Сьогодні в судовій експертизі, у т.ч. судово-медичній експертизі, широко використовуються різноманітні сучасні методи дослідження. Поширені інструментальні методи дослідження – методи дослідження, що виконуються за допомогою науково-технічних засобів (приладів, інструментів тощо). У судовій експертизі використовуються фотографічні, мікроскопічні, спектральні, хроматографічні, рентгеноскопічні, фізико- технічні, кібернетичні та інші методи дослідження. Наведемо лише принципові можливості застосування окремих із них.
Спектральний аналіз – фізичний метод якісного та кількісного визначення атомного та молекулярного складу речовини, дослідження її структури та характеру внутрішньомолекулярних зв'язків, що ґрунтується на вивченні її оптичних спектрів (спектроскопії).
Спектральний аналіз широко використовується в судовій експертизі, у т.ч. в судово-медичній експертизі, для вирішення експертних питань, пов'язаних з: ушкодженням тупими та гострими предметами; визначенням зажиттєвості ушкоджень, давності заподіяння тілесних ушкоджень, факту ураження технічною електрикою; вогнестрільними ушкодженнями, странгуляційною асфіксією, утоплениям, переохолодженням тіла; визначенням мертво- та живонародженості, окремих хвороб, давності настання смерті, видової належності біологічних об'єктів; ідентифікацією особи; дослідженням речових доказів біологічного походження; діагностикою отруєнь. Розрізняють спектральний аналіз атомний, молекулярний, емісійний, абсорбційний. Спектральний аналіз виконується шляхом спектрофотометрії – шляхом визначення спектральних характеристик об'єктів, у т.ч. молекулярних спектрів поглинання.
У судовій медицині виконання та оцінка результатів спектрального аналізу повинні відповідати теорії криміналістичної ідентифікації, яка ґрунтується на порівняльному дослідженні порівнянних між собою об'єктів.
Емісійний спектральний аналіз (син. емісійна спектрографія) – визначення елементного складу речовини за оптичним атомним спектром випромінювання, збудженим у гарячих джерелах світла. Для кожного елемента характерні специфічні лінійчаті спектри випромінювання атомів та іонів, що дозволяють ідентифікувати ці елементи.
Емісійний спектральний аналіз у судовій медицині застосовують для виявлення в органах та крові металів у разі отруєння ними або їх солями, відкладення металу в шкірі у випадку електротравми, а також у ділянці ушкодження, що заподіяне металевими знаряддями або предметами. За допомогою емісійного спектрального аналізу можна досліджувати одяг, органи, біологічні тканини, рідини та виділення організму людини, засоби та предмети, що мали контакт із тілом людини, хімічні речовини тощо; визначати зажитгєвість ушкодження, живонародженість та мертвонаро- дженість, давність настання смерті, тривалість внутрішньоутробного життя, давність поховання. Метод використовується також у разі підозри на спалення трупа людини для виявлення в попелі кальцію, фосфору, калію, магнію та інших елементів, визначення їх кількості та співвідношення. Метод високочутливий та дозволяє фіксувати отримані дані на фотопластинках. Об'єкти, що підлягають емісійному спектральному аналізові, не повинні зберігатися у фіксуючих чи консервуючих рідинах.
Атомно-абсорбційна спектроскопія – аналітичний метод визначення елементів, що ґрунтується на поглинанні випромінення вільними атомами; один із методів спектрального аналізу. Вважається універсальним методом для дослідження більшості металів та металоїдів як у межах слідового вмісту цих елементів, так і в межах високих концентрацій. Аналіз біологічних зразків (внутрішніх органів, нігтів, шкіри, волосся, крові, сечі тощо) виконується після відповідної підготовки шляхом кислотного розкладання ("мокрого" зоління), "сухого" зоління або комбінації "мокрого" та "сухого" зоління. Досліджують аналітичні спектральні лінії елементів. Уміст металу в пробі визначають за калібрувальною кривою, для побудови якої використовують стандартні зразки, що виготовляються фізико-хімічними інститутами.
Полуменева фотометрія (син.: емісійна полум'яна фотометрія, фотометрія полум'я) – один з різновидів спектрального аналізу, що ґрунтується на випромінюванні світлової енергії атомами хімічних елементів у полум'ї; застосовується переважно для визначення лужноземельних металів, що містяться в незначній кількості у зразках. Для Na та К легко визначається різниця в концентрації, що становить 1-2 мкг/мл, для Са – 3-4 мкг/мл; менша чутливість методу для визначення Mg.
Мікроспектральний аналіз – спектральний аналіз мікрооб'єктів, розміром 0,2-200 мкм (окремі клітини рослин та тварин, внутрішньоклітинні органоїди, поодинокі мікроорганізми, скупчення клітин, а також кристалічні або аморфні мікрочасточки у вигляді порошку чи розчинних включень). Існує кілька видів мікроспектральний аналіз: абсорбційний, люмінесцентний, лазерний, емісійний, рентгенлюмінесцентний. У судово-медичній практиці мікроспектральний аналіз використовується, зокрема, для встановлення наявності крові перетворенням гемоглобіну в його похідні.
Спектроскопія внутрішнього відбиття – один із методів одержання оптичного спектра зразка, що знаходиться в контакті з оптично більш щільним середовищем; як чутливіший, використовується метод багаторазового порушеного повного внутрішнього відбиття (БППВВ). Спектри БППВВ одержують у широкому діапазоні довжини хвиль (УФ-, видимій, ІЧ- та інших ділянках). Цей метод найпоширеніший в інфрачервоній спектрометрії.
