Апаратні та інструментальні методи обстеження

Урологія

Урофлоуметрія – графічне відображення швидкості струменя сечі пацієнта (рис. 9.13). Проведення урофлоуметрії показано для діагностики захворювань, які супроводжуються інфравезикальною обструкцією, тобто при звуженні сечових шляхів, розташованих нижче сечового міхура. До таких відносяться пухлини, хронічні запальні захворювання та склероз передміхурової залози, стриктури та клапани уретри. Протипоказань до урофлоуметрії немає.

Рівень потоку сечі вимірюється в мл/с і реєструється за допомогою електронних флоуметрів. Вони здатні забезпечити друкований запис об'єму сечовипускання, рівень максимального потоку і час сечовипускання. Рівень максимального потоку (Qmax) залежить від об'єму сечовипускання, скоротливості детрузора пацієнта і прохідності (опору) уретри.

Хворий повинен випорожнити сечовий міхур у воронку урофлоуметра. Для реєстрації оптимальних параметрів об'єм виділеної сечі повинен бути не менше 150 мл і не більше 400 мл під час другого після нічного сну сечовипускання. Якщо здоровий чоловік у нормі випускає сечу з максимальною об'ємною швидкістю 20-30 мл/сек, то при інфравезикальній обструкції цей показник зменшується, що на ранніх стадіях без спеціального обстеження не завжди помітно.

У чоловіків із симптомами інфравезикальної обструкції при однаковому об'ємі сечовипускання рівень потоку істотно відрізняється протягом дня (до 5 мл/с при чотирикратному вимірюванні), тому більшість рекомендацій пропонують як мінімум двократне вимірювання рівня потоку, з реєстрацією найкращого результату.

Урофлоуметрія не пояснює, чому потік сечі змінений. Вона не диференціює причини слабкого потоку сечі між інфравезикальною обструкцією і зниженою скоротливістю детрузора. Основне використання урофлоуметрія знаходить в оцінці функціонального стану нижніх сечових шляхів у літніх чоловіків з підозрою на простатичну обструкцію.

Цистометрія, або цистоманометрія – визначення внутрішньоміхурового тиску. Дослідження може проводитися як шляхом заповнення сечового міхура, так і під час сечовипускання. Вимірювання внутрішньоміхурового тиску під час заповнення сечового міхура дозволяє оцінити його резервуарну функцію. Цистоманометрію при цьому починають після спорожнення сечового міхура. Порціями по 50 мл вводять підігріту до температури тіла рідину або газ з постійною об'ємною швидкістю. По мірі заповнення сечового міхура через той же катетер вимірюють тиск. Відзначають тиск при появі першого, помірно вираженого позиву та різко вираженого позиву до сечовипускання. У здорової людини перший позив на сечовипускання реєструється при заповненні сечового міхура до 100-150 мл і внутрішньоміхуровому тиску 7-10 см вод. ст., різко виражений позив – при заповненні до 250-350 мл і внутрішньоміхуровому тиску 20-35 см вод. ст. Такий тип реагування сечового міхура на заповнення називають норморефлекторним.

При різних патологічних станах ця реакція може мінятися. Якщо значне підвищення внутршньоміхурового тиску і значно виражений позив на сечовипускання з'являються вже при невеликому заповненні (100-150 мл) сечового міхура, то такий міхур називають гіперрефлекторним. Навпаки, якщо при заповненні сечового міхура 600-800 мл тиск у міхурі підвищується незначно (10-15 см вод. ст.), а позиву до сечовипускання ще немає, то такий сечовий міхур називають гіпорефлекторним.

Цистометрія під час сечовипускання дозволяє судити про прохідність міхурово-уретрального сегмента, уретри і скорочувальну здатність детрузора. Для цього дослідження катетер із датчиком тиску в сечовий міхур встановлюється шляхом надлобкової пункції. Якщо одночасно з реєстрацією внутрішньоміхурового тиску виконується урофлоуметрія, дослідження називається "тиск – потік".

У нормі максимальний внутрішньоміхуровий тиск під час сечовипускання у чоловіків складає 45-50 см вод. ст., у хлопчиків – 74 см вод. ст., у жінок – 40-45 см вод. ст., у дівчаток – 64 см вод. ст. Збільшення внутрішньоміхурового тиску під час сечовипускання вище нормальних значень свідчить про наявність перешкоди до спорожнення сечового міхура.

Відеоцистометрія – флюороскопія (рентгенівська візуалізація) в поєднанні з дослідженням "тиск – потік" під час сечовипускання.

