Мал. 28. Схема переломів верхньої щелепи (Галмош Ю., 1975): а – Ле Фор I, а – Ле Фор II, в – Ле Фор III
Перелом типу Ле Фор I – перелом верхньої щелепи впоперек над альвеолярними відростками на рівні нижнього краю носового отвору, виникає внаслідок травми тупим твердим предметом, що б'є, із широкою поверхнею за умови, коли розімкнені щелепи.
Перелом типу Ле Фор II – перелом верхньої щелепи проходить найчастіше по лінії сполучення її з рештою кісток черепа, виникає внаслідок удару тупим твердим предметом із плоскою (відносно плоскою) поверхнею.
Перелом типу Ле Фор III – перелом верхньої щелепи, що роз'єднує лицьовий та мозковий череп; утворюється внаслідок удару плоским (відносно плоским) предметом нарівні порожнини носа та виличної кістки.
Поздовжні переломи верхньої щелепи виникають внаслідок дії предметів із тупою ударяючою поверхнею або краєм, що рубає, а також внаслідок передачі зовнішнього впливу з нижньої щелепи. Перелом виличної кістки, зокрема – виличної дуги, найчастіше є наслідком прямої дії тупого твердого предмета. Одним із виявів перелому верхньої щелепи є симптом "окуляр" – набряк та гематома навколо очей.
Одночасний перелом нижньої та верхньої щелеп – найтяжча травма кісток лиця.
Переломи зубів трапляються під час травми (мал. 29) та внаслідок надкушування твердих предметів. Розрізняють переломи коронки (без оголення пульпа або з оголенням пульпи), шийки та кореня зуба. Переломи зубів у дітей найчастіше бувають наслідком травми (падіння або забиття під час занять спортом тощо): ушкоджуються переважно фронтальні зуби (частіше верхні). Внаслідок травми можливе також ушкодження ясен із періодонтом, вивих зуба (неповний чи забитий).
Мал. 29. Механізм перелому коронки (а) та кореня (б) зуба (Marcinkowski T., 1975)
Перелом кісток носа – наслідок удару: ніс деформований (сідлоподібний або має бічне викривлення), помітна рухомість кісток та хрящів носа, носова кровотеча. Ю.М. Волков розрізняє переломи кісток носа без зміщення уламків та без зовнішньої деформації носа (відкриті та закриті), переломи кісток носа зі зміщенням уламків та зовнішньою деформацією носа (відкриті та закриті), а також вивихи й переломи носової перетинки в хрящовому та кістковому відділах. Внаслідок травми носа часто виникає кровотеча, яка іноді може спричинити смерть внаслідок гострого загального недокрів'я або внаслідок аспірації крові. Ушкодження слизової оболонки носа може бути причиною підшкірної емфіземи.
Небезпечним для життя може бути значне порушення зовнішнього дихання внаслідок перелому щелепно-лицьових кісток, що призводить до розвитку механічної асфіксії:
• дислокаційну – викликану зсувом ушкодженими кістковими уламками верхньої чи частіше нижньої щелепи, язика із закриттям входу в гортань (мап. ЗО);
• обтураційну – внаслідок закупорки верхніх дихальних шляхів сторонніми тілами (уламками кісток, зубів, згустками крові тощо );
• стенотичну – у разі стиснення й звуження гортані й трахеї внаслідок запального набряку, крововиливу, емфіземи глотки чи шиї;
• клапанну – внаслідок утворення клапана зі шматочків розірваного м'якого піднебіння (рідше – м'яких тканин обличчя) і закриття входу в гортань;
• аспіраційну – у разі засмокчу ванні чи затіканні до дихальних шляхів крові, слизу, блювоти тощо.
Мал. 30. Механізм розвитку дислокаційної асфіксії у випадкуу ушкодження кісток лицьового черепа (Шаргородский А.Г., Стефанцов Н М.. 2000)
Ізольовані переломи кісток лицьового скелета (не пов'язані з переломом кісток склепіння черепа) допомагають вірно тракту вати біомеханіку травми та деталі події.
Струс – закрите механічне ушкодження окремих органів і тканин, або всього організму, що характеризується порушенням їхніх функції без виразних морфологічних змін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Морфологія травми“ на сторінці 8. Приємного читання.
