Ровиток ендоскопічної техніки та використання різних видів енергії в лікувальних приладах перетворили ендоскопію з діагностичного в потужний лікувальний напрям. На даний час ендоскопічні методики лікування не лише використовуються у всіх відділах сечовидільної системи, але й при багатьох урологічних захворюваннях мають домінуючі позиції. Насамперед це стосується сечокам'яної хвороби та доброякісної гіперплазії передміхурової залози, де ендоскопічні методи стали так званим "золотим стандартом" лікування. Проте бурхливий розвиток лапароскопічних технологій в урології зміщує акцент у бік малоінвазивного лікування навіть таких захворювань, які традиційно лікувалися за допомогою відкритих оперативних втручань: рак нирок та простати, стриктури пієлоуретерального сегмента.
Ендоскопічні методики лікування сечокам'яної хвороби
Ендоскопічні методики лікування каменів сечової системи відносяться до контактних, оскільки спільною рисою в їх проведенні є оптична візуалізація каменя та безпосередня дія на нього різними видами енергії. Найчастіше це енергія гольмієвого лазера, оскільки вона може бути доставлена до каменя через навіть дуже тонкі (3 Ch) волокна. Крім того, використовують енергію ультразвукових коливань, пневматичну і навіть механічну передачу зусилля хірурга. Різними є також ендоскопи, за допомогою яких здійснюються ці операції, та шляхи їх проведення до каменя.
Черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) – методика контактної літотрипсії каменів нирок (рис. 15.1). При цій методиці нефроскоп проводять у порожнинну систему нирки через попередньо утворений нефростомічний хід. Цей хід створюють шляхом пункції порожнинної системи нирки через нижню або середню чашки і поступово розширюють його бужами до розміру, достатнього для проведення інструмента (22-26 Ch). Процедура проводиться під рентгенологічним контролем у положенні хворого лежачи на животі (рис. 15.2,15.3).
Для подрібнення каменя переважно використовують ультразвукові літотриптори, оскільки вони найбільш вдало поєднують процес літотрипсії та відсмоктування промивної рідини, що забезпечує постійну видимість в операційному полі. За допомогою цих приладів камінь фрагментують на шматочки, які поміщаються у внутрішній отвір нефроскопа, і видаляють спеціальними щипцями (рис. 15.4).
Рис. 15.1. Перкутанна нефролітолапаксія (нефролітотрипсія): а – антеградна пієлографія з нефроскопом; б – схема нефролітолапаксії
Рис. 15.2. Пункція порожнинноїсистеми нирки під рентгенконтролем
Рис. 15.3. Операційна бригада під час черезшкірної нефролітотрипсії
Черезшкірна нефролітотрипсія показана для лікування каменів розміром понад 1,5 см, в тому числі і множинних та коралоподібних каменів нирок. Після закінчення процедури в порожнинну систему нирки встановлюється нефростомічний дренаж, який виконує гемостатичну функцію (обтурація нефростомічного каналу) та функцію відведення сечі з нирки через отвори на його кінці. Як правило, нефростомічний дренаж видаляється через 2-5 діб після операції. Розроблена також методика міні-ЧШНЛ для лікування невеликих каменів нирок (до 1,5 см). Методика аналогічна звичайній ЧШНЛ, за винятком розміру інструмента (12Ch), що дозволяє не встановлювати нефростомічний дренаж у кінці процедури і проводити її в режимі "хірургії одного дня".
Уретеролітотрипсія – методика контактного подрібнення каменів сечоводів. Виконується за допомогою уретеропієлоскопа, через робочий канал якого до каменя проводиться електрод чи волокно. Для подрібнення каменя використовують ті ж літотриптори, що й для нефролітотрипсії (лазерні, пневматичні, ультразвукові), але використовують електроди чи волокно меншого діаметра та більшої довжини. Уретеропієлоскоп проводиться ретроградно через уретру та сечовий міхур і далі по сечоводу аж до каменя, що зумовлює його більшу довжину і менший зовнішній діаметр. Хоча для уретеролітотрипсії використовують різні види енергії, перевага надається літотрипсії гольмієвим лазером (рис. 15.5).
Це пов'язано власне з тим, що при найменшій товщині волокна забезпечується подання достатньої кількості енергії для фрагментації каменя. Окрім цього, гнучкість лазерного волокна дозволяє застосовувати його в поєднанні з використанням гнучких уретеропієлоскопів. Використання гнучких інструментів дає особливі переваги при міграції під час процедури каменя з сечоводу в порожнинну систему нирки, огляд якої ригідним інструментом дуже обмежений. Така ситуація трапляється при локалізації каменя у верхній третині сечоводу. Проте в більшості випадків для уретеролітотрипсії використовують жорсткий інструмент, який має більший діаметр робочого та іригаційного каналів. На відміну від нефролітотрипсії, фрагменти каменя з сечоводу видаляють не через просвіт інструмента, а разом із уретеропієлоскопом (рис. 15.6).
Для зменшення травматизації слизової сечоводу під час цього процесу та для полегшення повторних введень уретеропієлоскопа в сечовід використовують уретеральний амплац. Це своєрідний чохол, який одягається на робочу частину уретропієлоскопа і вводиться разом з ним у сечовід аж до висоти стояння каменя. При необхідності видалення фрагментів амплац залишається на місці, а уретеропієлоскоп виводиться назовні і повторно вводиться в сечовід по його просвіту. Амплац видаляється разом з уретеропіє-
Рис. 15.5. Лазерна уретеролітотрипсія
Рис. 15.6. Видалення фрагментів каменя сечоводу щипцями
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань“ на сторінці 1. Приємного читання.