Найбільш типовими об'єктами судової експертизи з використанням БППВВ є різноманітні речовини, у т.ч. біологічного походження, що містяться у вигляді плівок (тонкого шару) на поглинальних підкладинках – предметах-носіях (тканини, папір, шкіра, пластмаса, дерево тощо), що мають, як правило, власне інтенсивне поглинання в ІЧ-ділянці спектра.
В умовах експертизи найдоцільнішим є використання БППВВ у таких випадках: 1) дослідження тонкого шару речовини, що міститься на тих чи інших предметах-носіях, якщо речовину від них відділити важко або це призводить до знищення речового доказу (напр., дослідження крові, барвників тощо); 2) дослідження процесів у поверхневих шарах об'єктів (окислювальних процесів внаслідок старіння об'єктів – кров, різні деструктивні процеси під час експлуатації об'єктів тощо), якщо дослідження цих процесів іншими методами призводить до знищення речових доказів або є неефективним; 3) дослідження багатошарових об'єктів, якщо розшарування неможливе, спричинює втрату речовини або для наступних методів дослідження має значення збереження послідовності розміщення шарів; 4) у всіх випадках, коли дослідження методом БППВВ є більш простим, швидким та ефективним процесом (напр., дослідження в'язких, сильно поглинальних або розсіювальних об'єктів); 5) у всіх випадках дослідження великих об'єктів, якщо характер цих об'єктів такий, що для одержання не викривлених інтенсивних спектрів немає необхідності в будь- якій попередній підготовці зразків та запис спектрів може бути виконаний за стандартних умов.
Інфрачервоне випромінювання (син.: ІЧ-випромінювання, ІЧ- промені) – електромагнітне випромінювання, в діапазоні між довгохвильовою ділянкою червоного видимого світла (0,74 мкм) та короткохвильовим радіовипромінюванням (200 мкм). Око людини не сприймає інфрачервоних променів, але існують спеціальні прилади ("нічного" бачення), що дозволяють перетворити інфрачервоне випромінювання на видиме.
У судово-медичній експертизі інфрачервоні промені використовують під час дослідження речових доказів для виявлення на темних тканинах одягу локалізації та форми слідів крові, кіптю, зерен пороху, для визначення дистанції пострілу; для виявлення вхідного та вихідного отворів вогнестрільного ранового каналу, а також під час експертизи трупа для визначення наявності на ньому слідів близького пострілу (кіптю, зерен пороху, відбитка дульного зрізу), що залиті кров'ю; для виявлення невидимої неозброєним оком гнильної венозної сітки, виявлення карбоксигемоглобіну в крові у разі отруєння чадним газом. Під час обстеження живих осіб за допомогою інфрачервоних променів виявляють крововиливи, малюнки знищеного татуювання, сторонні тіла. Фотографія в інфрачервоних променях виконується за допомогою спеціального фотоматеріалу "інфрахрому" із використанням світлофільтрів.
Інфрачервона спектрометрія (син. спектрофотометрія) – метод спектрального аналізу, що дозволяє ідентифікувати атомні угрупування в речовинах та має ряд переваг серед інших фізико-хімічних та, особливо, хімічних методів аналізу. Інфрачервоний спектр є специфічною властивістю кожної сполуки, тому сполуки, що мають такі близькі структури, як ізомери положення, геометричні ізомери, а також молекули, що містять ізотопи, також мають різні спектри. Інфрачервоний спектр речовини аналогічний до відбитків пальців під час ідентифікації, але ця індивідуальність зменшується зі збільшенням молекулярної маси речовини. Методом інфрачервоної спектрометрії можна вирішувати такі експертні завдання: групову диференціацію об'єктів за типом складових його хімічних елементів; ідентифікацію окремих речовин; якісний аналіз сумішей; кількісний аналіз сумішей.
На тілі або одягові внаслідок ушкоджень, що заподіяні вогнепальною зброєю, тупими предметами, гострими предметами та електрикою, завжди є мікроскопічні залишки металу – металізація. Слід металу свідчить про матеріал засобу травми, а іноді й про форму предмета, яким заподіяно ушкодження; у випадку вогнестрільних ран дає можливість визначити особливості снаряда, що поранив, дистанцію пострілу, місце вхідного отвору; у разі ураження електричним струмом – визначити, з якого металу був виготовлений провідник, а іноді визначити й форму провідника. У судово-медичній практиці найпоширенішим є хімічний метод визначення металів у випадку підозри на металізацію – контактно- дифузійний метод.
Контактно-дифузійний метод (син. метод кольорових відбитків) – хімічний метод виявлення слідів металів, що залишилися від знаряддя травми на тілі та одягові, за всіх видів механічного ушкодження; дозволяє визначити не лише природу металу, але й топографію його відкладень. Метод дозволяє виявити сліди міді, нікелю, кобальту, свинцю, заліза, цинку, алюмінію (табл. 65). Для цього розчиняються метали електролітом на об'єкті, що досліджується, потім метали переходять з об'єкта на фотопапір внаслідок дифузії іонів та виявляються на папері чутливими якісними хімічними реакціями під дією реактива-проявника (мал. 205,206). Метод має кілька модифікацій. Перед початком дослідження об'єктів виконують контрольні дослідження предмета-носія, фотопаперу та розчину проявника. Для забезпечення контакту фотопаперу та досліджуваного об'єкта, використовують різні преси.
Таблиця 65
Виявлення металу методом відбитків
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні методи судово-медичної експертизи слідів біологічного походження“ на сторінці 1. Приємного читання.
