Ідентифікація особи (син.: ототожнення, пізнання) – визначення спеціальними методами тотожності суб'єкта конкретній особі за розпізнавальними ознаками та особливостями, що його характеризують. Ідентифікація особи застосовується в слідчій та судовій практиці для виявлення
та викриття злочинця, під час розшуку осіб, щодо яких є підозра в скоєнні злочину тощо. Вона є необхідною у разі знайдення невпізнаних трупів, частин трупа, кісткових залишків тощо. Для виконання її використовують словесний портрет, "фоторобот", дані дактилоскопії (дерматогліфіки), антропометрії, фрагменти системи Бертільйона, особливі прикмети тощо.
До компетенції судово-медичних експертів під час ідентифікація особи належить дослідження трупа, частин трупів, кісток та кісткових залишків, крові, сперми та їх слідів, волосся, нігтів, а також інших частин та виділень організму, виконання генотипоскопічної експертизи, фотосуміщення тощо.
Встановлення особи людини є однією з найважливіших задач правоохоронної діяльності. Під час виконання судово-медичної ідентифікації використовують положення теорії криміналістичної ідентифікації, тобто об'єктом, що ідентифікується є особистість (індивідуальність) людини. У більшості випадків під ідентифікацією особи слід розуміти процес визначення основних установочних даних людини відносно невідомого нам об'єкта.
Таким чином, ідентифікація особистості людини в переважній більшості випадків вимагає від фахівця виконання задачі з порівняння об'єктів, одного відомого (відомо, що він належить певній особі), а іншого – невідомого. В якості невідомого об'єкта в цьому випадку експертиз для судово-медичного експерта бувають: жива людина, труп людини, труп і стані посмертних або травматичних змін, частини трупа, кров, виділення людини, волосся, шматочки біологічної тканини, контактні відбитки поверхонь тіла (окремих органів) людини, фотографії та відеозображення людини, інші об'єкти ідентифікації людини (ЕКГ, рентгенограми тощо).
Генотипоскопічний аналіз дозволяє провести ототожнення осіб, підозрюваних у скоєнні зґвалтування, убивства, тих, що причетні до розчленування та приховування трупа, викрадення дітей, торгівлі внутрішніми органами тощо. Коли є труднощі у визначення належності знайдених частин до одного трупа та в разі розслідування т.зв. "убивств без трупа", можна брати для аналізу ДНК у близьких родичів потерпілого.
Для ідентифікаційного дослідження з метою ідентифікації особи можна використовувати не лише дані дактилоскопії, але й за відбитками шкіри лоба, носа, губ тощо. Це зумовлено тим, що практично кожна ділянка шкіри людини має свої індивідуальні особливості, що використовується в криміналістиці.
З метою ідентифікації особи виконують також дослідження ферментів – ізоферментна диференціація об'єктів біологічного походження.
Особливі прикмети – це особливості, що виокремлюються під час огляду трупа або живої особи; бувають у вигляді бородавок, ластовиння, пігментних плям, зони депігментації, жировиків, рубців, а також татуювань, пороків розвитку (дефекти носа, губ, щік, піднебіння, вух, пальців), інших фізичних вад (кукса та протез, викривлення хребта – кіфоз чи сколіоз), потоншення та вкорочення кінцівок, клишоногість, плоскостопість), різних патологічних процесів (пухлин, виразок, свищів, грижі, екзем, набряків тощо). Серед особливих прикмет важливе місце займають татуювання. До функціональних особливих прикмет належать кульгавість, тик, заїкуватість, гаркавість, акцент, особливості тембру голосу, тремор тощо.
Каліцтвом (виродливістю) називають пороки розвитку, що спотворюють частини тіла або все тіло та помітні вже під час зовнішнього огляду живої людини або трупа.
Татуювання (татуїровка) – зображення на тілі людини, що виконані шляхом наколювання голкою та втиранням під шкіру фарбувальних речовин; іноді свідчить про перебування особи в місцях позбавлення волі, про її професію (моряк, військовий).
Сколіоз – викривлення хребта в людини вбік. Найчастіше виникає в дітей внаслідок перенесеного рахіту, поліомієліту тощо.
Тремор – тремтіння, дрижання, трепетання, трясіння; наприклад, тремор рук чи голови, що є особливою прикметою.
Важлива значення для виконання ідентифікації мають словесний портрет (в т.ч. "фоторобот"), опис одягу, пізнавальна фотографія, визначення групи крові, дактилоскопія тощо, надзвичайно інформативною є генотипоскопічна експертиза.
Пізнавальна фотографія, словесний портрет та дактилограми використовуються з метою ідентифікації невідомої особи.
Дактилоскопія – розділ криміналістики, що досліджує будову шкірних узорів пальців рук із метою визначення особи (ідентифікації) реєстрації та розшуку кримінальних злочинців. Дактилоскопії підлягають трупи непізнаних осіб, її виконують працівники слідчих органів за участю судово-медичного експерта, шляхом одержання дактилограми – відбитка, що утворюється внаслідок притиснення пальців рук, покритих відповідною речовиною, до поверхні паперу. Є свідчення про те, що за даними дерматогліфіки можна визначити деякі хвороби (шизофренію, лейкоз, олігофренію, заїкуватість, цукровий діабет тощо).
Правоохоронні органи збирають повноцінні матеріали для виконання ідентифікаційного дослідження, загальні відомості про джерела такої інформації наведені в таблиці 68.
Таблиця 68
Джерела одержання ідентифікаційної інформації про тих, які пропали безвісті
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ототожнення особи невідомої людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
