У передміхуровій залозі спостерігається велика кількість морфологічних типів РПЗ, але значна доля з них припадає на так звану звичайну аденокарциному ацинарного походження. (Рис. 9.17).
Рис. 9.17. Мікроскопічна картина аденокарциноми простати
Клінічна картина
Симптомів, характерних тільки для раку простати, не існує. Багато симптомів схожі з такими при гіперплазії передміхурової залози. Ними є: іритативні симптоми – часті позиви до сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура, спастичні або больові відчуття в промежині; обструктивні симптоми – утруднення при сечовипусканні, наявність переривчастого або тонкого струменя сечі, затримка сечовипускання, збільшення часу сечовипускання, необхідність напружувати м'язи черевного преса для повного спорожнення сечового міхура. Больовий синдром, а також всі симптоми, пов'язані з обструкцією верхніх сечових шляхів, зустрічаються при більш розповсюджених пухлинах.
Проте симптоми можуть бути пов'язані з появою метастазів і розростанням пухлини, коли йдеться про запущені стадії раку. Метастази поширюють пухлину як по кровоносних, так і по лімфатичних шляхах. Можливі метастази в кісткову тканину та в лімфатичні вузли.
Діагностика
Головними методами діагностики РПЗ є: ПРД, визначення концентрації в сироватці крові ПСА і трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД). При цьому, при встановленні діагнозу РПЗ обов'язковим є доказ наявності новоутворення за допомогою морфологічного дослідження біоптату простати або цитологічного висновку після аспіраційної біопсії.
ПРД передміхурової залози
Для злоякісного новоутворення передміхуровоїзалози найбільш характерні такі зміни:
• збільшення щільності у вигляді окремих вузлів різного розміру або всієї передміхурової залози. Часто консистенція простати характеризується як "дерев'яниста" або "хрящоподібна";
• асиметрія передміхурової залози і відсутність анатомічної форми;
• нерухомість внаслідок наявності пухлинного інфільтрату;
• відсутність рухливості слизової прямої кишки над передміхуровою залозою;
• нечіткість контуру передміхурової залози;
• сім'яні міхурці у вигляді "бичачих рогів".
Визначення концентрації ПСА
На даний час ПСА є найбільш чутливим і специфічним серед усіх онкомаркерів (чутливість до 88 %, специфічність до 90 %). Поняття "припустимої верхньої межі норми" ПСА для різних вікових груп коливаються від 2,5 нг/мл для чоловіків 40-49 років до 6,5 нг/мл у 70-79 років. З метою підвищення якості діагностики РПЗ використовують додаткові модифікації визначення концентрації ПСА: визначення щільності ПСА (відношення рівня сироваткового ПСА до об'єму залози, згідно з ТРУЗД); оцінка змін ПСА в динаміці; визначення вільного І зв'язаного ПСА – порогом показника "вільний ПСА/загальний ПСА × 100 %" є 15% (нижче 15 % – необхідне виконання біопсії передміхурової залози).
УЗД
Це один з обов'язкових методів діагностики та оцінки місцевого поширення РПЗ. Найбільш широко використовується трансабдомінальне і тра нсректал ьне сканування. ТРУЗД дає найкращу візуалізацію передміхурової залози, дозволяє одержати зображення в поперечній проекції і визначити розміри, акустичну структуру залози й оточуючих тканин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Урологія» автора Пасєчніков С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рак передміхурової залози“ на сторінці 3. Приємного читання.
