Симптоматика початкового періоду ГНН залежить від етіологічного чинника і важкості перебігу основного захворювання. Середня тривалість стадії – від кількох годин до 2-4 діб. У клінічній картині переважають симптоми основного захворювання. Незважаючи на підвищення рівня креатиніну та сечовини у плазмі, загальний стан хворих задовільний. У міру зростання азотемії з'являються загальна слабкість, блювання, сонливість, потьмарення свідомості. Спостерігаються розлади дихання, порушення функції органів кровообігу. Згодом розвивається гіпергідратація (набряки) або дегідратація (ексикоз). Для цієї стадії характерні поступове зменшення діурезу і відносної густини сечі в межах нормальних показників, а також швидке зростання азотемії при відсутності клінічних ознак уремії і порушень електролітного складу крові.
Період олігоанурії основний у перебігу ГНН, триває до тижня, рідше до 15-25 діб. Розпочинається найчастіше на 2-4 добу після дії етіологічного фактора. Основний морфологічний субстрат стадії олігоанурії (особливо анурії) – гострий канальцевий некроз, який доходить до базальної мембрани канальців. Сама мембрана зберігається, і від неї починається регенерація епітеліальних клітин канальців. Порушення базальної мембрани робить неможливим повне відновлення функції нирок після ГНН. Тривалість стадії олігоанурії співпадає з періодом регенерації канальцевого епітелію нирок. Процес регенерації проходить 2 фази – структурного та функціонального відновлення. Однак у деяких випадках олігоанурія може розпочинатись через кілька годин (наприклад, при шоковому стані) і навіть через тиждень і більше (при отруєннях, хронічних септичних станах).
Хворі частіше загальмовані, адинамічні, періодично з'являється збудження, іноді спостерігаються посмикування окремих груп м'язів, судоми, психоз. Основними в симптоматиці є ознаки порушення водно-електролітного балансу. Спостерігаються сухість шкіри, слизових порожнини рота та язика, свербіж, невтолима спрага, головний біль, нудота, блювання, проноси, загальна слабкість, в'ялість, втрата свідомості. Розвиваються гнійні паротити, риніти, фарингіти, бронхіти, перикардити. Можуть виникати фурункули носа. Сечі виділяється небагато, вона на вигляд густа і має темно-іржавий колір. Спостерігається протеїнурія, лейкоцитурія, еритроцитурія. Щільність сечі знижується до рівня гіпоізостенурії. Вже у перші дні значно зростає рівень сечовини та креатиніну.
Ппергідратація при анурії супроводжується зростанням венозного тиску, можливе виникнення набряку легень, гострої серцевої недостатності. Іноді перебіг ГНН ускладнюється тромбозами і емболіями (у тому числі й ниркових артерій). У періоді поліурії значна втрата води з сечею, при неадекватній корекції водно-сольового обміну, є причиною артеріальної гіпотензії, аритмій, колапсу. Пульс при цьому слабкого наповнення і напруження. Слід підкреслити, що гостра серцева недостатність є одною з найчастіших причин смерті хворих при ГНН. Синдром гіподинамії, погіршення скоротливої здатності міокарда можуть спостерігатись і в періоді одужання. Зміни з боку органів шлунково-кишкового тракту спостерігаються у більшості хворих з ГНН. Найбільш характерне виникнення гастритів, ентероколітів (особливо виразкових), парезу кишечника з динамічною кишковою непрохідністю. У частини хворих виникають шлунково-кишкові кровотечі внаслідок виникнення виразок ШКТ і дисбалансу згортальної системи крові. Максимальні негативні зміни спостерігаються в товстому кишечнику. Важка гіперазотемія та порушення водно-електролітного балансу організму є факторами, що можуть викликати порушення діяльності шлунково-кишкового тракту і динамічну кишкову непрохідність. Шлунок уражується набагато частіше, ніж 12-пала кишка. У всіх хворих з ГНН розвивається дисбактеріоз, який важко піддається корекції і у 40-50% хворих спостерігається навіть після одужання.
Ураження нервової системи зумовлені гіперазотемією, розладами водно-сольового обміну, клітинною дегідратацією. Найчастіше спостерігаються загальна слабкість, головний біль, порушення сну, астенія, загальмованість, втрата свідомості, судоми, інтоксикаційні психози, періодичні збудження. Різко знижені увага і пам'ять. Хворі малорухливі, періодично з'являється безпричинне роздратування, психомоторне збудження з галюцинаціями. Спостерігаються енцефалопатичні, менінгоенцефалопатичні, енцефалополіневропатичні синдроми. У важких випадках виникає набряк мозку, епілептиформні напади, порушення мозкового кровообігу. Тремор пальців кінцівок, судомні посмикування окремих груп м'язів, ністагм, анізокорія, тонічне зведення кінцівок, парези зору, анізорефлексія, дифузна м'язова гіпотонія, пірамідні знаки, парези кінцівок – вогнищеві неврологічні симптоми, які найчастіше спостерігаються при ГНН. Розлади азотистого обміну з причини значного зменшення або припинення виведення азотистих речовин із сечею проявляються гіперкреатинінемією, зростанням у плазмі крові концентрації сечовини, залишкового азоту, сечової кислоти. Катаболізм білків і зменшення виведення калію з сечею призводять до гіперкаліємії. Цьому сприяють гіпонатріємія, гіпокальціємія та ацидоз. При значній гіперкаліємії виникають важкі аритмії (можливі зупинки серця), спостерігаються брадикардія, парестезії, м'язові паралічі, гостра дихальна недостатність, ознаки ураження ЦНС 3-й період – відновлення діурезу, або діуретичний. На 3-5 добу (інколи через 2-3 тижні) олігурії або анурії починає швидко збільшуватись діурез. Швидкість індивідуальна – від 500 мл до кількох літрів уже в першу добу поліурії. Це пояснюється регенерацією ниркового епітелію, яка в середньому проходить протягом 5-10 діб і починається з 3-6 доби з острівців паренхіми, яка збереглася. На 3-4 добу діурез у середньому досягає 3-5 літрів за добу і тримається на цьому рівні від кількох діб до кількох тижнів. Важливим є те, що кількість сечі мало залежить від кількості рідини, яка вводиться до організму. Клінічна картина подібна до стадії олігоанурії – астенія, головний біль, нудота, блювота, втрата свідомості, у 60-80 % – вторинна інфекція, а специфічною є різка втрата ваги тіла.
Період одужання залежно від ступеня патологічних змін триває до 6 місяців, а інколи 1-2 роки. Хоча загальний стан хворого задовільний, функція нирок знижена. Тому хворі тривалий час повинні перебувати під диспансерним спостереженням.
Перебіг ГНН і одужання залежать від причини захворювання, ступеня пошкодження паренхіми нирки, а також від своєчасності та адекватності лікування. Безпосередньою причиною смерті в стадії анурії можуть бути незворотні ураження нирок, гіпер- каліємія, набряк легень або мозку, а в стадії відновлення діурезу – розлади водно-сольового обміну та серцево-судинної системи.
Прогноз при ГНН залежить від важкості перебігу ГНН, ступеня вторинних ушкоджень внутрішніх органів, наявності інфекційних ускладнень, перебігу основного захворювання, яке було причиною розвитку недостатності нирок. При важких формах ГНН у 30 % хворих через 1-2 роки після лікування повністю відновлюється функція нирок. У 70 % хворих розвивається хронічна недостатність нирок.
| Лабораторна діагностика |
| загальний аналіз крові; загальний аналіз сечі; визначення концентрації креатиніну та сечовини в плазмі крові; визначення діурезу та швидкості клубочкової фільтрації (проба Реберга – Тарєєва); іонограма (визначення концентрації калію та натрію в плазмі крові при ГНН має найважливіше значення серед показників іонограми) |
Діагностика
Діагностика ГНН базується на даних анамнезу, скаргах хворого, клінічній симптоматиці, лабораторних методах дослідження та спостереженні за діурезом. Ретельно зібраний анамнез дозволяє виявити чинники, які сприяють виникненню ГНН.
Ультразвукове дослідження (відіграє важливу роль для діагностики постренального характеру ГНН, визначення кількості нирок, наявності блоку нирок, в тому числі однієї функціонуючої нирки).
Важливим методом діагностики ГНН є рентгенологічне дослідження нирок.
Ступінь гіперазотемії, як правило, визначає важкість ГНН. Винятком є екстраренальна гіперазотемія у випадках резорбції крові з великої гематоми або при шлунково-кишечних кровотечах, при гіперкатаболізмі. ГНН часто супроводжується розвитком метаболічного ацидозу, який проявляється зниженням рівня бікарбонатів до 13-15 ммоль/л. Ацидоз є наслідком порушення виведення нирками сульфатів і фосфатів.
| Рентгенологічне дослідження: |
| оглядова урографія;; екскреторна урографія;; комп'ютерна томографія. |
Лікування
Лікування ГНН залежить від етіології, періоду та клінічних проявів захворювання. Усі лікувальні заходи, що застосовуються, можна поділити на 3 групи: консервативне лікування, хірургічне лікування та методи позаниркового очищення організму.
Гостра та хронічна ниркова недостатність
Консервативне лікування ГНН
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність“ на сторінці 3. Приємного читання.
