Анатомічна будова органів сечової системи
Нирка, ren
Парний орган бобоподібної форми. Нирки розташовуються в порожнині живота, в позаочеревинному просторі, в поперековій ділянці, по обидва боки від хребта (рис. 1.1). Кожна нирка сягає в довжину 10-12 см, завширшки 5-6 см, товщиною 4 см. Маса однієї нирки 120-200 г. Ліва нирка дещо довша за праву й іноді має більшу масу. Колір нирок переважно темно-коричневий.
Рис. 1.1. Органи заочеревинного простору
Топографія нирок
Обидві нирки розташовані попереду XII ребра, яке проходить відносно довгої їх осі косо зверху і назовні; права нирка перетинається XII ребром на межі верхньої та середньої її третин, верхня її ділянка лише досягає XI ребра; ліва нирка перетинається XII ребром майже на середині її довжини, а верхня зовнішня ділянка розташована трохи вище рівня XI ребра (рис. 1.2,1.3). Безпосередньо до верхнього кінця правої нирки прилягає правий наднирник. До передньої поверхні правої нирки, протягом верхніх 1/4, доторкується права частка печінки; нижче печінки до передньої поверхні правої нирки прилягає правий вигин товстої кишки; до медіальної ділянки і воріт примикає низхідний відділ дванадцятипалої кишки. Передня поверхня правої нирки покрита очеревиною лише на ділянці контакту з печінкою. До верхнього кінця лівої нирки прилягає лівий наднирник; на ділянці верхньої третини передня поверхня лівої нирки контактує із задньою стінкою шлунка, на ділянці середньої третини – з хвостом підшлункової залози, яка перетинає ворота нирки в поперечному напрямку. До латерального краю лівої нирки, протягом її верхньої половини, прилягає селезінка.
Нижня третина передньомедіальної ділянки лівої нирки звернена в лівий брижовий синус і контактує тут із петлями тонкої кишки; по передньо-боковій ділянці лівої нирки розташований лівий вигин ободової кишки. Передня поверхня лівої нирки на ділянках контакту зі шлунком, селезінкою і порожньою кишкою покрита очеревиною.
Рис. 1.2. Синтопія передніх поверхонь нирок
Рис. 1.3. Синтопія задніх поверхонь нирок
Будова нирок
Кожна нирка має передню і задню поверхні, латеральний і медіальний краї, верхній і нижній кінці. Передня поверхня, facies anterior, випукла і звернена дещо латерально. Задня поверхня, facies posterior, сплощена. Бічна ділянка кожної нирки прилягає до квадратного м'яза попереку. Латеральний край, margo lateralis, випуклий і звернений трохи до задньої стінки живота; медіальний край, margo medialis, увігнутий і обернений вниз, медіально і вперед. На середині медіального краю нирки є заглиблення – ниркові ворота, hilus renalis, що переходять у ниркову пазуху, sinus renalis. Ворота нирки спереду утворені вужчою передньою губою, а ззаду – ширшою задньою губою. У результаті цього задня поверхня нирки ширша передньої, а ниркова пазуха більше звернена вперед.
У нирковій пазусі розташовані ниркова миска, pelvis renalis, ниркові чашки, calyces renales, гілки ниркових судин і нервів, лімфатичні вузли і жирова клітковина. Взаєморозташування перерахованих утворень, що вступають у ворота, таке, що вени (В) залягають попереду, артерії (А) і нерви – позаду вен, а ниркова миска (М) і сечовід – позаду від артерій (для кращого запам'ятовування – ВАМ). Верхній кінець нирки, extremitas superior, ширший і плоскіший, ніж нижній кінець, extremitas inferior. Верхні кінці нирок ближчі до серединної площини тіла, ніж нижні; нижні більше відхилені від хребта.
Внутрішня будова нирок
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем“ на сторінці 1. Приємного читання.
