Пухлина Вільмса

Урологія

Найбільш розповсюджений симптом пухлини Вільмса у дітей – безсимптомне виникнення пухлини, що пальпується (61,6%). Найчастіше новоутворення виявляють при огляді дитини, коли немає ніяких скарг (9,2 %). Можливе виникнення макрогематурії (15,1 %), закрепів (4,3 %), зниження маси тіла (3,8 %), сечової інфекції (3,2 %), діареї (3,2 %). Менш розповсюдженими симптомами є: нудота, блювання, біль, виникнення абдомінальної грижі при наявності пухлини великих розмірів та підвищення артеріального тиску (AT).

Діагностика

При підозрі у дитини на пухлину Вільмса потрібне термінове комплексне обстеження з використанням рентгенологічних, радіоізотопних, ультразвукових та інших методів. У загальному аналізі крові можна відзначити зниження рівня гемоглобіну і зміну кількості лейкоцитів. У сечі виявляються еритроцити. Екскреторна урографія є специфічним для виявлення пухлини Вільмса методом, але не завжди достатньо інформативна при пухлинах невеликих розмірів, диференційній діагностиці об'ємних утворень, що виходять із нирки, від позаниркових, наприклад, нейробластоми наднирника.

УЗД нирки дозволяє виявити об'ємне тканинне утворення в нирці, провести диференційну діагностику з кістозними утвореннями.

МРТ та КТ черевної порожнини і заочеревинного простору є одними з найточніших методів виявлення пухлини Вільмса, оцінки стану реґіонарних лімфатичних вузлів та навколишніх органів і тканин. Ці види дослідження вважаються в даний час обов'язковими перед початком лікування.

Ниркова артеріографія використовується при неможливості підтвердити діагноз іншими методами.

Рентгенограми грудної клітки і черепа виконують для виявлення метастазів у легенях і в кістках черепа.

Венокаваграфія використовується для виявлення проростання пухлини в нижню порожнисту вену і визначення положення нижньої порожнистої вени щодо пухлини.

Радіоізотопне сканування скелета застосовується для виявлення метастазів у кістках. Для виявлення метастазів у печінці використовують УЗД і радіоізотопне сканування печінки.

Одним із напрямків підвищення ефективності ранньої діагностики пухлини Вільмса є пошук специфічних маркерів цієї пухлини. Найбільш перспективним вважається визначення тканинного поліпептидспецифічного антигену, що є сироватковим маркером пухлинної активності. У хворих з пухлиною Вільмса його рівень достовірно підвищений порівняно з пацієнтами з доброякісними новоутвореннями нирок і здоровими.

Черезшкірна пункційна біопсія пухлини для встановлення діагнозу не виконується, бо може призвести до небажаних наслідків та ускладнити перебіг захворювання.

Точний діагноз повинен включати як стадію пухлинного процесу, так і гістологічну характеристику новоутворення. Наприклад, діагноз може бути наступним: пухлина Вільмса, стадія II, сприятлива гістологія або стадія II, несприятлива гістологія.

Диференційна діагностика

Диференційну діагностику пухлини Вільмса необхідно проводити з простою кістою нирки, гідронефрозом, полікістозом, тромбозом ниркової вени, карбункулом нирки, ксантогранулематозним пієлонефритом. Найбільші труднощі в доопераційному періоді представляє диференційна діагностика пухлини Вільмса з іншими новоутвореннями нирки.

Лікування

Найкращих результатів дозволяє досягти мультимодальний підхід, що включає оперативне лікування, хіміо- та променеву терапію.

Операція при пухлині Вільмса полягає у видаленні первинного пухлинного вогнища. З цією метою проводиться або резекція нирки, або її видалення (нефректомія). Одночасно з цими втручаннями проводиться видалення одиночних метастазів (при їх наявності): резекція печінки або легені.

Променева терапія при пухлині Вільмса проводиться за різними схемами. Вона застосовується як до операції, так і після неї, а також під час операції.

Крім того, променева терапія використовується і при пізніх стадіях пухлини, коли процес зайшов занадто далеко і виконати операцію не видається можливим. Наразі одним із перспективних методів вважається застосування поліхіміотерапії, тобто по-

Прогноз
Прогноз у дітей з нефробластомою сприятливий. Трьохмодальна терапія призводить до одужання 80-90 % хворих. При своєчасному та адекватному лікуванні загальне виживання хворих складає: · I стадія: 80-90 %; II стадія: 70-80 %; III стадія: 30-50 %; IV стадія: менше 20%.

