• Кавернозографія в більшості випадків дає можливість виявити травми статевого члена, які потребують оперативного втручання, але вона менш інформативна в плані виявлення пошкоджень глибоких вен.
• МРТ дозволяє не тільки точніше виявити дефекти печеристих тіл, але й уточнити наявність і розташування супутніх пошкоджень (сечовипускний канал, яєчка) і розташування гематоми.
• При уретрорагії або наявності гематурії показано використання висхідної уретрографії з метою виключення травм сечівника. Якщо при виконанні ретроградної уретрографії спостерігають екстравазацію контрастної речовини з залученням печеристих тіл, то необхідність проведення кавернозографії зникає.
Діагностика відкритих пошкоджень статевого члена базується на даних анамнезу, огляду (локалізація, характер рани, напрямок ранового каналу, наявність вихідного отвору), пальпації (дефекти печеристих тіл, сторонні тіла), а також даних інструментальних досліджень (при необхідності): УЗД і оглядова рентгенографія (для визначення наявності і локалізації сторонніх тіл).
Лікування
Закриті пошкодження
Лікувальні заходи при забої статевого члена включають призначення холоду, спокою, засобів для запобігання ерекції, профілактичне антибактеріальне лікування.
Лікування перелому статевого члена залежить від поширеності гематоми і розмірів пошкодження білкової оболонки:
• при мінімальних пошкодженнях лікування можна обмежити тими ж заходами, що і при його забої;
• при тяжких пошкодженнях білкової оболонки і печеристих тіл, які зазвичай супроводжуються масивним крововиливом, необхідне екстрене оперативне втручання, яке обов'язково включає розкриття гематоми, видалення згустків крові, зупинку кровотечі, зашивання дефекту білкової оболонки, печеристих тіл (як нитками, що розсмоктуються, так і такими, що не розсмоктуються), дренування рани в ділянці гематоми. Як правило, таке лікування дає гарні результати (рис. 8.1 б).
• При пошкодженні сечівника в об'єм операції включають відновлення пошкоджень сечівника з анастомозом "кінець в кінець" і адекватне дренування сечового міхура, частіше – надлобковою епіцистостомою.
• У післяопераційному періоді необхідна антибактеріальна терапія антибіотиками широкого спектра дії, холод, адекватне знеболення і профілактика ерекції.
Лікування вивиху статевого члена тільки оперативне і полягає в оголенні кореня статевого члена, дренуванні гематоми, виконанні гемостазу і вправлянні статевого члена, після чого накладають шви на розірвані зв'язки, знову фіксуючи печеристі тіла до кісток таза.
Лікування защемлення статевого члена полягає в як можна ранішому видаленні стискаючих предметів і вивільненні органа. Якщо після зняття защемлення сечовипускання не відновилося, то сечу виводять шляхом троа карної цистостомії.
При розвитку некрозу статевого члена дистальніше місця защемлення некротизовану частину його видаляють і в подальшому виконують пластичну операцію. Некроз лише шкіри є показанням для аутодермотрансплантації розщепленим клаптем.
Відкриті пошкодження
Лікування відкритих пошкоджень статевого члена на догоспітальному етапі починають з накладання захисної асептичної,
Рис. 8.16. Операція при переломі статевого члена
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пошкодження статевого члена“ на сторінці 3. Приємного читання.
