Судово-медична експертиза за матеріалами справи – експертиза під час виконання якої висновки робляться на підставі аналізу матеріалів судово-слідчої справи; така експертиза, як правило, виконується у випадку, коли з певних причин живу особу, труп або речовий доказ неможливо пред'явити експертові (через втрату або незворотність змін об'єкта). Експертиза за матеріалами про розтин трупа (судово-медичний чи патологоанатомічний) називається посмертною експертизою.
Матеріали справи – 1) зібрані, систематизовані, що утворюють зміст кримінальної (цивільної) справи (діловодства) протоколи слідчих та судових дій, розпорядчі процесуальні акти та інші документи, додані до справи речові докази, зразки, інші матеріали для порівняння; 2) документи, протоколи та додатки до них, що віддзеркалюють хід та результати слідчих та судових дій, процесуальні акти. Експертові для ознайомлення надаються матеріали справи, що містять фактичні вихідні дані, які необхідні для вирішення поставлених перед ним питань.
Розділ XIII. Судово-медична експертиза у випадках професійних правопорушень медичних працівників
Відповідальність медичних працівників за правопорушення, що пов'язані з виконанням ними професійних обов'язків, передбачена існуючим в Україні законодавством, але слід мати на увазі, що встановлення факту такого правопорушення є складною задачею через те, що на перебіг патологічного процесу впливає значна кількість чинників, які викликають розвиток ускладнень не пов'язаних із діяльністю лікарів чи середнього медичного персоналу. Експерт повинен чітко розуміти різницю між особливостями перебігу патологічного процесу, нещасним випадком, лікарськими помилками, медичним правопорушенням та лікарським злочином.
"Лікарські справи" – кримінальні справи, що їх порушують слідчі органами проти медичних працівників (найчастіше проти лікарів) за професійні правопорушення. При цьому обов'язковою є судово-медична експертиза.
Лікарські помилки – помилки лікаря під час виконання професійних обов'язків, що є наслідком ненавмисних помилкових думок та не мають ознак складу злочину або провини. Термін “лікарська помилка” не є юридичним поняттям; КК не містить терміна "помилка".
Чітко диференціювати лікарські помилки та лікарський злочин іноді дуже важко, тому це може стати приводом для помилкового порушення кримінальної справи проти лікаря. У таких випадках необхідна висококваліфікована судово-медична експертиза за участю фахівців із конкретної проблеми. Остаточне рішення в такій справі приймає компетентна юридична інстанція.
Медичне правопорушення – порушення визначених законом та спеціальними інструкціями правил виконання медичними працівниками професійних обов'язків.
Обов'язковим елементом медичного правопорушення, на відміну від лікарських помилок, є: протиправна дія або бездіяльність, що завдала шкоди здоров'ю громадян, державним або громадським інтересам умисно, через необережність у діях або внаслідок бездіяльності медперсоналу.
Лікарський злочин – медичне правопорушення, що підлягає кримінальній відповідальності відповідно до КК: ненадання допомоги хворому; недбале ставлення до своїх обов'язків; видавання підроблених документів тощо.
Ейтаназія (евтаназія) – навмисне прискорення настання смерті невиліковного хворого з метою припинення його страждань. Ейганазія в Україні заборонена, а виконання її є кримінальним злочином – убивством.
Необережність – одна з форм вини – посадовий злочин, що полягає в невиконанні або неналежному виконанні посадовою особою своїх обов'язків через недбале або недобросовісне ставлення до них. За кримінальним кодексом є дві форми необережності: самовпевненість та недбалість. Факт необережності з боку медичних працівників з'ясовується шляхом судово-медичної експертизи медичної документації за наявності відповідної постанови слідчих органів.
Самовпевненість характеризується таким ставленням винуватця (в т.ч. лікаря) до скоєного, коли він бачить можливість настання негативних наслідків своїх дій або бездіяльності, але легковажно розраховує на запобігання їх. Необережні дії визнаються злочинними, якщо мають місце тяжкі наслідки, напр., смерть.
Недбалість (халатність) – відповідно до кримінального закону одна з форм необережності. Недбалість – таке ставлення винуватця (в т.ч. лікаря) до скоєного, коли він не передбачав можливих шкідливих наслідків, але повинен був та мав змогу їх передбачити. Халатність у медичній
практиці полягає в завищенні доз ліків, недостатньому обстеженні хворого тощо.
Неподання допомоги – злочин, що полягає в замахові на здоров'я та життя людини у випадках ненадання медичної допомоги хворому без поважних причин особою, яка зобов'язана її надати за законом або за окремими правилами (лікарі та середній медичний персонал).
Нещасний випадок у медичній практиці – несприятливе (з ускладненнями) завершення діагностичних або лікувальних процедур, операцій, або інших лікувальних втручань.
Таємниця лікарська – елемент лікарської деонтології, що передбачає збереження в таємниці відомостей, які можуть завдати шкоди здоров'ю або репутації хворого.
Заподіяння шкоди здоров'ю медичним працівником пацієнтам найчастіше зумовлене лікарською помилкою, ятрогенними захворюваннями і нещасливими випадками, що обумовили несприятливий результат лікування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XII. Судово-медична експертиза за матеріалами слідчих та судових справ“ на сторінці 1. Приємного читання.
