День для всіх настав задовго до світанку. Жіночки наводили святковий лад у хаті, а Марійка копирсалася у своїй скриньці, вишукуючи одяг, придатний для сьогоднішнього дійства. Роман заходився рубати дрова, а Іван із Саньком майстрували на подвір’ї ще одну лаву. Онисія з Радою пішли до села, щоб закупити дечого з харчів та зайти до музики — може, хоч душі розвеселить.
Утім, вони з’явилися на подвір’ї досить швидко, несучи у торбах не так уже й багато харчів.
— Клята татарва, вигребли все! Люди за злотий уже кусень сала не дають! — обурювалась Рада і нагримала на Романа, що нарубав мало дров.
Хотіла ще щось сказати Івану з Саньком, але Онисія тіпнула її за рукав, дошкульно промовила:
— Угомонися, все буде добре!..
Через деякий час Рада виглянула з будиночку і крикнула Іванові:
— Іди, наречений, лишень сюди... Молода вже вдягнена, а ти ще й шию не помив!
Іван, накульгуючи, підтюпцем пішов до будиночку, де його заради такої знаменної події вже чекала тепла вода. Він забрався у кадіб, в якому тільки-но викупалася Марія, і Рада стала натирати його спину глиною та хльоскати березовим віником, що Іван аж кректав.
— Крекчи, крекчи... Хто тебе і відшмагає, окрім мене? Це тобі наперед, якщо образиш Марію! — примовляла Рада.
Іван, ставши в купелі, обмився спереду, і Рада стала наостанок поливати його холодною водою.
— Вилазь, я відвернуся! — продовжувала правити Рада, і коли Іван вибрався з кадоба, поклала йому на плече лляний рушник.
За ширмою прибиралася Марійка. Коли Іван зайшов туди з рушником, вона з посмішкою зустріла його і показала головою на випраний одяг. Чоловік зніяковіло відвернувся і.став квапливо одягатися. Нарешті одягнувся та з усмішкою підійшов до неї. Марійка промовила:
— Іванку, а на плечі і по спині рубці звідки взялися? Ти ж іще молодий, а увесь у порізах... Не відпущу тебе від себе нікуди!
Чоловік помовчав, тільки ледь усміхався, слухаючи Марійчині слова. Потім притягнув її до себе, став цілувати та говорити щось заспокійливе. До тями їх привів заклопотаний голос Ради:
— Досить вам шепотітися. Виходьте вже, поглянемо на вас!
Молоді вийшли із-за ширми, і Рада з Онисією, усміхнені та щасливі, дивились на них. Господиня хати не витримала і сказала:
— Отакою і я була, як зі своїм ішла під вінець.
Тепер уже Санько мав залазити у купіль. Усі відвернулися, доки козак не заліз у свіжу воду, щоб себе обмити. Рада його також натерла глиною та нашвидкуруч відшмагала вже розпатланим віником. Швидко переодягли і Санька в чистий одяг та стали готуватися, щоб іти до храму.
Самовидцями будуть при вінчанні Санько та малолітня Катерина. Коли вона про це дізналася зранку, то радощам не було меж. І зараз дівчинка, вже наряджена, ніби подорослішала, чекала, доки всі нарешті зберуться. Катеринка, напевне, вважала себе головною у цьому дійстві і весь час квапила дорослих, боячись, що вони запізняться. Знову подала голосочок:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Благодать вінчання “ на сторінці 1. Приємного читання.