Розділ «Шляхи розходяться »

Присмак волі

Цієї ночі Підлужний майже не спав, його весь час тривожили думки про домівку, бідкався, що доведеться йти довгим зимовим шляхом, непокоївся станом підраненого Орлика... А коли настав ранок, то під час швидких зборів у дорогу всі тривоги вилетіли з голови. Козаки були задоволені тим, що від’їздять на Січ, бо в багатьох були поряд зимівники, де їх чекала рідня, тож у дворищі Йоськи лунали веселі голоси тих, хто вирушав.

Перед сходом сонця на майдані зібралося більше половини козаків із сотні Петра Гусака, і він стояв, позираючи на своїх орлів. Його гордовита кобила Пава також неначе відчувала швидке розставання з половиною сотні і час від часу гребла передніми копитами сніг та мотала головою в різні боки.

Петро дочекався, поки вгомоняться козаки, і, не злізаючи з Пави, схвильовано промовив:

— Січовики! Важкий ми пройшли шлях, і багато могил побратимів по землі нашій. Велика дяка вам від народу, що давно хотів витурити ляха зі своєї землі.

Почекавши, доки стихнуть схвальні голоси, він продовжив:

— Ще не вільна наша земля, і пани знову сунуть до своїх маєтків, тому чекає вас Богдан по весні добивати ляське плем’я, боронити віру і землю нашу. З Богом — до Січі!

Після того як вщухли схвальні вигуки, зовсім поруч вдарили в тулумбаси. Пилипенко оголив шаблю і попрямував на виїзд із майдану, гукнувши:

— Рушаймо за мною... До матері Січі, до батька Низу!

Невеликий загін козаків витягнувся ланцюгом і вирушив назустріч сонцю, що за цей час встигло виглянути з-за обрію. Уже за містом їх наздогнали мелодійні передзвони чигиринських храмів, нагадуючи християнському люду про час молитви.

Козацький загін призупинився, і, скинувши шапки, побратими нахилили голови та старанно помолилися, просячи в дорозі благодаті Божої. Звернули на шляху бік Крюкова, по якому декілька днів тому пройшло головне козацьке військо, яке також вирушило до Січі.

Пилипенко з прихованою посмішкою поглядав на Андрія, який у перших рядах вершників ледве не пускав ускач свого Буйка, і якби не підранений Орлик на прив’язі, то так, може б, і сталося.

Два близьких друга, Підлужний і Ярема, весь час перебували поряд із Макаром і готові були кожної митті виконати будь-яке доручення. Але в дорозі ніяких пригод не траплялося. Коли у вечірню пору побачили село з десятком хатинок, Макар вирішив зупинитися на нічліг. Люди прийняли козаків, але харчів не обіцяли — у самих були пусті засіки, і хлопці вечеряли, у кого що було.

Наступного дня по обіді зупинилися на перехресті доріг у селі Павлиші, в якому було більше трьох десятків дворів і своя невеличка церква. Звідси Андрій із Яремою можуть продовжити свій шлях майже до Жовтих Вод, а потім попрямують до перевозу неподалік від Кодака або ж вирушать до Крюківеького перевозу.

Пилипенку не хотілося розлучатися зі своїми кращими козаками. Він був із тих, хто не раз подорожував по теренах Лівобережжя та Правобережної України, і напутив хлопців, як знайти значно коротший шлях.

Прощалися з побратимами по-козацькому: міцно обіймалися і, струсонувши плечі один одного, ручкалися далі з іншими. Макар обняв Андрія, немов сина, і, сказавши декілька слів, став прощатися з Яремою. Дві чималі торби хлопці перекинули через спини коней і рушили від гурту козаків, що проводжали їх, махаючи шапками. Озирнулися, коли вже почули, як козацький гурт повернув коней, взявши напрямок на Жовті Води.

Ще при світлій днині добралися до Крюкова, і шлях довів їх до перевозу. Але тут повідомили, що в темну пору перевізники не беруться доправляти люд до протилежного берега Дніпра. Побіля самого перевозу був постоялий двір з поштовою станцією, і Андрію з Яремою запропонували провести там ніч за помірну платню, а ще погодувати гарячою їжею.

