Порушення функції сечового міхура об'єднують ряд станів, головним проявом яких є дизу- ричні розлади. Донедавна вони йменувалися загальним терміном (прийнятим на теренах країн колишнього СРСР) нейрогенний сечовий міхур. Відповідно до сучасної міжнародної класифікації, під поняттям "нейрогенний сечовий міхур" розуміють вторинні порушення сечовипускання внаслідок вираженої патології центральної чи периферичної нервової системи (травми чи пухлини хребта, інсульт, після операцій на органах таза тощо). Такі порушення сечовипускання можуть бути різноплановими (від гострої затримки сечовипускання до постійного безконтрольного її виділення) та зустрічаються відносно нечасто.
Етіологія і патогенез
Сечовипускання є скоординованим процесом, який складається з двох синергічних функцій: скорочення детрузора і розслаблення сфінктера сечового міхура. У пацієнтів з нейрогенною дисфункцією, викликаною порушеннями центральної або периферичної іннервації, спостерігається неузгодженість цих процесів. Адже нейрогенний сечовий міхур – синдром, який об'єднує стани, що виникають у зв'язку з природженими або набутими ураженнями на різних рівнях нервових шляхів і центрів, що іннервують сечовий міхур і забезпечують функцію довільного сечовипускання, а саме:
• 1 – центр кори головного мозку довільного контролю за сечовипусканням;
• 2 – стовбуровий центр контролю сечовипускання (міст);
• 3 – поперекові і позаспінальні симпатичні ганглії;
• 4 – парасимпатичні ганглії і нервові шляхи;
• 5 – детрузор сечового міхура;
• 6 – сфінктерний апарат сечового міхура.
Адаптивна функція сечового міхура контролюється симпатичною нервовою системою. Позаспінальні симпатичні ганглії забезпечують функцію накопичення сечі за допомогою підтримки розслабленого стану детрузора і тонічного скорочення внутрішнього сфінктера. Постійний гальмівний вплив на сигнали про наповнення, що надходять від рецепторів сечового міхура, в нормі забезпечує стовбуровий (понтинний) центр контролю сечовипускання. Досягнення порогу його адаптації супроводжується появою позиву. При цьому подальше утримання сечі контролюється кірковими центрами, які забезпечують довільне скорочення зовнішнього сфінктера уретри через соматичні нерви. Спорожнення сечового міхура забезпечується за рахунок переважно парасимпатичних гангліїв і нервових шляхів на рівні крижового відділу спинного мозку. Для адекватного сечовипускання необхідно одночасне синергічне скорочення детрузора і розслаблення сфінктерів сечового міхура.
Соматична іннервація представлена волокнами п. pudendus, що виходить з S1-2 сегментів і регулює роботу зовнішнього сфінктера сечового міхура. Основна функція соматичної нервової системи – утримання сечі при раптовому підвищенні внутрішньоміхурового тиску (при напрузі під час фізичної праці, занять спортом, при кашлі, сміху).
В етіології нейрогенних дисфункцій сечового міхура основне значення мають рівень і поширеність ураження нервової системи. Так, травми, пухлини, запально-дегенеративні захворювання, що викликають поперечну дисоціацію спинного мозку в ділянці попереково-крижових сегментів або вище, приведуть до принципово однакових, хоча й зі специфічними відтінками, порушень сечовипускання.
Виділяють три рівні локалізації ураження:
• церебральний (супраспінальний);
• надкрижовий (супрасакральний);
• крижовий (сакральний).
Для кожного з цих рівнів характерні певні механізми розвитку розладів сечовипускання і симптоматика.
Класифікація
З точки зору патогенезу та можливості оцінки рівня денервації найбільш вдалою є наступна класифікація нейрогенних дисфункцій сечового міхура:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання“ на сторінці 1. Приємного читання.
