TextBook — Коли ти, Санько, такий невгамовний, то бери з собою когось та поїдьте вперед, убік Шаргорода, до самої річки Мурашки. Добряче все там огляньте та повертайтеся назад.
Санько піднявся та підійшов до Андрія Підлужного, що сидів разом з Павлом, — хлопці рахували заряди в ладівниці.
— Андрію, десятник наказав розвідати дорогу на Шаргород, чи не видно десь там лишків, — промовив Санько і запитливо дивився, очікуючи відповіді.
— Ти, напевне, сам напросився, а тепер і мене тягнеш, — зауважив Андрій незадоволено.
Узявши зброю, він пішов до Орлика.
— Поїдемо, Орлику, нам з тобою Санько війну шукає, — звернувся Андрій до коня і, поправивши лук, стрибнув у сідло.
Тільки-но від’їхали від гурту, Санько запропонував Підлужному:
— Андрію, тут нас і захопити можуть... Виріжмо палі замість списів, то хоч на аркан не попадемося.
Вирізали дві довгих палиці, і Голота, засміявшись, знову звернувся до Андрія:
— А ти знаєш, Андрію, якщо прив’язати до палиці білий прапор, то будемо схожі на парламентарів. Правда?
Зліз з коня, скинув із себе свиту та прилаштував до палиці полотняну сорочку, що тепер майоріла на вітрі, мов прапор. Ця Санькова витівка розвеселила обох козаків, і вони далі пересуватися в доброму настрої та гуморі.
— Ти тільки, Андрію, як раптово попадемося, тримайся гордовито та мовчи, а я вже говоритиму з панами, краще б їх не бачити...
Не встигли проїхати і ста сажнів, як їх раптово оточили десятеро польських вершників, почали вимагати, щоб вони кинули зброю, кружляючи навколо хлопців з криками та погрозами.
— Стійте, стійте... Ми — парламентарі! — спробував перемінити настрій польських вершників Санько і високо підняв палицю з уявним білим прапором.
Поляки ледве вгамувались і вже не вимахували шаблями, якими щойно загрожувати знищити козаків.
— То доповідай, що тобі наказано! — зі злістю вигукнув їхній старший вершник, і всі стали, охопивши хлопців колом.
— Я — сотнцк Війська Запорозького, а це — десятник... Ми — посланці полковників Ганжі та Кривоноса. Наказано передати, щоб ваше військо вийшло з міста і фортеці та здалося!.. — випалив Санько і став зухвало роззиратися навколо.
Після нетривалої мовчанки почулися гнівні викрики поляків, дехто з них намагався підступитися до козаків, порубати їх.
— Та замовкніть уже, — закричав старший. — Підемо до хорунжого, нехай говорить з ними... А ви злазьте з коней та зброю — на землю!
Санько зі злістю відкинув палицю і крикнув:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „От тобі й Шаргород “ на сторінці 2. Приємного читання.