Хлопці із задоволенням доручили коней служникам, а самі зайшли домовлятися про нічний притулок. Господар, високий на зріст, сухорлявий чоловік, привітно зустрів своїх постояльців і, поглянувши на дебелих молодих козаків, запропонував їм окремий притулок як для знатних подорожніх. Поряд крутився огрядний сердюк. Коли хлопці дали згоду та дістали гаманці для розрахунку за постій, він підійшов до них, привітався:

— Доброго здоров’я, козаки! Маю обов’язки оглянути ваші пашпорти... А звати мене Клим Гамза, — насупившись, промовив сердюк.

Андрій показав йому документ, сотворений військовим писарем їхнього Полтавського полку. Клим, почмокавши товстими губами, довго роздивлявся його темними булькатими очима і нарешті повернув. Потім мовчки подивився на Ярему і махнув рукою — мовляв, твій не буду дивитися... Господар постоялого двору посміхнувся у відповідь на збентежені погляди хлопців і сказав:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи розходяться “ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Крізь віки пройшли козаки 

  • У козацькому зимівнику 

  • Школярство 

  • Тривожний передзвін 

  • Батьківська правиця 

  • Прибульці з півдня 

  • Святки 

  • Єднання 

  • Криваве збіжжя 

  • Козацький роз’їзд 

  • Полон 

  • По сліду 

  • Прощальна пісня 

  • Поневіряння 

  • Материнськими молитвами 

  • Дарунок святого Миколая 

  • Сувора зима 

  • Напередодні розлуки 

  • Через перепони 

  • У Січі

  • Похід 

  • Кривавий шлях 

  • Урочистості у Білій Церкві 

  • Після розлуки 

  • Перша вилазка 

  • Приступ фортеці 

  • До Шаргорода 

  • От тобі й Шаргород 

  • Побачення з Іваном 

  • Дівчата 

  • Солодкі яблука 

  • Задумка Петра Гусака 

  • Знову разом 

  • Події літа 1648 року 

  • Тернистий шлях до Пилявців 

  • У Хмільнику 

  • Сотня Гусака 

  • Двобої Івана Ганжі 

  • Спільно з буджаками 

  • Перед битвою 

  • Події тогодення 

  • Далі на захід 

  • Німецьке сало 

  • Палаючі стріли 

  • Побіля Горині 

  • Чинбарювання Голоти 

  • Видіння Никодима 

  • Полонення мурзи 

  • Вдалий вимін 

  • Услід полку Кривоноса 

  • Перемоги і прорахунки 

  • Знову четверо. На вивідини до Львова 

  • Попіл сподівань 

  • Шлях до Замостя 

  • У Почаєві 

  • Сердечна зустріч 

  • Вивідини в Раханє 

  • Загадковості під Замостям 

  • Дорожні спогади 

  • Одні в дорозі 

  • Трагічна зустріч 

  • Знайомство з Радою 

  • Шлях до Старокостянтинова 

  • До Почаєва 

  • Благодать вінчання 

  • Прощання з Почаєвом 

  • Дорожні несподіванки 

  • Вдале полювання 

  • Різними шляхами 

  • Самотній вершник 

  • Нічна зустріч 

  • Настанови виживання 

  • Душевні сумління 

  • Гірка новина 

  • Дивовижне зцілення 

  • Дзвонили дзвони 

  • Далека дорога 

  • Заметіль 

  • Чигирин — славне місто 

  • Купіль 

  • Невизначений загад 

  • Своя хата 

  • Далі на схід 

  • Свічадо 

  • Сяючі маківки 

  • Лазня під горою 

  • Замах на Подолі 

  • Білосніжне марево 

  • Важкий шлях на Чигирин 

  • Йосьчина стодола 

  • Врятувати московітів! 

  • Шляхи розходяться 
  • Від Келеберди до Калитви 

  • Материнська тривога 

  • Під горою, під Калитвою 

  • Щирість спащан 

  • Розділ без назви (97)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи