Певне значення для діагностики захворювань сечоводу мають три больові точки Турне, натискання на які викликає посилення болю. Верхня точка Турне знаходиться на рівні пупка на 4-6 см латеральніше від нього і відповідає першому звуженню сечоводу – мисково-сечовідному сегменту. Друга точка знаходиться на пересіченні лінії biiliaca з лінією, проведеною з верхньої точки Турне до tuberculum pubicum, і відповідає другому звуженню сечоводу – місцю перехресту його з клубовими судинами. Третя точка відповідає третьому звуженню сечоводу – місцю впадіння його в сечовий міхур – і визначається бімануально при вагінальному або ректальному дослідженні.
Сечовий міхур пальпують через передню черевну стінку або бімануально: у жінок – через піхву, у чоловіків – через пряму кишку.
Пустий сечовий міхур у нормі не пальпується, неболючий. При гострій і хронічній затримці сечовипускання сечовий міхур при пальпації над лобком визначається як нерухоме, болюче пухлиноподібне утворення еластичної консистенції, яке зникає після евакуації його вмісту, наприклад, катетером.
При пальпації в надлобковій ділянці можуть бути виявлені також запальні інфільтрати в навколоміхуровій клітковині, раковий інфільтрат верхньої частини стінки міхура з проростанням пухлини в навколоміхурову клітковину. В таких випадках щільний інфільтрат над лобком після спорожнення сечового міхура не зникає.
Пальпація буде болючою при запальному процесі сечового міхура і навколоміхурової клітковини, а у випадку нагноєння останньої (парацистит) можна виявити ще й флюктуацію в глибині тканин.
Під час пальпації сечівника чоловіка неодмінно відбувається й пальпація статевого члена, що вимагає диференціювання патологічних змін у печеристих тілах, головці та крайній плоті від таких у стінці уретри. Жіноча уретра пальпується через передню стінку піхви. Як у чоловіків, так і у жінок обстеження полегшується після попереднього введення в просвіт сечівника катетера або металевого бужа. В нормі пальпація сечівника безболісна. Болючість або наявність ущільнень вказують на існування патологічних змін в його стінці.
Стан регіонарних лімфатичних вузлів органів сечової та чоловічої статевої систем оцінюють пальпацією їх в пахових областях і в ділянці скарпівського трикутника. Клубові, парааортальні та паракавальні лімфатичні вузли визначаються шляхом пальпації живота при значному їх збільшенні.
Перкусія. Нормально розташовані нирки перкуторно не визначаються. Цей метод має значення при проведенні диференційного діагнозу між пухлиною органів черевної порожнини і заочеревинного простору шляхом перкусії над виявленим новоутворенням. Якщо пухлина локалізується в черевній порожнині, перкуторний звук над нею тупий, а якщо пухлиною уражена нирка, то кишечник, що її вкриває, зумовлює тимпаніт (симптом Робертса). Проте метод малоефективний при пухлинах великих розмірів.
Притуплення перкуторного звуку при травмах нирок свідчить про наявність урогематоми в заочеревинному просторі. Перкусію сечового міхура проводять по середній лінії живота, починаючи з епігастральної ділянки по направленню до лобка. При повному сечовому міхурі – над лобком визначається тупий перкуторний звук.
Аускультація. При всіх формах артеріальної гіпертонії обов'язкове проведення аускультації хворого: спереду – в верхніх квадрантах живота, ззаду – на рівні реберно-хребтових кутів. Залежно від причини реноваскулярної форми гіпертонії шуми мають різний характер. Легкий систолічний шум характерний для стенозу ниркової артерії. Грубий і довготривалий систолічний шум характерний для артеріовенозної фістули, для атероматозу черевного відділу аорти. При фіброзному і фіброзно-мускулярному стенозі ниркової артерії у верхній частині живота визначається протяжний високочастотний шум з пізнім систолічним посиленням.
При патології зовнішніх статевих органів чоловіка огляд виявляється особливо інформативним, що вже на цьому етапі може дозволити лікарю встановити попередній діагноз таких захворювань, як гематоцеле, гідроцеле, пухлина яєчка, орхіепідидиміт, варикоцеле, крипторхізм і ектопії яєчка, чужорідні тіла крайньої плоті, пошкодження, викривлення або аномалії розвитку статевого члена (подвоєння) та сечівника (епіспадія, гіпоспадія).
Зовнішні статеві органи чоловіка необхідно обстежувати, починаючи з огляду лобкової ділянки. Тут варто відзначити тип оволосіння, колір та чистоту шкірних покривів, наявність певних патологічних змін внаслідок травми, перенесених операцій, інфекційних захворювань тощо.
Статевий член оглядається із врахуванням топографії анатомічних частин органа по відношенню одна до одної. Треба оцінити розташування зовнішнього отвору сечівника, який у нормі відкривається на апікальній частині головки. Важливо оглянути крайню плоть, змістити її проксимально, заголивши головку статевого члена. Утруднення під час проведення цієї маніпуляції може свідчити про вроджене, рубцеве або запальне звуження крайньої плоті (фімоз).
На головці, листках крайньої плоті та на шкірі статевого члена можуть спостерігатись утворення і висипи різного характеру: сифілітичний шанкр, герпетичні пухирці, гострокінцеві кондиломи, плоскоклітинний рак тощо. Також дуже важливо пропальпувати статевий член та головку на наявність ущільнень, асиметрії чи викривлення. Патологічні зміни, виявлені при пальпації, можуть свідчити про запальні захворювання (каверніт) чи фібро- пластичну індурацію статевого члена (хвороба Пейроні).
Органи калитки обстежуютьу вертикальному та горизонтальному положенні пацієнта в теплій кімнаті, оскільки комфортна температура забезпечує розслаблення м'ясистих м'язів калитки, що полегшує пальпацію яєчок та їх придатків завдяки розправленню шкіри калитки.
У нормі шкіра калитки зморшкувата, гіперпігментована й еластична. Часто на шкірі калитки спостерігаються доброякісні новоутворення, такі як ангіокератоми чи епідермоїдні кісти. Ангіокератоми являють собою капілярні гемангіоми темно-червоного та фіолетового кольорів, розміром 1-2 мм. Епідермоїдна кіста – це щільно-еластичне утворення розміром 1 -2 см, зафарбована дещо світліше, ніж уся поверхня шкіри калитки. Дані утворення не потребують лікування, за винятком випадків звернення пацієнтів з косметичних міркувань.
Якщо калитка асиметрично збільшена з одного боку, це може свідчити про наявність гідроцеле, варикоцеле, косої пахової кили, запалення чи новоутворення яєчка. При запальних захворюваннях яєчка або придатка (орхіт, епідидиміт, орхіепідидиміт), калитка не лише набрякла, але й гіперемована. Крім того, досить поширеним захворюванням є варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле), при якому наявне збільшення, відвисання, частіше лівої половини калитки, та візуалізація хробакоподібно розширених вен лозоподібного сплетення.
Яєчко необхідно пальпувати обережно, бімануально, розміщуючи його між 1 та 2 і З пальцями кожної з рук. При цьому мають бути оцінені розміри, форма, консистенція яєчка та його придатка. В нормі яєчко має овоїдну форму, щільно-еластичну консистенцію, розміри близько 4 см у довжину та 2,5 см у ширину. Придаток зазвичай розташований на верхньо-задній поверхні яєчка, дещо м'якшої консистенції і значно чутливіший, ніж яєчко, тому його обстеження повинне проводитись з граничною обережністю. Яєчко разом з придатком повинні вільно зміщуватись у межах своєї половини калитки. При відсутності цього можна запідозрити запальний, рубцевий чи онкологічний процес. Якщо яєчко не пальпується в калитці, це свідчить про крипторхізм (неопущення) або ектопію яєчка. У такому випадку необхідно обстежити паховий канал та оточуючі ділянки. Яєчко виглядає збільшеним у розмірах при наявності вільної рідини між листками піхвової оболонки (гідроцеле). Збільшення та ущільнення може визначатись при орхіепідидиміті. Крім того, для запального процесу яєчка і особливо придатка характерна різка болючість при пальпаци. При варикоцеле навколо яєчка пальпується лозоподібне сплетення у вигляді пакетів хробакоподібних варикозно розширених вен. Венозне сплетення може змінювати свої розміри при зміні положення тіла пацієнта, що застосовується при визначенні ступеня захворювання. На поверхні яєчка чи придатка можуть визначатись щільні утворення різної форми, які, як правило, свідчать про кісту чи пухлину органа.
При пальпації сім'явиносної протоки необхідно звернути увагу на наявність чоткоподібних ущільнень, які свідчать про туберкульозне ураження яєчка. Наприкінці обстеження органів калитки слід оцінити стан зовнішнього кільця пахового каналу. Для цього треба рухати мізинець по ходу сім'яного канатика вгору до зовнішнього кільця пахового каналу, після чого пацієнта просять покашляти або напружити м'язи черевного преса. Відчуття випинання чи тиску з зовнішнього кільця свідчить про наявність пахової кили. Таким чином, при пальпації калитки послідовно визначаються і оцінюються патологічні зміни яєчка, придатка, сім'яного канатика та зовнішнього пахового кільця.
Передміхурова залоза та сім'яні міхурці фізикально можуть бути обстежені тільки за допомогою пальцьового ректального дослідження (рис. 3.2). Його можна проводити в різних положеннях пацієнта:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих“ на сторінці 2. Приємного читання.
