Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

Урологія

Призначення альфа-блокаторів вимагає від лікаря інформувати хворого про довготривалість терапії та можливі побічні ефекти (ортостатична гіпотензія, запаморочення, ретроградна еякуляція).

2. Блокатори 5-α-редуктази зменшують активність ферменту, який відповідає за утворення дигідротестостерону в простаті. Останній у свою чергу в десятки разів активніший за тестостерон і вважається одним з головних стимуляторів росту клітин простати. Першим представником цієї групи став фінастерид. Ефект при використанні блокаторів 5а-редуктази спостерігається після 3-х місяців терапії. При тривалому використанні препарату (не менше 6 міс.) відзначається не тільки зменшення СНСШ, а й зменшення об'єму простати. Кількість операцій у хворих при використанні фінастериду протягом 4-х років зменшилась на 34 %, виникнення ГЗС – на 57 %. Головними побічними ефектами цієї групи препаратів є еректильна дисфункція (5-8 %) та зниження лібідо (3-6 %).

Зараз існує ще один представник цієї групи препаратів – дутастерид, який має більш виражену здатність до блокування 5α-редуктази, але проведені дослідження показали приблизно однакову клінічну ефективність обох препаратів.

Отід приймати до уваги, що прийом фінастериду по 5 мг на добу знижує рівень ПСА на 50 %. Таким чином, допустиме подвоєння рівня ПСА для інтерпретації аналізу у хворого, який приймає цей препарат.

3. Холіноблокатори (ХВ) стали рекомендованим Європейською асоціацією урологів методом лікування СНСШ при ДГПЗ тільки в 2010 р. після накопичення достатньої кількості даних щодо їх ефективності та безпечності при цьому захворюванні.

Основою їх дії є гальмування активності М-холінорецепторів стінки сечового міхура, які відповідають за скорочення детрузора. Відповідно, показаннями для використання даних препаратів при СНСШ є присутність симптоматики гіперактивного сечового міхура (ГСМ) у таких хворих – тобто при імперативних позивах до сечовипускання, його почастішання, нетримання сечі. Підставою для їх застосування стали факти недостатньої ефективності адреноблокаторів як препаратів першої лінії, при лікуванні близько 20-30 % пацієнтів з ДГПЗ. Проведені останніми роками дослідження показали, що саме у цієї групи пацієнтів переважають ознаки ГСМ. Отже, у пацієнтів з ДГПЗ та симптомами ГСМ використання ХБ (самостійне чи в комбінації з іншими препаратами) значно покращує результати лікування.

Протипоказаннями для використання ХБ є в першу чергу велика кількість залишкової сечі (більше 200 мл) та значне зменшення максимальної швидкості потоку сечі (менше 5 мл/сек.) у зв'язку з можливим ризиком виникнення ГЗС як ускладнення при використанні ХБ.

ХБ умовно можна поділити на кілька поколінь. Одним із перших був оксибутинін. Він показав достатньо непогану ефективність при ГМП, але до половини пацієнтів припиняли лікування внаслідок сторонніх ефектів (найчастіше – головний біль та сухість у роті). До препаратів наступного покоління відноситься насамперед толтеродин, який має значно кращий профіль "ефективність/безпечність". Найбільш сучасним та ефективним препаратом даної групи на сьогодні є соліфенацин, який зараз претендує на "золотий стандарт" ХБ.

• 4. Комбінована терапія. Зараз усе частіше використовуються комбінації різних груп препаратів при ДГПЗ, враховуючи данні останніх років про виражену неоднорідність даної групи пацієнтів. Серед таких комбінацій найчастіше призначається одночасне використання адреноблокаторів та блокаторів 5α-редуктази. Показаннями для їх комбінованого застосування є насамперед розміри простати, враховуючи можливість їх зменшення при лікуванні блокаторами 5α-редуктази. Дослідження показали, що додавання блокаторів 5α-редуктази є доцільним при об'ємі простати більше 30 см3. Обов'язковою умовою є тривалість лікування не менше 6 місяців, іншою можливою комбінацією є адреноблокатори та ХБ. Як вказувалось вище, така комбінація показана пацієнтам із симптомами гіперактивного сечового міхура. Дослідження показують, що близько 20-25 % пацієнтів з ДГПЗ не отримують полегшення після прийому АБ, але при додаванні холінолітиків у 35-40 % з них зменшується дизурична симптоматика.

• 5. З інших напрямків лікування привертають до себе увагу рослинні препарати, жоден з яких, однак, не є рекомендованим сучасними протоколами лікування ДГПЗ. Причиною цього є відсутність достатньої доказової бази ефективності рослинних препаратів, а також неможливість стандартизації їх виробництва. Враховуючи неможливість виділити єдину діючу речовину, можливість використання різних рослин та різних методик екстрагування, на 5-й Міжнародній консультації з ДГПЗ було вказано, що між різними препаратами-витяжками з тієї самої рослини існують значні відмінності, і результати, продемонстровані при використанні одного препарату, не дозволено екстраполювати на інший. На жаль, велика кількість рекламних матеріалів рослинних препаратів використовує дослідження, проведені іншими кампаніями зі схожими препаратами, що є абсолютно некоректним. Із рослинних препаратів тільки 2 мають ряд плацебо-контрольованих досліджень, які вважаються стандартом доведення ефективності будь-якого медичного препарату – це препарати плодів Serenoa repens (американської пальми Сабаля) та екстракти Pygeum africanum (африканської сливи).

Витяжка з плодів Serenoa repens (комерційна назва "оригінального" препарату Регтіхоп, усього існує декілька десятків схожих препаратів різних фірм) має антиандрогенний ефект, сприяє зменшенню набряку тканини простати. Можливим головним шляхом впливу перміксону при ДГПЗ є інгібіція 5а-редуктази та протизапальна дія. Препарати Serenoa repens мають ряд плацебо-контрольованих досліджень, більшість з яких показала позитивний результат, хоча частина досліджень не виявила вірогідного ефекту. Вказане, а також недостатня кількість пацієнтів у більшості досліджень, незначна їх тривалість (більшість – до З міс.) не дозволяє зробити остаточні висновки щодо ефективності Serenoa repens при ДГПЗ, у зв'язку з чим вони не включені до офіційних рекомендацій. Витяжка Serenoa repens використовується по 160 мг 2 рази на день. Рекомендована тривалість курсу лікування – не менше 3 місяців. Із побічних дій препарату вказується нудота при вживанні препарату натще. Принцип дії іншого рослинного препарату – екстракту pygeum africanum в олії, можливо, полягає в пригніченні гіперпроліферації фібробластів, викликаної фактором росту фібробластів (ФРФ), та зменшенні продукціїтрансформуючого фактора росту. Можливими результатами цього є зменшення набряку простати, вікової гіперчутливості детрузора та збільшення його пластичності – тобто препарат, можливо, впливає не тільки на простату, а й на стінку сечового міхура. Екстракт африканської сливи за рахунок інгібування проліферації фібробластів пригнічує розростання сполучної тканини в передміхуровій залозі і запобігає її фіброзу. Призначають перорально по 1 капсулі (50 мг) 2 рази на добу вранці і ввечері, бажано до їди. Як правило, курс лікування триває не менше 6 тижнів. Побічних дій препарату не описано.

Як вказувалось вище, частота оперативного лікування чоловіків з ДГПЗ невпинно зменшується у зв'язку з появою ефективних методів консервативного лікування. Головними показаннями до оперативного лікування є:
IPSS >19 балів;
ГЗС, що не ліквідується консервативно;
хронічна затримка сечовипускання більше 300-500 мл;
ознаки обструкції при уродинамічних дослідженнях;
камені сечового міхура;
макрогематурія;
порушення функції нирок внаслідок обструкції.

Оперативне лікування

З оперативних методів головним є ТУРП. Ця операція є "золотим стандартом" для всіх трансуретральних операцій. Впровадження цього методу дозволило зменшити післяопераційну смертність (порівняно з класичною простатектомією) та кількість важких ускладнень (таких як кровотечі). Цей метод не показаний тільки при поєднанні з іншою патологією сечового міхура (приміром, камені, які не можна роздробити), а також при великих простатах (вага більше 80-100 г).

Операція проводиться за допомогою резектоскопа – спеціального інструмента, який вводиться трансуретрально (рис. 9.16). Принцип операції полягає у поступовому зрізанні шматків простати під візуальним контролем за допомогою електричного струму, який подається на спеціальну петлю.

Таким чином, парауретральна частина простати видаляється, зрізані шматки тканини вимиваються з порожнини міхура постійним током рідини під час проведення операції. Одночасно проводиться коагуляція судин за допомогою іншого режиму струму. Простата видаляється в межах її хірургічної капсули, але певна частина органа все ж залишається, що може в подальшому призвести до рецидиву ДГПЗ (відзначається у 15 %). Після операції, як правило, вводиться уретральний катетер та налагоджується зрошення сечового міхура (на 3-12 годин) стерильною рідиною для профілактики згортання крові у його порожнині. На сьогодні активно впроваджуються також інші методи трансуретральної терапії при ДГПЗ, головним принципом яких є видалення парауретральної частини простати під дією різноманітних енергетичних чинників. Серед них необхідно згадати TUMT – мікрохвильову терапію, TUNA – голкову абляцію простати, TUV – вапоризацію простати, ILC – лазерну коагуляцію простати, HIFU–ультразвук високої інтенсивності, VLAP–лазерну абляцію простати тощо. Перевагою цих методів є значно менша операційна травма, можливість використання у важких хворих. Недоліком їх є менша ефективність у порівнянні з ТУР та неможливість проведення при великій ДГПЗ.

Відкрита простатектомія за кордоном використовується рідко (до 5-10 % усіх оперативних втручань при ДГПЗ). Показанням для її проведення є здебільшого великі розміри простати (більше 80-100 г), великі камені сечового міхура, неможливість проведення ін-

Схематичне зображення ТУРП

Рис. 9.16. Схематичне зображення ТУРП

струмента через уретру. Операція виконується найчастіше черезміхуровим доступом, при якому розтинаються передня черевна стінка та стінка сечового міхура – черезміхурова простатектомія (ЧМПЕ). Після ревізії останнього проводиться тупе вилущування гіперплазованих вузлів у межах хірургічної капсули. Враховуючи те, що повністю зашити отриманий дефект стінки міхура, як звичайну рану, неможливо (адже в глибині його знаходиться уретра), він може ліквідовуватись двома головними способами.

• 1. Якщо дефект відносно невеликий, то ретроградно в уретру вводиться катетер Фолі (бажано з балоном великої ємності – 40-50 мл), балон роздувається в порожнині міхура. Під візуальним контролем балон поміщається в ложе простати і контролюється зупинка кровотечі. Рана міхура зашивається наглухо або накладається епіцистостома. Одразу налагоджується зрошення сечового міхура фізіологічним розчином (або через катетерстому, або при її відсутності використовується триходовий катетер, два канали якого використовуються для зрошення), а на дистальний кінець катетера прив'язується невеликий тягар для постійного притискання балоном ложа простати (терміном до доби).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доброякісна гіперплазія передміхурової залози“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження

  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт

  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу

  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса

  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози
  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи