Ехінококоз нирки
Ехінококоз нирки є досить рідкісною формою захворювання: серед усіх випадків ехінококозу ураження нирки складає від 1,5 до 5 %. Зустрічається переважно у жителів сільської місцевості віком від 20 до 40 років. Процес, як правило, однобічний.
Етіологія та патогенез. Захворювання обумовлюється розвитком у нирці пухирцевої та гідатидозної стадії стрічкового гельмінта Taenia echinococcus (рис 5.16). Зародки ехінокока проникають у нирку гематогенним і лімфогенним шляхом І розвиваються головним чином у кірковому шарі. Джерело зараження – домашні тварини. Від моменту зараження до перших клінічних проявів може пройти кілька років. При ехінококозі в нирці розвивається одно- або багатокамерна кіста з хітиновою оболонкою, з внутрішнього шару якої ростуть зародкові сколекси, що забезпечують її ендогенний ріст. Кіста викликає атрофію паренхіми і може проростати в сусідні органи (печінка, селезінка, кишечник). При прободінні кісти в чашку або миску ехінококова рідина потрапляє в сечові шляхи.
Нагноєння кісти ускладнюється розвитком пієлонефриту та піонефрозу.
Клінічна картина. Клінічний перебіг та симптоми ехінококозу нирки зумовлені кількістю, величиною та розташуванням кіст, характером морфологічних змін, наявністю чи відсутністю ускладнень. Розрізняють два періоди перебігу гельмінтозу – латентний та клінічних проявів. Латентний період – від моменту проникнення паразита до перших клінічних проявів. Хворі тривалий час не скаржаться і по медичну допомогу не звертаються. У період клінічних проявів відзначається тупий ниючий біль у попереку, пальпаторно може визначатись збільшена болюча нирка. При відкритій кісті спостерігається ниркова колька, дизурія, можливі піурія, гематурія.
Діагностика. Основним методом є внутрішньошкірна алергічна проба з ехінококовим антигеном (проба Кацоні), чутливість якої складає 90%. При відкритій формі ехінококозу (кісті) під час цистоскопії вдається побачити, як із отвору сечоводу ураженої нирки виділяються дочірні пухирці. На оглядовому знімку можна визначити збільшену тінь нирки з нерівними контурами. Інколи фіксується кільцеподібна тінь звапненої стінки ехінококової кісти.
Рис. 5.16. Стрічковий гельмінт Taenia echinococcus
При виконанні екскреторної урографії або ретроградної пієлографії у випадках закритого ехінококозу нирки можуть спостерігатися наступні варіанти:
• миска набуває форму "пальців стиснутої руки" (рис. 5.17, г) при локалізації кісти в нижньому полюсі нирки.
• здавлення однієї або двох чашок паразитарною кістою, внаслідок чого на рентгенограмі навколо одного з полюсів кісти є серпоподібна тінь (рис. 5.17, в);
• велика тонка серпоподібна тінь (рис. 5.17, а), що розташовується переважно латеральнее нирки, іноді ця тінь деформована, містить плями (рис. 5.17, б);
Рис. 5.17. Схематичне зображення різних видів пієлограм при нирковому ехінококозі.
Для відкритої форми ехінококозу нирки характерні наступні два види рентгенологічної картини:
• на тлі нижньої тіні виявляються округлі невеликі щільні обриси, що нагадують грона винограду і зумовлені проникненням контрастної рідини навколо дочірніх пухирців (рис. 5.17, д);
• наявність тіні контрастної рідини в порожнині кісти з горизонтальним рівнем, а зверху щільної тіні – наявність газу (рис. 5.17, е).
УЗД та КТ дозволяють диференціювати кісти від пухлини та встановити поширеність патологічного процесу.
Диференційну діагностику проводять із солітарною кістою та пухлиною нирки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем“ на сторінці 1. Приємного читання.
