При дослідженні звертають увагу на локалізацію, симетричність розташування, форму і кількість вічок сечоводів, забарвлення слизової оболонки сечового міхура, наявність її патологічних змін (виразки, пухлини тощо), чужорідних тіл і каменів у сечовому міхурі (рис. 3.27-3.29).
При цистоскопічному дослідженні нормального сечового міхура візуалізується жовтувато-рожевим забарвленням слизової в місцях наближення оптики до стінки міхура. Найбільш віддалені від оптики відділи внаслідок меншої освітленості набувають сірого відтінку, що особливо виражений у найбільш затемнених ділянках міхура. Блискуча слизова оболонка щільно пронизана деревовидно розповсюдженими то дрібнішими, то більшими
Рис. 3.25. Повітряний міхурець у сечовому міхурі
Рис. 3.26. Вічко лівого сечоводу
Рис. 3.27. Пухлина сечового міхура
судинами. Ніжний малюнок судин, особливо ближче до верхівки міхура, має вигляд окремих прожилків, що місцями переплітаються між собою. У напрямку до дна міхура збільшуються кількість і розміри судин, що набувають характеру магістральних. Особливо рельєфно виражений малюнок судин у ділянці вічок сечоводів. Нерідко за напрямом судин і їх розгалуженням удається виявити ледве видиме вічко сечоводу. У цих випадках можна бачити, як дві паралельні судини, що йдуть на деякій відстані одна від одної, віддають окремі дрібніші гілочки, що утворюють замкнуте кільце, в центрі якого при уважному розгляді можна виявити вічко сечоводу. Іноді замість двох судин, що прямують паралельно, а потім змикаються, можна бачити поодиноку судину, що йде знизу навскіс назовні і догори. Ця судина несподівано ділиться дихотомічно на дві дрібніших судини. Від останніх відходять гілочки, що кільцеподібно з'єднуються, огинаючи ледь помітне сечовідне вічко.
Значну допомогу при відшукуванні вічок сечоводів надає міжсечовідна складка. Вона нерідко візуалізується у вигляді ясно помітної складки, то світлішої, то червонішої, що різко відрізняється за кольором від навколишньої слизової оболонки міхура. Міжсечовідна складка часто пронизана безліччю дрібних судин, що переплітаються між собою, надаючи складці яскраво- червоного забарвлення. По мірі наближення до вічок сечоводів судини подовжуються і приймають правильніший напрям. Звертають на себе увагу судини, розташовані частоколом позаду міжсечовідної складки, що полегшують її виявлення.
Вічка сечоводів, розташовані в обох кутах основи трикутника Льєто, мають різноманітну форму не лише у різних осіб, але й в однієї людини на різних сторонах. Об'єднуючим моментом є той факт, що вічка розташовані на деякому підвищенні.
Найчастіше зустрічається вічко у вигляді воронкоподібної заглибини з точковим отвором у центрі. Іншою, не менш частою формою вічка є заглиблення в центрі кута складок основи і бічної сторони трикутника Льєто, що сходяться. Нерідко можна бачити сечовідне вічко у вигляді криво зрізаного "сучка", у формі подовжньої щілини. Зрозуміло, що можливі всякі перехідні форми, окремий опис яких навряд чи потрібний.
У визначенні нормального вічка сечоводу дуже важливими видаються відсутність набряку і гіперемії слизової оболонки країв сечовідного вічка та замкнутість вічка, розкриття його може мати місце тільки у момент викидання сечі з сечоводу. В останньому випадку можна бачити, як краї сечовідного вічка потовщуються, вічко із міжсечовідною складкою підводиться догори, після чого настає розкриття, що надає сечовідному вічку вигляду правильного округлого отвору або розкритого риб'ячого рота. У момент розкриття і викидання сечі вічко знову опускається вниз і неначе подається вперед.
Спостереження за скороченням вічок сечоводів, за характером викидання сечі і за сечею, що виділяється з сечоводів, складає дуже важливий момент цистоскопічного дослідження. Розкриття вічка сечоводу і викидання з нього сечі здійснюється ритмічно, через певні проміжки часу залежно від сечовиділення, в середньому 2-3 рази в хвилину. Скорочення вічок сечоводів буде відсутнє при надмірному наповненні сечового міхура рідиною або виражених позивах на сечовипускання, що ледве утримуються хворим під час цистоскопії. Тому для правильної оцінки динамічної функції сечоводів ніколи не слід переповнювати міхур промивною рідиною вище середньої його фізіологічної або індивідуальної місткості; при цьому мають бути усунені всі моменти, що викликають подразнен-
Рис. 3.28. Дивертикул сечового міхура
Рис. 3.29. Лейкоплакія сечового міхура
Рис. 3.30. Камінь вічка правого сечоводу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цистоскопія“ на сторінці 2. Приємного читання.