єднання кількох хіміопрепаратів. Найчастіше в хіміотерапії пухлини Вільмса застосовують такі препарати, як доксорубіцин, вінбластин, вінкристин тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пухлина Вільмса“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Клінічна анатомія і фізіологія органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Внутрішня будова нирок

  • Кровопостачання нирок

  • Сегментарна будова нирок

  • Будова сечоводів

  • Іннервація

  • Будова сечового міхура

  • Сечовипускний канал, сечівник, urethra

  • Фізіологія органів сечової системи

  • Анатомічна будова органів чоловічої статевої системи

  • Синтопія передміхурової залози

  • Сім'явивідна протока, ductus deferens

  • Сім'яні міхурці, vesicula seminalis

  • Статевий член

  • Фізіологія органів чоловічої статевої системи

  • Яєчка

  • Розділ 2. Симптоми урологічних захворювань

  • Біль

  • Кількісні зміни сечі

  • Якісні зміни сечі

  • Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

  • Розділ 3. Методи дослідження урологічних хворих

  • Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Променеві методи обстеження

  • Оглядова урографія

  • Екскреторна урографія

  • Ретроградна уретеропієлографія

  • Цистографія

  • Комп'ютерна томографія

  • Віртуальна ендоскопія

  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)

  • УЗД

  • Новітні різновиди УЗД

  • Інвазивна діагностика під контролем ультразвукового зображення

  • Апаратні та інструментальні методи обстеження

  • Ендоскопія в урологи

  • Уретроскопія

  • Цистоскопія

  • Фотодинамічна діагностика уротеліальних пухлин

  • Трансуретральна фіброуретеропієлоскопія

  • Розділ 4. Аномалії розвитку органів сечової та чоловічої статевої систем

  • Аномалії ниркових судин

  • Додаткова верхньополярна артерія

  • Аномалії ниркових вен

  • Аномалія величини нирки

  • Аномалії взаєморозташування (зрощення) нирок

  • Аномалії структури нирок Полікістоз нирок

  • Солітарна (проста) кіста нирки

  • Аномалії розвитку сечоводів

  • Уретероцеле

  • Діагностика

  • Аномалії розвитку сечового міхура

  • Дивертикул сечового міхура

  • Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника

  • Дисфункції сечового міхура

  • Аномалії розвитку сечівника

  • Природжені структури сечівника

  • Вроджені клапани сечівника

  • Епіспадія

  • Аномалії розвитку статевого члена

  • Аномалії розвитку органів калитки

  • Крипторхізм

  • Розділ 5. Інфекційно-запальні захворювання

  • Гострий пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит

  • Піонефроз

  • Паранефрит

  • Цистит

  • Інтерстиціальний цистит

  • Простатит

  • Хронічний бактеріальний простатит

  • Хронічний абактеріальний, запальний простатит

  • Фізикальне обстеження

  • Альфа-адреноблокатори

  • Уретрит

  • Епідидиміт, орхіепідидиміт

  • Каверніт

  • Туберкульоз сечової і чоловічої статевої систем

  • Клінічна класифікація туберкульозу

  • Паразитарні захворювання сечової і чоловічої статевої систем

  • Сечостатевий шистосомоз (більгарціоз)

  • Філяріатоз

  • Розділ 6. Сечокам'яна хвороба (СКХ)

  • Епідеміологія

  • Фізикальне обстеження

  • Камені сечового міхура

  • Камені сечівника

  • Камені передміхурової залози

  • Метафілактика (протирецидивне лікування) СКХ

  • Розділ 7. Гідронефроз

  • Розділ 8. Травматичні пошкодження органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Консервативне лікування

  • Оперативне лікування

  • Пошкодження сечоводів

  • Пошкодження сечового міхура

  • Ускладнення

  • Пошкодження сечівника

  • Пошкодження органів калитки

  • Пошкодження статевого члена

  • Розділ 9. Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої систем

  • Пухлина Вільмса
  • Пухлини верхніх сечових шляхів

  • Рак сечового міхура

  • Патоморфологія

  • Поверхневий рак сечового міхура (без інвазії у м'язовий шар)

  • Методи деривації сечі після радикальної цистектомії

  • Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

  • Рак передміхурової залози

  • Монотерапія аналогами гонадотропін-рилізинг-гормона

  • Пухлини яєчка

  • Рак статевого члена

  • Розділ 10. Гостра та хронічна ниркова недостатність

  • Консервативне лікування ГНН

  • Хірургічне лікування ГНН

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Ураження систем і органів при ХНН

  • Трансплантація нирки

  • Розділ 11. Невідкладна допомога при урологічних захворюваннях

  • Гематурія

  • Гостра затримка сечовипускання

  • Анурія

  • Перекрут гідатид яєчка і його придатка

  • Перекрут яєчка

  • Розділ 12. Нефроптоз

  • Клінічна картина Скарги

  • Розділ 13. Нейрогенні розлади сечовипускання

  • Розділ 14. Інші урологічні захворювання

  • Нефрогенна артеріальна гіпертензія

  • Паренхіматозна нефрогенна артеріальна гіпертензія Етіологія і патогенез

  • Сечостатеві нориці у жінок

  • Диференційна діагностика СН

  • Водянка оболонок яєчка (гідроцеле)

  • Варикозне розширення вен сім'яного канатика (варикоцеле)

  • Розділ 15. Сучасні ендоскопічні методи лікування урологічних захворювань

  • Ендоскопічні методики лікування пухлин сечової системи та передміхурової залози

  • Ендоскопічні методи лікування стриктур сечової системи