Якщо ситуація вимагає невідкладної терапії, препарати призначають емпірично на перші 3-5 діб до отримання результатів посіву сечі. У фазі активного запального процесу лікування починають з внутрішньовенної монотерапії антибіотиками широкого спектра дії: фторхінолони II–IV генерації (ципрофлоксацин – по 250 мг 2 рази на добу, левофлоксацин по 0,5-0,75 г 1 раз на добу, гатифлоксацин по 0,4 г 1 раз на добу), цефалоспорини III–IV генерації (цефтріаксон, цефотаксим, цефтазидим, цефепім по 1 г 2 рази на добу), аміноглікозиди (амікацин по 15 мг/кг 1 раз на добу).
Після нормалізації температури тіла переходять на пероральний прийом препаратів (ступенева антибактеріальна терапія) до повної ерадикації збудника. Зміна антибактеріальних препаратів відбувається кожні 10-15 днів. Для профілактики рецидивів перевага віддається коротким курсам антибактеріальної терапії (по 5 днів, а в осіб похилого віку – по 3 дні на тиждень з прийомом половинної дози препарату, або по 10 днів щомісяця
| ХХН I – ШКФ * 90мл/хв; ХХН II – ШКФ 60-89 мл/хв; ХХН III – ШКФ 30-59 мл/хв; ХХН IV – ШКФ 15-29 мл/хв; ХХН V – ШКФ <15 мл/хв. |
Рис. 5.7. Ангіограма: хронічний пієлонефрит зі зморщенням лівої нирки
протягом 6-12 місяців). Доповнюють терапію призначенням препаратів рослинного походження. У дітей та осіб похилого віку важливе місце у комплексній терапії хронічного пієлонефриту відводиться профілактиці та лікуванню дисбактеріозу кишечника шляхом призначення пробіотиків. Для профілактики рецидивів у жінок репродуктивного віку перевага віддається "пульс-терапії" з одноразовим прийомом антибактеріального препарату відразу після статевого акта протягом 6-12 міс з поступовим зниженням дози.
Хворі на хронічний пієлонефрит підлягають постійному диспансерному спостереженню з моніторингом показників загального аналізу крові, С-реактивного білка, креатиніну, загального аналізу сечі, при ознаках рецидиву – бактеріологічного дослідження сечі, AT, УЗД нирок. При ХХН І-ІІ ст. хворі обстежуються 1 раз на рік, при ХХН III ст. – 1 раз на півроку, при ХХН IV ст. – щоквартально. При важкій артеріальній гіпертензії за умов однобічного ураження та збереження функції контрлатеральної нирки вирішується питання відносно нефректомії. При ХХН Уст. застосовуються діалізні методи лікування.
Прогноз при хронічному пієлонефриті залежить від тривалості захворювання, активності запального процесу, частоти атак та адекватності лікувальної тактики. Прогноз стає несприятливим за умов прогресування артеріальної гіпертензії та хронічної ниркової недостатності.
Піонефроз
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічний пієлонефрит“ на сторінці 2. Приємного читання.