Це дослідження забезпечує найточніше вимірювання поведінки сечового міхура і сфінктерів уретри під час наповнення сечового міхура і сечовипускання. Цистометрія передує дослідженню "тиск – потік". Тиск сечового міхура (вимірюється уретральним або надлобковим катетером) і тиск черевної стінки (вимірюється датчиком тиску, вставленим у пряму кишку) реєструються під час наповнення сечового міхура (цистометрична фаза) і спорожнення (фаза сечовипускання) з одночасним вимірюванням рівня потоку під час сечовипускання. Тиск детрузора не може бути виміряний безпосередньо, але може бути обчислений відніманням тиску черевної порожнини від тиску, виміряному в сечовому міхурі (внутрішньоміхуровий тиск). Це дозволяє відокремити ефекти підвищення внутрішньочеревного тиску, викликаного кашлем або натужуванням, від загального (внутрішньоміхурового) тиску. Таким чином отримують показники справжнього тиску детрузора.

Під час сечовипускання ключовими параметрами є максимальна об'ємна швидкість сечовипускання і тиск детрузора в момент досягнення максимальної об'ємної швидкості сечовипускання. Цей тиск, по відношенню до максимальної об'ємної швидкості сечовипускання, може бути використаний для визначення наявності інфравезикальної обструкції.

Катетеризація сечового міхура проводиться з діагностичною або лікувальною метою: для спорожнення сечового міхура, його промивання, введення рентгеноконтрастних або лікарських речовин (інстиляція). Для катетеризації застосовують катетери – інструменти у вигляді трубки з металу, гуми або різних полімерних матеріалів. Катетери бувають м'які (гумові), тверді (металеві) і напівтверді (еластичні – з полімерів).

Катетери мають різний діаметр і відповідно – різні номери. Номер катетера, як і інших інструментів, визначається французькою шкалою (Fr або F), або шкалою Шар'єра (Ch) і відповідає довжині кола інструмента в міліметрах.

Найчастіше використовують катетери Нелатона (рис. 11.10), Тимана, Пеццера, Малеко, Померанцева – Фолі (рис. 11.11, 11.12). Існують спеціальні катетери для катетеризації сечового міхура у чоловіків, жінок і дітей. Дитячі катетери менші, ніж катетери для дорослих; жіночі – коротші і не мають великої кривини "дзьоба".

Техніка введення катетера в сечовий міхур у жінок проста. У положенні жінки на спині з розведеними ногами ретельно обробляють ватною кулькою, змоченою антисептичним розчином, зовнішній отвір сечівника, після чого стерильний катетер проводять по уретрі в сечовий міхур. При введенні металевого катетера слід враховувати кривину інструмента, яка дозволяє, злегка натискаючи на задню стінку уретри, по невеликій дузі, без зусилля провести його в сечовий міхур. Введення м'якого або напівм'якого катетера здійснюється за допомогою пінцета.

Техніка введення катетера в сечовий міхур чоловіка складніша. У положенні хворого на спині головку статевого члена захоплюють по вінцевій борозні з боків (не здавлюючи уретру) середнім і безіменним пальцями лівої руки і дещо натягують наперед так, щоб розправилась складчастість слизової оболонки сечівника. Обробляють зовнішній отвір сечівника і головку статевого члена антисептичним розчином. Вказівним і великим пальцями тієї ж руки злегка розсовують зовнішній отвір уретри. Катетер, змащений стерильним вазеліновим маслом або лініментом синтоміцину, правою рукою проводять по уретрі, перехоплюючи його стерильним пінцетом.

Техніка введення металевого катетера у чоловіків ще складніша і вимагає певної навички і великої обережності. Обробивши зовнішній отвір сечівника і підвівши пальцями лівої руки головку статевого члена вгору, натягують його паралельно паховій складці. Правою рукою по уретрі "дзьобом" вниз вводять інструмент до зовнішнього сфінктера сечового міхура, де зустрічається перешкода. Потім статевий член разом з катетером переводять до середньої лінії живота під тим же кутом до передньої черевної стінки (майже горизонтально) і починають повільно опускати зовнішній кінець (павільйон) інструмента, продовжуючи вводити глибше його внутрішній кінець і натягуючи уретру на нього. Здолавши легкий опір, катетер проходить по задньому відділу сечівника в сечовий міхур. Павільйон катетера виявляється між ніг хворого, а можливість вільно повертати інструмент по його поздовжній осі є доказом знаходження його внутрішнього кінця в сечовому міхурі. Іншим підтвердженням цього служить виділення по катетеру сечі.

Насильницьке проведення металевого інструмента в сечовий міхур украй небезпечне, зважаючи на можливість перфорації сечівника або шийки сечового міхура. Небезпека подібного ускладнення особливо велика за наявності перешкоди по ходу сечівника і шийки сечового міхура (пухлина передміхурової залози, стриктура уретри). У зв'язку з травматичними і запальними ускладненнями показання до катетеризації сечового міхура у чоловіків повинні бути гранично звужені.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Апаратні та інструментальні методи обстеження“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження
  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт

  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу

  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса

  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи