| Ніколи | Рідше ніж 1 випадок з 5 | Рідше ніж у половині випадків | Приблизно у половині випадків | Частіше ніж у половині випадків | Завжди | Майже |
| 1. Протягом останніх 4 тижнів як часто у вас виникало відчуття неповного спорожнення сечового міхура після сечовипускання? | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| 2. Протягом останніх 4 тижнів як часто ви знову спорожнювали сечовий міхур менш ніж через дві години після останнього сечовипускання? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 3. Протягом останніх 4 тижнів як часто ви помічали, що сечовипускання було переривчастим? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 4. Протягом останніх 4 тижнів як часто вам було важко утриматись від сечовипускання при виникненні позиву? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 5. Протягом останніх 4 тижнів як часто у вас був слабкий струмінь сечі? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 6. Протягом останніх 4 тижнів як часто вам доводилось напружуватись або застосовувати зусилля, щоб почати сечовипускання? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Жодного разу | 1 раз | 2 рази | 3 рази | 4 рази | 5 разів або більше | |
| 7. Протягом останніх 4 тижнів скільки разів за ніч ви вставали, щоб спорожнити сечовий міхур (з моменту, коли ви заснули до ранкового підйому)? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Сумарний бал IPSS | ||||||
| Чудово | Добре | Задовіль | Змішане почуття | Незадовільно | Погано | Дуже погано | |
| Яке було б ваше відношення до того, що вам довелось би жити з існуючими урологічними проблемами до кінця життя? | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 7 |
| Індекс оцінки якості життя | |||||||
слабо виражені (0-7), помірно (8-19) та сильно виражені (20-35). Пацієнти першої категорії підлягають здебільшого динамічному спостереженню. Медикаментозна терапія показана у другої категорії хворих з подальшим оцінюванням ефекту терапії. Якщо сума балів даного опитувальника перевищує 25, то СНСШ вважаються значно вираженими і це є одним із показань до оперативного лікування. Крім того, опитувальник є надійним інструментом оцінки результатів проведеного лікування. Таким чином, оцінка виразності симптомів за допомогою опитувальника є важливою частиною первинної оцінки пацієнта. IPSS допомагає у визначенні тактики лікування, прогнозу та у моніторингу ефективності терапії.
• 2. Пальцьове ректальне дослідження (ПРД) залишається важливим методом оцінки стану простати, в першу чергу як найпростіший, хоч і не найбільш надійний, метод дифдіаг- ностики з РПЗ. Позитивне оціночне значення ПРД у діагностиці РПЗ складає 26-34%. Для ДГПЗ характерна щільно-еластична консистенція залози, її рівномірне збільшення з чітким відмежуванням від оточуючих тканин, неболючість, згладженість серединної борозни, рухливість стінки прямої кишки над простатою (табл. 9.4).
• 3. Уродинамічне обстеження дозволяє об'єктивно визначити ступінь порушення відтоку сечі з сечового міхура. Найпростіший метод – урофлоуметрія, яка визначає головні сумарні показники акту сечовипускання (середню та максимальну швидкості потоку сечі, об'єм сечовипускання тощо). При нечітких даних необхідне проведення глибших досліджень – цистометрії (реєстрація змін тиску
Таблиця 9.4. Диференційна діагностика ДГПЗ та РПЗ при ПРД
| Ознака | ДГПЗ | РПЗ | |
| 1 | Збільшення залози | Симетричне | Несиметричне |
| 2 | Поверхня | Гладенька | Горбкувата |
| 3 | Консистенція | Щільно-еластична | Кам'яниста |
| 4 | Серединна борозенка | Збережена | Збережена |
| 5; 6 | Межі · Рухомість слизової кишки | Чіткі · Збережена | Нечіткі · Відсутня |
у сечовому міхурі при його наповненні), уретропрофілометрії (реєстрація змін тиску вздовж уретри), обстеження "тиск – потік". У практичній медицині насамперед використовується урофлоуметрія, яка рекомендована всіма протоколами як стандартний метод обстеження таких пацієнтів. Даний метод неінвазивний, його виконання займає кілька хвилин, результати отримуються відразу. В нормі урофлоуметрична крива має типовий "дзвоноподібний” вигляд. більше 20-25 мл/сек, об'єм сечовипускання – більше 200 мл (рис. 9.13). При вираженій механічній обструкції менше 5-10 мл/сек, а крива стає значно більш видовженою, з невисоким піком, що є відносним показанням до оперативного лікування. При явищах гіперактивності детрузора об'єм сечовипускання, як правило, не перевищує 100 мл при незначному зменшенні QmM.
4. УЗД дає інформацію про анатомічні особливості будови простати–ступінь збільшення, наявність ущільнень. УЗД може проводитись трансабдомінально або трансректально. Останній варіант точніший і дозволяє отримати детальнішу інформацію щодо анатомічних особливостей простати, у т.ч. щодо можливості існування РПЗ. Крім того, трансректальне УЗД використовується для проведення прицільної біопсії змінених ділянок простати.
Рис. 9.13. Нормальна урофлоуметрична крива. Qтах – 41 мл/с, об'єм сечовипускання – 429 мл
Збільшення простати понад 25 см3 вважається ознакою її гіперплазії. Важливим також є визначення залишкової сечі (бажано двічі), що характеризує ступінь декомпенсації функції детрузора. Залишкова сеча більше 300 мл є відносним показанням до оперативного лікування. При ГЗС сечі кількість сечі в міхурі може сягати 2-3 л при його нормальній ємності 300-350 мл.
5. Простатичний специфічний антиген (ПСА). ПСА є представником групи калікреїнових пептидаз – ферментів з протеолітичною активністю, які виділяються в багатьох органах людського організму (репродуктивна система чоловіків та жінок, шкіра, легені тощо). Нині відомо відносно небагато стосовно ролі калікреїнів у біологічних процесах, що пов'язано з різноманіттям самих калікреїнів (їх натепер виділено щонайменше 15, і вони виділені з усіх тканин організму людини, крім нервів). Відомим є те, що обмін калікреїнів дуже тісно пов'язаний з рівнем багатьох гормонів, у першу чергу стероїдних. Зараз більшість калікреїнів позиціонують насамперед як біомаркери експресії гормончутливих рецепторів та пов'язаних з ними генів.
ПСА являє собою калікреїн (КК) 3, який виробляється в різних тканинах організму, але найбільше (в сотні разів більше) – в простаті. Загалом у статевій системі чоловіків виробляються практично всі калікреїни, але найбільше – КК 2, 3, 5, 11. Головним доведеним ефектом цих речовин є розрідження сперми (що є важливим компонентом її фертильності) за рахунок впливу на гелеутворюючі компоненти – семіногеліни 1 та 2. Є також дані про можливий вплив калікреїнів на прогресію ракових пухлин за рахунок стимуляції інвазивності клітин пухлини. Загалом, натепер КК 2 і 3 найбільше використовуються як маркери диференціації простатичних клітин, особливо в розрізі гормонозалежної простатспецифічної експресії. Саме тому КК З (ПСА) і є найважливішим маркером атипової диференціації клітин передміхурової залози, яка може вказувати на існування її пухлини.
ПСА відкритий у 1971 р., і запровадження його клінічного використання з 80-х років минулого століття призвело до радикальних змін у діагностиці та лікуванні РПЗ. Перші декілька років відзначалось значне збільшення частоти РПЗ за рахунок виявлення пухлин, які раніше неможливо було діагностувати. У подальшому відбулось поступове зменшення частоти РПЗ. Нині ПСА вважається практично найзручнішим маркером раннього виявлення РПЗ, хоча пошук більш чутливих та точних маркерів триває. У більшості країн визначення ПСА проводиться всім чоловікам після 50-ти років, які звертаються по урологічну допомогу. Нещодавні дослідження, проведені в Нідерландах, показали вірогідне зменшення (до 25-30 %) смертності від РПЗ за умови щорічного визначення ПСА у чоловіків.
ПСА виробляється простатичним епітелієм постійно протягом життя чоловіка (рис. 9.14). У нормі абсолютна більшість ПСА виділяється в протоки простати, а в подальшому – назовні зі спермою. При рості пухлини частина клітин епітелію простати відокремлюється від проток, внаслідок чого ПСА потрапляє у міжклітинний простір, а звідти – у загальний кровотік, внаслідок чого його концентрація у плазмі значно збільшується. Тимчасове збільшення рівня ПСА плазми також може спостерігатись при активації запального процесу в простаті, активних маніпуляціях на ній (біопсія, масаж) чи уретрі (катетеризація, цистоскопія). Тому визначення ПСА слід проводити через 2 доби після них.
Найчастіше визначається загальний ПСА. Оцінка показників проводиться наступним чином:
• до 4 нг/мл – норма (але до 10-15 % чоловіків можуть мати РПЗ);
• 4-10 нг/мл – необхідно виключити РПЗ (у 20-35 % – РПЗ);
• >10 нг/мл – висока ймовірність РПЗ (70-85 %);
• >20 нг/мл – у більшості пацієнтів уже є метастази РПЗ. Окрім діагностики раку простати, ПСА сироватки крові можна застосовувати для оцінки ризику ГЗС та необхідності оперативного втручання.
• 2. Визначення рівня креатиніну:
ДГПЗ може спричинити дилатацію верхніх сечових шляхів та ниркову недостатність, що спостерігається в 11-30% випадків, тому рекомендується дослідження функції нирок шляхом визначення рівня креатиніну. Доведено, що хворі на ДГПЗ та ниркову недостатність мають більший ризик розвитку післяопераційних ускладнень та значно більшу смертність порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Серед пацієнтів з азотемією переважна більшість має також цукровий діабет та артеріальну гіпертензію, які можуть бути іншими причинами підвищення рівня креатиніну.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доброякісна гіперплазія передміхурової залози“ на сторінці 3. Приємного читання.
