TextBook Розташувавшись поблизу річки Клебань і забувши про відпочинок, стали заготовляти заряди та стріли для нового бою. Ближче до вечора все владналось, і кухарі стали всіх згукувати до вечері. Про двох своїх товаришів вістей не було, і тому справили тризну по убієнних у цій битві та згадали добрим словом десятника Петра.
Уранці в таборі вже збирали похоронні гурти з обозних, а полонених поляків повели до замку, щоб ті довкола нього поховали своїх забитих товаришів.
Макар Пилипенко вирішив дізнатися, де зараз вигоюється Петро Гусак, отримати вказівки про наступні дії десятки, яку ще треба поповнювати трьома молодцями. Андрій та Санько спробували відшукати Івана Ярового, тож стали розпитувати, де він зараз. Через деякий час таки знайшли Самарський курінь, і на їхню радість побачили Івана, живого та неушкодженого. Він сидів на колоді та набивав заряди до ладівниці.
— Здоров був, Іване! З перемогою тебе! — привіталися хлопці.
Яровий подав їм по черзі руку. Побачивши Івана не в доброму гуморі, Андрій стривожено запитав у нього:
— Чому ти, друже, такий невеселий?
Іван нахилив голову, тихо промовив:
— Цієї ночі багато наших, самарських, полягло... Ми йшли просто на ворота, там майже половина й залишилася лежати...
— А як ти?.. Навіть не поранений... — промовив Санько.
Іван відповів на це:
— Мене після отого клятого поранення позаду поставили зброю заряджати, от я й лишився...
«Ой за темними лісами
Лежить козак застреляний.
Лежить козак застреляний,
Ще й кровію обілляний.
Нема кому потужити,
По козаку подзвонити.
Дзвонять коні підковами,
А козаки шабельками,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Знову разом “ на сторінці 1. Приємного читання.