З боку органів дихання – застійні явища, в пізніх стадіях – рентгенологічна картина "водяної легені", накопичення випоту в плевральних порожнинах (ексудативний уремічний плеврит). Дихання часте, утруднене, розвивається трахеобронхіт або бронхопневмонія, яка часто буває причиною летального наслідку. Дизелектролітемія та ацидоз часто є причиною виникнення задухи.
Ураження серцево-судинної системи зумовлене прогресивним розвитком артеріальної гіпертензії нефрогенного генезу, гіперкаліємією, загальною анемізацією, а також зростаючою уремічною інтоксикацією. Межі серця розширені, тони приглушені, відзначається систолічний шум, ознаки порушення скоротливості міокарда на ЕКГ. Значні набряки підшкірної клітковини, недостатність кровообігу, ексудація рідини в порожнинах різко погіршують стан хворого. У 30-40% хворих в термінальному ступені розвивається уремічний перикардит. На очному дні артерії різко звужені, звивисті, диск зорового нерва набряклий. Через ретинопатію знижується гострота зору.
Велике значення мають зміни з боку шлунково-кишкового тракту. Ще на ранніх стадіях ХНН через стінку шлунка і кишечника починають виділятися продукти азотистого метаболізму, що призводить до нудоти, блювання, втрати апетиту, постійного відчуття неприємного смаку в роті. Розвивається стоматит, наслідком якого буває тяжке ускладнення ХНН – паротит. Спостерігаються анорексія, нудота, блювання. Це посилює гіпонатріємію і гіпокаліємію, сприяючи розвитку гіпохлоремічного ацидозу. Уремічний гастроентероколіт веде до розвитку некротичних виразкових процесів по ходу шлунково-кишкового тракту, які проявляються кривавою блювотою та меленою. Виділення азотистих шлаків очеревиною призводить до розвитку картини уремічного псевдоперитоніту.
Неврологічна симптоматика – загальмованість, в'ялість, у 1/3 хворих інтоксикаційний психоз. Періодично виникають збудження, тривожність, ейфорія, можлива втрата свідомості при розвитку уремічної коми. На фоні арефлексії і гіпорефлексії можуть розвинутися судоми.
Порушення системи згортання крові та геморагічні прояви пов'язані з порушенням тромбоутворення, коагуляції і станом судин при ХНН. Характерним є не стільки зменшення кількості тромбоцитів, скільки порушення їх функції, генералізоване ураження ендотелію судин. Можлива поява синдрому ДВЗ. Пригнічення еритропоезу у зв'язку із зменшенням виділення еритропоетинів і одночасний гемоліз призводять до анемії, ступінь якої майже завжди відповідає ступеню недостатності нирок.
При ХНН завжди спостерігається зниження імунної реактивності організму, схильність до інфекційних захворювань, афебрильна течія інфекційного процесу, лімфопенія.
Ступінь ураження систем і органів та вираженість клінічних проявів практично завжди прямо пропорційні ступеню гіперазотеміїта важкості ХНН.
Діагностика
Базується на скаргах, клінічних проявах, даних анамнезу, біохімічних методів дослідження, кліренс-тестів, пункційної біопсії нирок. Обов'язковим є визначення швидкості клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції за концентрацією креатиніну плазми та сечі та діурезу).
Клінічні критерії діагностики ХНН:
• 1. Основні прояви:
– симптоми ендогенної інтоксикації
– олігурія
– набряки
– нудота
– блювання
• 2. Можливі прояви:
– артеріальна гіпертензія
– макрогематурія чи мікрогематурія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ураження систем і органів при ХНН“ на сторінці 1. Приємного читання.
