Гострий пієлонефрит

Урологія

Рентгенологічні дослідження включають оглядову та екскреторну урографію. На оглядовій урограмі можна спостерігати збільшення тіні нирки, нечіткість контуру поперекового м'яза, сколіоз у бік ураженої нирки, тіні конкрементів у проекції нирки та сечоводу. На серії екскреторних урограм відзначається збільшення розмірів нирки, деформація чашково-мискової системи, зниження інтенсивності їх контрастування, атонія верхніх сечових шляхів. При порушенні уродинаміки відзначається уповільнення контрастування та розширення чашково-мискової системи й сечоводу.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є високоінформативним методом діагностики та диференційної діагностики гострого гнійного пієлонефриту (рис. 5.5). Комп'ютерна томографія (КТ) є високоінформативним методом діагностики апостематозного нефриту, карбункулу, абсцесу та новоутворення нирки. Денситометричні показники паренхіми нирки, що вимірюються в умовних одиницях за шкалою Хаунсфілда (HU), є досить постійними і в нормі становлять 30-35 HU (величина коефіцієнта рентгенівського поглинання водою приймається за 0).

Апостематозний пієлонефрит характеризується наявністю множинних дрібних вогнищ зниженої щільності (10-15 HU) з нерівними, нечіткими контурами, на тлі збільшеної товщини паренхіми нирки. Карбункул нирки візуалізується як неоднорідне утворення зниженої щільності (15-25 HU) без чітких контурів, що деформує зовнішній контур нирки.

При гнійному розплавленні тканини нирки з формування абсцесу запальне вогнище стає більш гомогенним, спостерігається подальше зниження його щільності, навколо утворюється сполучнотканинна капсула, нерівномірна за товщиною та більша за щільністю, ніж паренхіма нирки (рис. 5.6).

Особлива інформативність КТ відзначається на початковій стадії розвитку гнійно-деструктивного процесу, коли ехографічна картина карбункулу та абсцесу нирки нагадує пухлину, яка має вигляд утворення з нерівними, нечіткими контурами, щільністю на 5-10 HU вище або нижче за щільність паренхіми.

Суттєвим кроком вперед стало впровадження у клінічну практику спіральної КТ з реконструкцією рентгенологічної картини у режимі 3D, яка дозволяє чіткіше локалізувати патологічні зміни у нирці та сечових шляхах, ефективно провести розмежування первинного та вторинного пієлонефриту, виявити конкременти, незалежно від їх складу та щільності. Доповнення КТ внутрішньовенним контрастуванням дозволяє отримати більш контрастне зображення ниркової паренхіми та ідентифікувати клініко-морфологічну форму гострого гнійного пієлонефриту.

Лікування. Лікування гострого серозного пієлонефриту у більшості випадків консервативне. При порушенні відтоку сечі із верхніх та нижніх сечових шляхів терміново виконують катетеризацію нирки, ендопієловезикальне стентування, черезшкірну пункційну нефростомію, катетеризацію сечового міхура чи троакарну епіцистостомію.

Після відновлення уродинаміки та забору сечі на бактеріологічне дослідження починають невідкладну емпіричну внутрішньовенну антибактеріальну терапію. Лікування гострого серозного неускладненого пієлонефриту з мінімальною клініко-лабораторною маніфестацією можливе із застосуванням парентерального шляху введення антибіотика (внутрішньом'язово) і в окремих випадках – перорально. Емпірична антибактеріальна терапія триває 3-5 діб. Надалі проводиться направлена або етіотропна терапія протягом 7-14 діб. Перевагу віддають антибіотикам широкого спектра дії, протимікробна активність яких повинна охоплювати не менше ніж 90-95 % імовірних збудників: фторхінолонові препарати II-III генерації (ципрофлоксацин – по 200 мг 2 рази на добу внутрішньовенно або 500 мг – перорально, левофлоксацин по 0,5-0,75 г 1 раз на добу), цефалоспорини III–IV генерації (цефтріаксон, цефотаксим, цефтазидим по 1 г 2 рази на добу), амінопеніциліни (амоксицилін, амоксицилін з клавулановою кислотою по 1,2 г 2 рази на добу).

У тяжких випадках застосовують комбіновану терапію двома антибіотиками, включаючи фторхінолони III–IV генерації (левофлоксацин по 0,75 г 1 раз на добу, гатифлоксацин по 0,4 г 1-2 рази на добу), цефалоспорини III–IV генерації (цефепім до 2,0 г 3 рази на добу, цефокситин по 1,0 г 2-3 рази на добу), карбапенеми (ертапенем по 1,0 г 1 раз на добу, іміпенем, меропенем, дорипенем по 0,5-1,0 г 2-3 рази на добу) та аміноглікозиди (амікацин 15 мг/кг 1 раз на добу), протимікробна активність яких охоплює більшість грампозитивних, грамнегативних уропатогенів, включаючи Pseudomonas aeruginosa, а також деякі анаероби. Після верифікації мікробних збудників найбільш раціональною є етіотропна антибактеріальна монотерапія.

