Залежно від характеру і глибини патоморфологічних змін гострий цистит розділяють на катаральний, фолікулярний, геморагічний, виразковий та некротичний; хронічний – на інкрустуючий, поліпозний, кістозний, виразковий та інтерстиціальний.
Клінічна картина. Головними симптомами гострого циститу є часте і болюче сечовипускання, часто з імперативними позивами та ургентним нетриманням сечі, болі в ділянці сечового міхура (лобкова ділянка та промежина) та сечівника. Майже у 40 % жінок з гострим циститом спостерігається макрогематурія. Але цей симптом не розглядається як показник ускладненої інфекції. Інтенсивність болю не завжди відповідає вираженості морфологічних змін слизового шару сечового міхура і залежить від типу вищої нервової діяльності та ступеня підвищення тонусу детрузора (аж до тенезмів).
Хронічний цистит найчастіше буває ускладненням гострого або іншого захворювання сечового міхура, сечівника, нирок і статевих органів (дивертикул, пухлина, камінь, сторонні тіла та нервово-м'язова дисфункція сечового міхура, стриктура сечівника, рак і доброякісна гіперплазія передміхурової залози, простатит, уретрит, хронічний пієлонефрит, туберкульоз), цукрового діабету, опущення піхви, хронічних запальних захворюваннь жіночих статевих органів.
Клінічні симптоми захворювання під час рецидивів такі ж, як і при гострому циститі.
Для геморагічного циститу характерна наявність у сечі домішків крові (можуть бути згустки), некротичного – некротизованих фрагментів слизового шару сечового міхура. Ятрогенне походження хімічного і термічного циститів пов'язане із введенням хімічно агресивної рідини, частіше – спиртового розчину йоду або надмірно підігрітої рідини. Променевий цистит виникає внаслідок променевої терапії ділянки таза.
У чоловіків клініка гострого циститу майже завжди буває складовою симптомокомплексу гострого простатиту або взагалі лише маскує останній, особливо якщо супроводжується лихоманкою з гіпертермією гектичного характеру.
Для гострого циститу у жінок характерна тенденція до рецидивування та можливість ускладнення висхідним пієлонефритом. Наявність температурної реакціїта симптомів інтоксикації свідчить про ускладнення гострим висхідним пієлонефритом або про порушення цілісності слизового та м'язового шарів сечового міхура (виразковий та некротичний цистит).
Некротичний цистит – найважча форма гострого циститу, зустрічається відносно рідко (це пов'язано із здавленням задньої стінки сечового міхура і судин у поєднанні з інфекцією, введенням в сечовий міхур концентрованих розчинів хімічних речовин). Характерні висока температура тіла, виражена інтоксикація аж до бактеріотоксичного шоку, олігурія, анурія. Сеча мутна, з неприємним запахом, з домішками крові, фібрину, фрагментами слизового шару. При перфорації сечового міхура розвиваються явища сечового перитоніту або тазової сечової флегмони.
Діагностика. Фізикальний огляд – болючість при пальпації над лоном, у жінок болюча пальпація сечівника через піхву, інколи гіперемований зовнішній отвір сечівника.
Лабораторне дослідження хворих на цистит включає
• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі (лейкоцитурія, бактеріурія, еритроцитурія). Лейкоцитурія виявляється у всіх порціях сечі. Відсутність лейкоцитурії є протиріччям діагнозу гострого циститу і ставить його під сумнів. Але при шийковому циститі вона може бути відсутня;
• бактеріологічне дослідження сечі при гострому циститі, коли збудники та профілі їх антимікробної чутливості передбачувані, не обов'язкове, при хронічному – обов'язкове. Традиційний стандарт для діагностично значимої бактеріурії 105 КУО/мл встановлений більше сорока років тому. Пізніші дослідження показали, що такий стандарт не відповідає практичним вимогам, якщо його застосовують у випадках гострого інфекційно-запального процесу. Так, від однієї третини до половини випадків гострого циститу діагностують бактеріурію менше 105 КУО/мл. Для практичних цілей необхідно використовувати кількість колоній від 103 КУО/мл.
Для діагностики циститу також застосовують:
• УЗД нирок, сечоводів, сечового міхура і простати;
• екскреторна урографія виконується тільки у випадках хронічного циститу та атипового перебігу гострого циститу;
• цистоскопія проводиться тільки при хронічному циститі. Інструментальні дослідження при гострому циститі взагалі протипоказані і виконуються тільки при затяжному перебігу запального процесу (більше ніж 2-3 тижні). Цистоскопія також показана після регресу симптомів гострого геморагічного циститу.
Для жінок із хронічним циститом обов'язкова консультація гінеколога та обстеження на захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСІІІ). При гострому циститі у жінок обов'язкові огляд зовнішнього отвору сечівника та вагінальне обстеження. При наявності вагінальних та уретральних виділень, герпетичних ерозій, специфічного запаху, гіперемії хворі підлягають обстеженню у гінеколога на ЗПСШ. Диференціальна діагностика при гострому циститі проводиться з туберкульозом, особливо при асептичній піурії, раком сечового міхура, доброякісною гіперплазією і раком передміхурової залози, каменем інтрамурального відділу сечоводу, захворюваннями сечівника, міхурово-сечівникового сегмента, дивертикулом сечового міхура, нейрогенною дисфункцією сечового міхура, іншими захворюваннями органів таза.
Перебіг гострого апендициту може супроводжуватись елементами симптомокомплексу гострого циститу при тазовому положенні червоподібного відростка. Спостерігаються дизурія, мікрогематурія, незначна лейкоцитурія. Але гострий цистит не супроводжується змінами у формулі крові, лейкоцитозом.
Лікування. Терапія гострого циститу може бути як амбулаторна, так і в умовах стаціонару (при важкому або затяжному перебігу), спрямована на ліквідацію ряду етіологічних та патогенетичних чинників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цистит“ на сторінці 2. Приємного читання.
