До механічної травми належать: садно, крововилив (синець), потертість, рана, вивих, перелом, контузія, струс (в т.ч. струс головного мозку), розрив, відриви внутрішніх органів та розминання, розтрощування, розділення (розчленування, відділення) частин тіла, струс тіла. Морфологічні особливості ушкодження дозволяють судово-медичному експертові вирішити різні експертні задачі, зокрема визначити вид засобу травмування, механізм дії його на організм тощо.
Садно – поверхневе порушення цілісності шкіри, яке досягає сосочкового шару дерми, утворюється від удару, здавлювання, тертя різними тупими твердими предметами, під час скребкових рухів гострих предметів. Більш глибоке ушкодження належить до ран. Садно після загоювання не залишає рубця. Гострим кінцем колючих, колючо-різальних та інших предметів може бути заподіяне вузьке лінійне садно – подряпина (мал. 3,4).
Загоєння садна проходить 4 стадії: початкова – підсихання поверхні, коли садно нижче шкіри, що його оточує (протягом 1-ої доби); утворення кірочки (від 12 год. до 3-4 діб); епітелізації (репаративної регенерації) з відшаруванням кірочки (від 4-ої до 12-ої доби); стадія сліду – рожевої плями, що га 9-15-у добу зникає. Ця приблизна тривалість стадій дозволяє визначити давність ушкодження. Садна заподіяні перед смертю, важко відрізнити від посмертних пошкоджень.
За садном визначають: факт травми та те, що вона заподіяна тупим твердим предметом; давність заподіяння травми; варіант та число заподіяних впливів; місце прикладення сили; форму, рельєф та розміри травмувальної поверхні тупого твердого предмета; напрямок руху травмувальної поверхні або тіла, якщо травмувальний предмет є нерухомим. Дослідження методом безпосередньої мікроскопії дозволяє виявити ознаки початку садна – місце де епідерміс рівно чи звивисто обірваний та кінець садна – де він вивернутий у бік неушкодженої шкіри або піднімається над нею.
Мал. 3. На переніссі садно під кірочкою, яка виступає над поверхнею шкіри; садно продовжується на спинці носа подряпиною.
Мал. 4. На боковій поверхні тулуба садно з подряпинами лінійної форми, які розміщені вертикально відносно тулуба.
Забиття (син. забите місце) – закрите механічне ушкодження тканин та органів без помітного порушення їх анатомічної цілісності. Забиття виникає внаслідок удару якимсь тупим твердим предметом, що має значну поверхню та малу кінетичну енергію, або у випадку падіння на тверду поверхню. Удар має бути раптовим, швидким та з короткочасною дією травмувальної поверхні. Найбільш характерними патологічними змінами в зоні забиття є крововиливи в тканини з можливим утворенням гематом, розвитком травматичного некрозу, розтрощенням тканин, реактивним запальним набряком. Клінічно забиття характеризується болем, припуханням, синяком та порушенням функції. Через значну силу механічного впливу на тканину виникає забита рана (мал. 5), характерною особливістю якої є наявність тканинних перемичок на дні рани.
Мал. 5. Забита рана на волосистій поверхні голови: на дні рани чітко видно тканинні перемички.
Забиття головного мозку буде описане нижче у розділі про черепно- мозкову травму.
Абсолютна більшість ушкоджень живого організму супроводжується макро- чи мікроскопічною кровотечею.
Кровотеча – вихід крові за межі судини внаслідок порушення цілісності або внаслідок підвищення проникності її стінки. Кровотеча буває від розривання, розрізання, роз'їдання патологічним процесом (пухлиною, гнійним запаленням тощо) стінки судини, а також внаслідок підвищення її проникності – діапедезні кровотечі (у разі авітамінозу С. гіпоксії, лейкозу тощо). Кровотеча буває зовнішня та внутрішня. Під час внутрішньої кровотечі кров може накопичуватися в порожнинах перикарду (гемоперикард), плеври (гемоторакс), черевній порожнині (гемоперитонеум). Масивна кровотеча може зумовити розвиток гострої анемії, яка може стати безпосередньою причиною смерті. Повільна, але тривала кровотеча може спричинити хронічну анемію. Дрібні кровотечі в життєво важливі органи, наприклад у стовбур головного мозку, можуть також бути причиною смерті.
Крововилив – окремий вид кровотечі, коли кров накопичується в тканинах. Накопичення крові буває у вигляді просочування тканини юмора піна інфільтрація. Площинні крововиливи, наприклад, у шкірі (мал. 6), слизових оболонках – синці, а точкові крововиливи – петехії або екхімози. Іншим варіантом крововиливу є гематома – накопичення крові в тканині з утворенням порожнини, яка містить рідку кров або кров, що зсілася (мал. 7). За локалізацією розрізняють гематому підокісну, субсерозну, епідуральну, субдуральну; гематому печінки, нирки, внутрішньом'язову тощо.
Мал. 6. Множинні крововиливи в шкірі внаслідок надмірного стиснення тіла.
Мал. 7. Крововилив у вигляді гематоми у корінь брижі внаслідок удару тупим твердим предметом у ділянку живота.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Морфологія травми“ на сторінці 1. Приємного читання.