КN нирки: абсцеси правої нирки (два вогнища з чіткими контурами щільністю 18-22 HU, навколо яких спостерігається формування піогенної капсули)

Рис. 5.6. КN нирки: абсцеси правої нирки (два вогнища з чіткими контурами щільністю 18-22 HU, навколо яких спостерігається формування піогенної капсули)

Антибактеріальну терапію доповнюють інфузійною дезінтоксикаційною терапією (комплексні сольові розчини, 5 % розчин глюкози) та препаратами, які покращують ниркову гемодинаміку (еуфілін, пентоксифілін). При цьому слід пам'ятати, що масивна антибактеріальна та інфузійна терапія до відновлення відтоку сечі може спровокувати перфузію інфікованої сечі у кров з розвитком важких септичних ускладнень внаслідок надходження великої кількості ендотоксинів.

При наявності гіперкоагуляційного синдрому проводять корекцію балансу згортальної та протизгортальної активності крові, призначають антикоагулянти прямої дії (гепарин), інгібітори протеолізу (апротинін), дезагреганти.

Після нормалізації температури тіла до санації запального вогнища або нормалізації аналізів сечі переходять на пероральний прийом антибактеріальних препаратів. Перевага віддається "ступеневій терапії"– пероральне призначення того ж препарату, що застосовувався парентерально.

Особливе місце в комплексі лікувальних та проти рецидиви их заходів при гострому пієлонефриті посідає фітотерапія, яка розпочинається відразу після відновлення пасажу сечі і триває до 2-3 місяців. Препарати рослинного походження, до складу яких входять золототисячник, любисток, розмарин, спориш, дика морква, ортосифон, хвощ польовий, шишки хмелю, звіробой, м'ята перцева, березові бруньки, чорна бузина, материнка, піхта, кукурудзяні приймочки, мають протизапальні та спазмолітичні властивості, посилюють діурез, покращують ниркову гемодинаміку та уродинаміку, створюючи умови для елімінації мікробних збудників.

Із впровадженням у клінічну практику сучасних високоінформативних методів візуалізації, які дозволяють на ранніх етапах виявляти та проводити моніторинг гнійного запального процесу, високоефективних антибактеріальних препаратів та мінімально інвазивних технологій при гострому гнійному пієлонефриті без порушення уродинаміки перевага віддається консервативно-очікувальній тактиці:

• апостематозний нефрит (фокальний бактеріальний нефрит), карбункул нирки (мультифокальний бактеріальний нефрит) та абсцес нирки діаметром до 3 см підлягають консервативному лікуванню сучасними високоефективними антибактеріальними препаратами під УЗ, КТ та МРТ-контролем;

• при абсцесі нирки ≥ 3 см проводиться черезшкірна пункційна аспірація гнійного вмісту під УЗ чи КТ контролем та дренування запального вогнища до припинення виділення гнійного вмісту;

• при поширенні нагноєння на навколониркову жирову клітковину, відсутності позитивної динаміки захворювання протягом 1 доби після розблокування нирки та дренування гнійного вогнища показане хірургічне втручання. Після обов'язкового проведення екскреторної урографії виконують люмботомію, декапсуляцію нирки, хрестоподібне розсічення карбункулів, розсічення і дренування абсцесу, дренування нирки та заочеревинного простору. Питання відносно нефректомії завжди вирішується індивідуально на користь органозберігаючої тактики з урахуванням функції контрлатеральної нирки (екскреторна урографія).

Враховуючи небезпеку хронізації інфекційно-запального процесу в нирках з подальшим розвитком нефросклерозу, хронічної ниркової недостатності, артеріальної гіпертензії всі хворі після перенесеного гострого пієлонефриту підлягають диспансерному спостереженню зі щоквартальним обстеженням протягом одного року (загальний аналіз крові, сечі, УЗД нирок, при необхідності – визначення рівня креатиніну сироватки крові, при ознаках рецидиву – бактеріологічне дослідження сечі). Після нефректомії диспансеризація зводиться до динамічного спостереження за функцією єдиної нирки, що залишилась, протягом усього життя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострий пієлонефрит“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження

  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит
  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт

  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу

  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса

  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи