Лабораторна діагностика

Урологія


Дослідження сечі


Аналіз сечі є важливим для діагностики абсолютної більшості урологічних захворювань. Для аналізу бажано збирати середню порцію першої ранкової сечі з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог, що полягають у ретельному туалеті зовнішніх статевих органів, використанні стерильних контейнерів. При наявності гінекологічної патології або менструацій інформативність аналізу сечі значно знижується через високу імовірність потрапляння до неї домішок з геніталій. У таких випадках при потребі вдаються до забору сечі шляхом катетеризації сечового міхура. Задля попередження бродіння і руйнування формених елементів сеча має бути доставлена до лабораторії в найкоротші терміни.

Загальний аналіз сечі є найпоширенішим з досліджень. Він є досить простим, швидким і дешевим тестом, включає фізичні, хімічні та мікроскопічні показники. До фізичних відносять колір, прозорість, запах, питому вагу. Нормальна сеча може мати колір залежно від концентрації пігментних речовин (урохром, уробілін тощо) від солом'яно-жовтого до янтарно-жовтого. Різноманітні відтінки червоного кольору від рожевого і аж до бурого зумовлює наявність крові, гемоглобіну або міоглобіну. Окрім того, в рожево-червоний колір сеча забарвлюється після вживання в їжу деяких природних барвників (буряк, чорниці тощо). До змін кольору сечі може призводити патологія печінки. Свіжовипущена сеча повинна бути прозорою. Каламутність зумовлюється наявністю значної кількості домішок (солей, гною, крові, слизу тощо).

Питома вага першої ранкової порції сечі коливається, як правило, в межах 1010-1025, але суттєво залежить від питного режиму. Зниження значень густини сечі (гіпостенурія) може бути ознакою хронічної ниркової недостатності, а її підвищення (гіперстенурія) – вказувати на значну кількість білка, глюкози, підвищену втрату рідини іншими шляхами тощо. Для точнішої діагностики змін питомої ваги і, відповідно, концентраційної функції нирок існує проба Зимницького. Хімічні показники загального аналізу сечі визначаються шляхом проведення хімічних реакцій. До них відносять визначення реакції (pH), вмісту білка, глюкози, ацетону, уробіліну, уробіліногену, індикану тощо. У нормі pH сечі може коливатись від 5,0 до 7,0, в середньому складає 5,5-6,5. На величину реакції сечі впливає характер харчування, наявність неспецифічних запальних захворювань.

Білок визначається в нормальній сечі в кількості до 0,033 г/л. При цьому його добова екскреція складає від 30 до 150 мг/день. Перевищення цих значень (протеїнурія) може вказувати на наявність нефрологічної патології (гломерулонефрит, тубулоінтерстиційний нефрит), мієломної хвороби тощо (справжня, або ниркова, протеїнурія), а також присутністю в значній кількості домішок (кров, гній, слиз тощо) – несправжня, або позаниркова, протеїнурія. Окрім того, до появи білка в сечі можуть призводити значні фізичні навантаження, переохолодження. Сеча здорової людини не повинна містити глюкози й ацетону.

Наявність цукру в сечі (глюкозурія) спостерігається при цукровому і нирковому діабеті, гіпертиреозі, синдромі Іценка – Кушинга.

При мікроскопії осаду сечі виявляють епітелій, еритроцити, лейкоцити, бактерії, циліндри і кристали солей. Нормальна сеча може містити плоский епітелій. Поява циліндричного (кубічного) і перехідного епітелію свідчить про патологію, відповідно, ниркових канальців і сечових шляхів.

Сеча здорової людини еритроцитів не містить (не більше 2 в полі зору мікроскопа). Еритроцитурія (поява еритроцитів в сечі) не є специфічною ознакою певного патологічного процесу. Виникає при пухлинних, запальних процесах, травмах нирок та сечових шляхів, сечокам'яній хворобі. Розрізняють змінені, що мають гломерулярне походження, і незмінені еритроцити в сечі. Гломерулярна кровотеча, як правило, супроводжується наявністю еритроцитарних циліндрів і протеїнурією.

Нормальна сеча містить незначну кількість лейкоцитів (до 10 – при мікроскопії осаду). Зростання кількості лейкоцитів (лейкоцитурія) свідчить про запальний процес в нирках і (або) сечових шляхах. З метою більш тонкої діагностики джерела еритроцитурії і лейкоцитури виконується трисклянкова проба, що передбачає послідовне збирання сечі хворим утри ємності. Наявність патологічних домішок у першій порції вказує на патологію уретри, в третій – на захворювання передміхурової залози, сім'яних міхурців або шийки сечового міхура. При наявності змін в усіх порціях уражені нирки, сечоводи або сечовий міхур.

Циліндрурія – наявність циліндрів у сечі. Розрізняють циліндри справжні (гіалінові, епітеліальні, зернисті, восковидні), що є зліпками з ниркових канальців, і несправжні (еритроцитарні, лейкоцитарні, гемоглобінові тощо). Палінові циліндри складаються з мукопротеїдів, з'являються після фізичних навантажень, перегрівання, при нефрологічних захворюваннях. Епітеліальні, зернисті і восковидні циліндри свідчать про важку хронічну патологію нирок (нефрит). Еритроцитарна циліндрурія характерна для гломерулонефриту. Лейкоцитарні циліндри з'являються при пієлонефриті, гломерулонефриті, тубулоінтерстиційному нефриті.

В сумнівних випадках для більш тонкої кількісної оцінки вмісту лейкоцитів, еритроцитів і циліндрів проводиться аналіз сечі за Нечипоренком. Аналізу підлягає 1 мл центрифугованої середньої порції першої ранкової сечі. В нормі він містить до 1000 еритроцитів, 2000 лейкоцитів, 1-3 гіалінових циліндрів. Широкого застосування цей метод набув для діагностики латентного запального процесу. Інші методи кількісної оцінки лейкоцитурії (Адісса – Каковського, Амбурже, Рофе, Стансфілда – Уеба) мають історичне значення, так само як і пошук активних лейкоцитів і клітин Штернгеймера – Мальбіна.

З метою виявлення прихованого запального процесу можуть бути проведені преднізолоновий і пірогеналовий тести. Внутрішньовенне введення 10-15 мг преднізолону або внутрішньом'язова ін'єкція 50 мкг пірогеналу призводять до зростання кількості лейкоцитів в 1 мл сечі, появи активних лейкоцитів і клітин Штернгеймера – Мальбіна при наявності запального процесу в нирках.

Загальний аналіз сечі може просто констатувати наявність бактерій в сечі (бактеріурія). Для оцінки бактеріурії проводиться бактеріологічне дослідження сечі. Виявлення 100 000 КУО/мл свідчить про інфікованість сечових шляхів – справжня бактеріурія. Менша кількість бактерій свідчить про контамінацію (зовнішнє забруднення) сечі – несправжня бактеріурія. На практиці бактеріологічне дослідження сечі, окрім визначення виду мікрофлори, завжди поєднується з оцінкою чутливості бактерій до антибактеріальних препаратів (антибіотикограмою). Збудники специфічних інфекцій потребують спеціальних методів дослідження для їх виявлення. Мікобактерії туберкульозу можуть бути виявлені шляхом бактеріоскопії специфічно забарвленого осаду сечі (за Цілем – Нільсеном), бактеріологічним методом (при використанні спеціальних середовищ), полімеразною ланцюговою реакцією (ПЛР).

Кристалурія – наявність кристалів солей в сечі. Залежить від реакції сечі. В кислій сечі осідають оксалати кальцію, кристали сечової кислоти, цистинові кристали. В лужній сечі виявляють фосфати кальцію і трипельфосфати.

Для швидкого дослідження сечі існують тестові смужки, що дозволяють оцінити реакцію сечі, наявність крові (гемоглобіну), білка, лейкоцитів, нітритів сечі. Чутливість такої якісної реакції щодо гематурії становить понад 90 %, але специфічність знижують хибнопозитивні результати, пов'язані з підвищеною концентрацією сечі. Тест на наявність лейкоцитів може бути хибнонегативним за наявності концентрованої сечі, глюкозурії, уробіліногену, в результаті прийому великої кількості аскорбінової кислоти. Позитивна реакція на нітрити може свідчити про наявність бактеріурії через те, що багато штамів грамнегативних бактерій перетворюють нітрати на нітрити. Отже, цей тест має високу специфічність, але невисоку чутливість.

Цитологічне дослідження сечі використовують для діагностики пухлин сечових шляхів. Забір сечі проводиться безпосередньо з сечових шляхів після катетеризації або цисто(уретеро)скопії через швидке руйнування клітин при знаходженні в сечовому міхурі. Позитивним вважається цитологічне дослідження, при якому виявляються атипові уротеліальні клітини. Це можливо при онкологічних захворюваннях сечових шляхів (перехідноклітинна карцинома, плоскоклітинна карцинома, аденокарцинома), після радіотерапії (особливо протягом 12 місяців), застосування цитотоксичних препаратів (циклофосфамід, циклоспорин тощо), при наявності конкрементів сечових шляхів. Клітини аденокарциноми дуже рідко виявляються в сечі. Не виникає складнощів у дослідженні при виявленні клітин низькодиференційованої уротеліальної карциноми на відміну від високодиференційованого її варіанта через схожість останньої на клітини нормального уротелію.

Наступний розділ:

Дослідження крові


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лабораторна діагностика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика
  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження

  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт

  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу

  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса

  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи