Інструментальне обстеження:
• екскреторна (інфузійна) урографія: може визначатися безформний сечовий заплив у заочеревинну клітковину, а при випадковій перев'язці сечоводу – дилатація чашково-мискової системи і сечоводу до місця ушкодження (рис. 8.4);
• ретроградна уретеропіелографія: застосовується у випадку, якщо екскреторна урографія не забезпечує необхідної інформації;
• ендоскопічне дослідження з використанням гнучкого уретероскопа (рис. 8.5).
Диференціальна діагностика
Слід диференціювати поранення сечоводу і сечового міхура. Для цього використовують метод заповнення сечового міхура забарвленою рідиною (метиленовий синій, індигокармін): при пошкодженні сечового міхура забарвлена рідина виділяється через сечову норицю, а при пошкодженні сечоводу із нориці продовжує виділятися незабарвлена сеча.
Рис. 8.4. Ятрогенна травма правого сечоводу (відзначається дилатація чашечково-мисковоїсистеми і сечоводу до нижніх відділів)
Лікування
Підозра на пошкодження сечоводу є показанням для екстреної госпіталізації пацієнта. Вибір методу лікування залежить від характеру пошкодження і термінів діагностики, але основним методом є оперативне втручання.
При нетяжких пошкодженнях сечоводу (максимально – частковий розрив його стінки) можна обмежитися виконанням нефростомії або стентуванням (віддають перевагу останньому). Стентування можна виконувати як ретроградно, так і антеградно, під рентгенотелевізійним екраном і контролем уретеропієлографії, застосовуючи гнучкий провідник. Окрім стентування, виконується катетеризація сечового міхура для запобігання рефлюксу. Стент видаляють через 3 тижні. З метою уточнення прохідності сечоводу через 3-6 місяців виконують екскреторну урографію або динамічну нефросцинтиграфію.
Лікування тяжких травм сечоводу оперативне. Будь-яке втручання з приводу пошкодження сечоводу повинно завершатися дренуванням заочеревинного простору, накладанням нефростоми або стентуванням. Якщо пошкодження сечоводу виникли і діагностовані під час операції, необхідно відновити цілісність сечоводу з установкою стента. Оперативні доступи визначаються характером і локалізацією пошкодження. При ізольованому пошкодженні сечоводу перевагу надають люмботомії або параректальному доступу. При пошкодженні сечоводу в нижній третині або при наявності поєднаних пошкоджень органів черевної порожнини – виконують
Рис. 8.5. Посттравматичний стеноз сечоводу
Рис. 8.6. Відеолапароскопічна корекція ятрогенної травми сечоводу: а – сечовід пересічений вище зони травми; б – на стенті виконується формування неоцистоуретеро- анастомозу
лапаротомію. Зараз широко використовують відеолапароскопічну техніку в хірурги сечоводів (рис. 8.6). При повному розриві сечоводу єдиним прийнятним методом лікування є оперативне відновлення його цілісності.
Існує лише одна ситуація, при якій показано негайне виконання нефректомії: коли травма сечоводу супроводжується аневризмою аорти або тяжкими судинними пошкодженнями, які потребують протезування. Нефректомія допомагає уникнути екстравазації сечі, утворення уриноми й інфікування протеза.
Ускладнення
Розрізняють ранні і пізні ускладнення пошкоджень сечоводів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пошкодження сечоводів“ на сторінці 2. Приємного читання.
