Ускладнення найчастіше виникають через пізню діагностику пошкодження і несвоєчасність лікування. До ускладнень пошкоджень сечового міхура відносять: наростаючу урогематому; флегмону таза; локалізовані абсцеси; сечовий перитоніт; сепсис; злукова кишкова непрохідність. При пошкодженні шийки сечового міхура, піхви, прямої кишки без своєчасного їх усунення розвиваються нетримання сечі, нориці, стриктури. У подальшому такі ускладнення можуть вимагати виконання планової операції.
Розгалужена травма крижів, крижових корінців або тазових нервів призводить до денєрвації сечового міхура і порушення функції сечовипускання. Якщо причина дисфункції сечовипускання – порушення іннервації, то протягом певного часу можливе виникнення необхідності в катетеризації.
Ятрогенні пошкодження сечового міхура
Ятрогенні пошкодження сечового міхура можуть бути закритими і відкритими. Причини ятрогенних пошкоджень сечового міхура: катетеризація сечового міхура; бужування сечівника; оперативні втручання на органах малого таза; пологодопоміжні й гінекологічні операції; виконання операції Tension-free Vaginal Tape (вільною синтетичною петлею); ТУР сечового міхура і простати; герніопластика; ортопедичне лікування переломів кісток таза; аортостегнове шунтування; установка внутрішньоматкової спіралі.
Фактори ризику інтраопераційного пошкодження сечового міхура: погана експозиція або видимість операційного поля (велике новоутворення в ділянці таза; вагітність; ожиріння; тазова кровотеча; злоякісні новоутворення; недостатній операційний доступ або ретракція, погане освітлення); анатомічні деформації (рубцеві зрощення; операції на тазових органах, що проводилися раніше; випадіння органів малого таза; вроджені аномалії; променева терапія; хронічне запалення тазових органів; ендометріоз; злоякісна інфільтрація; розтягнута або тонка стінка сечового міхура).
Діагностика інтраопераційного пошкодження сечового міхура
Ознаки інтраопераційного пошкодження сечового міхура: поява рідини (сечі) в операційному полі; видима рана сечового міхура; поява повітря в сечозбірнику (при лапароскопічних операціях); поява гематурії. При підозрі на пошкодження сечового міхура під час операції виконують ревізію його стінок, вводять по катетеру індигокармін, розведений в 300 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду, з метою виявлення можливого підтікання сечі. В сумнівних ситуаціях виконують цистотомію для ревізії сечового міхура, яка дозволяє визначити місце, об'єм пошкодження і його відношення до вічок сечоводів. Симптоми пошкодження сечового міхура в ранньому післяопераційному періоді: гематурія, олігурія, підвищений рівень креатиніну сироватки крові, біль у нижній частині живота. У пізнішому періоді можлива поява симптомів подразнення очеревини, виникнення сечових запливів і нориць (рис. 8.9). При підозрі на ятрогенне пошкодження сечового міхура в післяопераційному періоді пацієнту показана висхідна цистографія.
Рис. 8.9. Цистоскопія (наслідки ятрогенної травми сечового міхура – везико-вагінальна нориця)
Лікування:
• лікування ятрогенних пошкоджень сечового міхура, як правило, оперативне;
• принципи лікування такі ж, як і при неятрогенних;
• показання до лапароскопічної корекції при пошкодженнях, що виникли безпосередньо під час виконання лапароскопічної операції: незначні ушкодження; уролог володіє технікою лапароскопічних операцій на сечовому міхурі; гарна експозиція і видимість операційного поля; немає ризику пошкодження сечоводів або шийки сечового міхура.
Якщо пошкодження виявлено з запізненням або виникли ускладнення, лікування підбирають індивідуально з урахуванням стану пацієнта і часу, що пройшов з моменту пошкодження. В деяких випадках необхідно багатоетапне лікування з тимчасовим застосуванням надміхурового відведення сечі.
Пошкодження сечівника
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ускладнення“ на сторінці 1. Приємного читання.
