Уродинамічне обстеження хворих на дивертикул сечового міхура дозволяє встановити уродинамічні порушення нижнього сечового тракту. Найпростішим методом вивчення швидкості потоку сечі є урофлоуметрія. Цистометрія дозволяє вивчити скорочувальну функцію детрузора сечового міхура, його інтралюмінальний тиск залежно від об'єму сечі.
Основними лабораторними тестами є загальний аналіз сечі, аналіз сечі на приховану лейкоцитурію, визначення мікрофлори сечі та її чутливість до антибіотиків, визначення креатиніну в сироватці крові.
Комплексний підхід до діагностики дивертикулу сечового міхура дає можливість встановлення точного діагнозу, ускладнень захворювання та визначити лікувальну тактику відповідно з функціональними та анатомо-морфологічними змінами сечових шляхів.
Лікування. Лікувальна тактика у хворих з дивертикулом сечового міхура буває очікувальна (динамічне спостереження або консервативна терапія) та хірургічна. Консервативне лікування дозволяє, не видаляючи дивертикулу та його етіологічних чинників, зменшити ризик або уникнути імовірних ускладнень основного захворювання та покращити якість життя хворого. Своєчасне хірургічне лікування повинне передбачати видалення етіологічних чинників основного захворювання, дивертикулу і покращити уродинаміку.
Вибір лікувальної тактики залежить від функціонального стану сечових шляхів, нирок, ступеня порушення уродинаміки, наявності супутніх захворювань.
| Показання до вибору очікувальної тактики: | Показання до хірургічного втручання: |
| • наявність неускладненого дивертикулу сечового міхура. | • наявність ускладненого дивертикулу сечового міхура (уростаз у верхніх сечових шляхах, хронічна затримка сечовипускання та інше). |
Лікування хворих на первинний дивертикул без ускладнень з боку сечової системи – консервативне. Воно полягає у прискіпливому динамічному спостереженні з використанням заходів, спрямованих на боротьбу з сечовою інфекцією й попередження виникнення ускладнень. Хворі підлягають диспансерному нагляду, який передбачає проведення контрольних обстежень 1 раз на рік.
Прогресування хвороби, уродинамічних порушень у сечових шляхах, зменшення секреторно-видільної функції нирки в динаміці, зниження якості життя хворого – повинне передбачати оперативне лікування. Вибір методу хірургічної корекції дивертикулу сечового міхура залежить від рівня та глибини ураження сечових шляхів, функціонального стану паренхіми нирок та наявності супутніх захворювань.
Лікування хворих на первинний, ускладнений дивертикул сечового міхура – оперативне. Воно полягає у видаленні дивертикулу, відновленні уродинаміки та усуненні ускладнень. У випадках, коли первинний дивертикул сечового міхура зумовив уретерогідронефроз термінального ступеня – показане видалення нирки (нефректомія).
Після оперативного лікування пропонується динамічне спостереження, що спрямоване на визначення ступеня відновлення уродинаміки, боротьбу з інфекцією сечового тракту й попередження її виникнення. Хворі підлягають щорічному обстеженню протягом 3-х років.
Надмірність слизової оболонки сечоміхурового трикутника
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дивертикул сечового міхура“ на сторінці 2. Приємного читання.
