Розділ «Дивовижне зцілення »

Уранці Санько допоміг наносити в діжку води, осідлав Воронька і подався до десятника Перевертайла, сподівався, що він зможе чимось зарадити. Знайшов того козака швидко і розповів йому про біду, яка трапилася з Софійкою. Микола, не довго думаючи, порадив хлопцеві звернутися до знахаря, який живе неподалік від Шаргорода.

Санько поспішив розшукати знахаря з дивним прізвищем Еффа, і вже невдовзі стояв перед невеличкою, але по-особливому побудованою хатинкою. На поріг вийшов середнього зросту чоловік з білястими бровами та червонуватими щоками і, привітно посміхнувшись, запитав, яка доля завела парубка сюди. Санько помітив, що чоловік розмовляв добре, але вимова у нього була якась інша, нетутешня.

Санько розповів про нещастя, яке нещодавно спіткало Софійку. Еффа із розумінням вислухав хлопця і, коли той закінчив, посміхаючись, промовив:

— Це буває з дівками, а тут іще й таке сталося... Я гадаю, що все воно від холоду та надмірного хвилювання.

Козак стояв мовчки, уважно слухав. Еффа помовчав трохи, а потім додав:

— Не хвилюйся, хлопче... Я ще у вас на весіллі гулятиму!

Санько ще більш здивовано подивився на знахаря і майже видавив із себе прохання:

— Нам би травки цілющої, я все робитиму, як ви скажете...

Еффа запросив його до хатини. Зайшовши всередину, Санько відчув десятки незрозумілих запахів, а коли господар повів його через сіни у простору комору, зрозумів, чому хатина мала такий незвичний вигляд. Тут усюди висіли та лежали пучки різноманітних трав, а у віддаленому причілку виднілися ще одні низькуваті двері. Еффа став ходити по комірчині та вибирати трави, а Санько слідував за ним мов зачарований. Коли знахар повернувся до нього, не знайшов нічого іншого, як спитати:

— А ті двері куди йдуть?..

Еффа поглянув на нього і весело спитав:

— А меду хочеш?

Санько тепер збагнув, чому тут стоїть такий дивний духмяний запах, посміхнувся та кивнув головою на знак згоди. Зайшли до господи, і моложава жіночка, відповівши на привітання, поставила на стіл полив’яну миску з медом.

— Пригощайтеся, пане... Добрий мед із липового цвіту. Лікує від нежиті та всілякої хвороби.

Санько зачерпнув мед дерев’яною кописткою і, з’ївши декілька маленьких грудочок, відчув якусь дивну нудоту, що аж запаморочилося в голові.

— Пане Еффо, не можу більше. Буду збиратися... На розрахунок злоті маю.

Знахар узяв гроші, чемно подякував і промовив:

— Приходь за тиждень... Розповіси, як себе почуватиме Софія. Може, ми ще якоїсь травички доберемо.

Санько вийшов з хатини геть спантеличений. Він не міг тепер пригадати, називав ім’я своєї коханої чи ні, а Еффа його знав... А коли він, подякувавши, сидів уже в сідлі, той і зовсім здивував його словами: