Хворим призначають спокій, молочно-рослинну дієту з виключенням гострих приправ, консервів, м'ясних відварів, прийом достатньої кількості рідини (сечогінні трави, зелений чай, ягідні морси, кіселі). Показані (крім випадків геморагічного циститу) теплові процедури – сидячі ванни, сухе тепло, мікроклізми та зрошення піхви відварами трав.
У більшості випадків застосовують знеболюючі та спазмолітичні засоби. З аналгетиків, нестероїдних протизапальних засобів та спазмолітиків використовують: кеторолак, диклофенак, декскетопрофен, дротаверин, у пряму кишку вводять свічки з екстрактом красавки.
З урахуванням етіологічної структури збудників гострого циститу проводиться пероральна антибактеріальна монотерапія.
Високоефективним антибіотиком є фосфоміцин. Лікування із його застосуванням протягом 1-2 діб дозволяє ліквідувати симптоми захворювання у більшості хворих. Добова доза у 3,0 г приймається увечері перед сном. Надійними та перевіреними часом за ефективністю являються фторхінолони, якщо їх приймати у 3-денному режимі. Доказів більшої ефективності тривалого застосування фторхінолонів не існує, але в клінічній практиці найчастіше для всіх груп антибіотиків використовується 5-14-денна схема. Із фторхінолонів використовують: норфлоксацин та пефлоксацин – 0,4 г 2 рази на добу, офлоксацин 0,2- 0,4 г 2 рази на добу, ципрофлоксацин 0,25-0,5 г 2 рази на добу, левофлоксацин 0,25-0,5 г 1 раз на добу. Також є ефективним амоксицилін 0,5 г 3 рази на добу, амоксицилін/клавуланова кислота 0,375 г 3 рази на добу або 1,0 г 2 рази на добу.
При відсутності регресу явищ гострого циститу протягом 3-8 діб проводять заміну антибіотика або призначають комбіновану антибактеріальну терапію.
Макрогематурію при гострому геморагічному циститі лікують гемостатиками: етамзилат натрію 12,5 % – 2,0 мл в/м 2-3 рази на добу, амінокапронова кислота 0,5 г 3 рази на добу або 5 % розчин по 30 мл 3-4 рази на добу внутрішньо.
Лікування гострого променевого, термічного та хімічного циститів має свої особливості. Використовують гормональні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон), препарати, що підвищують реактивність (метилурацил 0,5-1,0 г – 4 рази на добу внутрішньо протягом 2-3 тижнів), десенсибілізуючі засоби. Для інстиляцій застосовують суміш, до складу якої входять 0,9 % розчин метилурацилу, 0,5 % новокаїну, гідрокортизон, антибіотики, вітамін В12.
Інстиляції сечового міхура показані тільки при затяжних циститах, ліквідації залишкових явищ гострого циститу, при хронічному циститі, для регенерації слизової оболонки сечового міхура при хімічному, термічному та променевому циститах. Для інстиляцій використовують 2 % колоїдний розчин коларголу (для знеболюючого ефекту – у суміші з 0,5 % розчином новокаїну), лікувальні олії з шипшини, обліпихи, суміш ектерициду з гідрокортизоном, суміш гідрокортизону 2 мл з димексидом 10-20% – 10 мл та 10-20 мл 0,5 % новокаїну.
При некротичному циститі показано раннє оперативне втручання – цистостомія, видалення некротичних тканин, дренування паравезикального простору. У післяопераційному періоді проводиться постійне зрошення порожнини сечового міхура розчинами антисептиків.
У середньому при раціональній і своєчасно розпочатій терапії явища гострого катарального циститу регресують протягом 2-3 діб, важчі форми – до 2 тижнів. Довший перебіг захворювання повинен розцінюватись як затяжний і вимагати ретельного рентгенологічного, інструментального обстеження, гінекологічного огляду, дослідження передміхурової залози.
Для профілактики можливого рецидивування рекомендоване виключення переохолоджень, великих фізичних навантажень, своєчасне лікування ЗПСІ1І і запальних захворювань жіночих статевих органів, нирок та сечових шляхів. Показане санаторно-курортне лікування. Окрім того, пацієнткам з частими рецидивами циститу (більше 2 загострень протягом 6 міс. або більше 3 – протягом одного року) призначають профілактичне лікування. Існує декілька підходів до такої терапії.
• 1. Тривалий профілактичний прийом низьких доз одного з фторхінолонів по 10 днів щомісяця протягом 3 міс.
• 2. Пацієнткам, у яких загострення пов'язані зі статевим актом, рекомендований прийом антибіотика відразу після коїтусу протягом 6-12 міс з поступовим зниженням дози.
• 3. Жінкам у післяменопаузальному періоді при відсутності протипоказань (наявність гормонозалежних пухлин) рекомендовано періуретральне або інтравагінальне застосування гормональних кремів або свічок з вмістом естрогенів.
Медикаментозна терапія загострення хронічного циститу не відрізняється від такої при гострому циститі, але триває більшим курсом 7-14 діб. З урахуванням етіологічної структури збудників хронічного циститу проводиться пероральна антибактеріальна монотерапія, яка може починатися емпірично після взяття сечі для культурального дослідження. Використовують анальгетики, спазмолітики, антибактеріальні препарати.
Фізіотерапевтичне лікування хронічного циститу після регресу симптомів складається з таких процедур:
• 1. Змінне електричне поле ультрависокої частоти на ділянку проекції сечового міхура № 6-8 щоденно.
• 2. Діадинамічна терапія за черевно-крижовою методикою – при вираженій цисталгії № 6-8 щоденно.
• 3. Ультратонтерапія ректальна № 6-10 щоденно.
• 4. Парафіно-озокеритові аплікації на проекцію сечового міхура № 8-10 щоденно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цистит“ на сторінці 3. Приємного читання.
