Судово-медична експертиза трупа – вид судово-медичної експертизи, що виконується у випадках:
• насильницької смерті (убивство, самогубство, нещасний випадок);
• у разі підозри на насильницьку смерть, незалежно від місця її настання та тривалості перебування в лікувальному закладі;
• раптової смерті, якщо діагноз захворювання не визначений за життя, а лікарем лікувального закладу за місцем проживання покійного не видано "Лікарське свідоцтво про смерть";
• смерті в лікувальних закладах внаслідок захворювання, якщо органи слідства мають заяву про невірні дії медперсоналу;
• знайденні трупів невідомих осіб, частин розчленованих та скелетованих трупів.
Порядок та техніка виконання судово-медичної експертизи трупа передбачені спеціальними 'Правилами виконання судово-медичної експертизи (дослідження) трупів у бюро судово-медичної експертизи”. Розтин трупа дозволяється лише через 12 годин та виконується штатним судово-медичним експертом; за його відсутності судово-слідчі органи залучають іншого лікаря (лікаря-експерта) незалежно від фаху.
Танатологія
Смерть – незворотна зупинка життєдіяльності організму, як природний кінець існування всякої живої істоти, зокрема людини, або через ушкодження організму несумісне з життям.
Смерть у судово-медичному відношенні – загибель цілого організму, що пов'язана перш за все з припиненням діяльності серця та характеризується незворотними змінами ц.н.с., а в подальшому й інших тканин.
Констатує біологічну смерть лікар, а також судово-медичний експерт під час огляду трупа на місці його виявлення. Факт настання біологічної смерті визначають за наявністю сукупності ознак: відсутність пульсу на великих артеріях, зупинка серця, відсутність дихання, спонтанних рухів, реакції на звукові, больові подразнення, відсутність реакції зіниць на світло, рогівкового рефлексу, а також за т.зв. вірогідними ознаками настання смерті (зниження температури тіла нижче 20°С, наявність трупних плям та трупного задубіння, плям Лярше). Важливою є ознака Белоглазова (феномен "котячого ока") – ознака смерті, яка полягає в тому, що під час стискання пальцями ока з боків зіниця стає щілиноподібною, як у котів. Цей феномен спостерігається й у разі вдаваної смерті, в атональному періоді, під час коми тощо. У здорових людей форма зіниці від натискання не змінюється.
Факт смерті – дійсність припинення життя; визначається лікарем, у т.ч. судово-медичним експертом, а в окремих випадках (у разі необхідності забору органів для трансплантації) – спеціальною комісією. Особливе місце в трансплантації посідає питання визначення факту смерті донора. Факт біологічної смерті визначає комісія, до складу якої обов'язково входить судово-медичний експерт. Вилучення органу від донора фіксується в історії хвороби та в акті судово-медичного дослідження трупа.
Якщо в судово-медичного експерта виникає сумнів щодо факту смерті, слід терміново розпочати реанімаційні заходи, викликати швидку допомогу або транспортувати потерпілого до найближчої лікарні.
Для вирішення спеціальних експертно-слідчих питань у судовій медицині існує класифікація смерті. Головним питанням, яке слід вирішити під час розтину трупа в морзі, є визначення причини смерті. Експертиза трупів немовлят, якщо є потреба, вирішує питання про новонародженість, життєздатність, причину смерті, строк позаутробного життя тощо.
Стан організму межовий між життям та смертю називається термінальним станом. До термінальних станів належить стан помирання, що має кілька стадій, та початкові стани постреанімаційного періоду. У розвитку термінальних станів провідною є гіпоксія, а від початку помирання – обов'язково є та її форма, що обумовлена недостатністю кровообігу (циркуляторна гіпоксія). Причини розвитку термінальної циркуляторної гіпоксії різні. Уважають, що є троє “воріт смерті” – серце, дихальна система, мозок, умирання яких безпосередньо або опосередковано призводить до розвитку термінальних станів та смерті. Під час помирання розрізняють преагональний стан, агонію та клінічну смерть.
Термінальні стани постреанімаційного періоду визначаються наявністю двох обставин: нестабільністю всіх життєвих функцій після відновлення серцевої діяльності та газообміну, що обумовлене дезорганізацією системи, яка підтримує гомеостаз; можливістю розвитку нових постреанімаційних форм патологічних змін в організмі.
Таким чином, помирання – процес, що характеризується порушенням у організмі гомеостазу, функцій системи кровообігу та дихання, нездатністю організму до самокомпенсації цих порушень і спричинює смерть. Помирання – термінальний стан, що має стадії: преагональну, агонії та клінічної смерті. Основним патогенетичним механізмом помирання є генералізована гіпоксична патологія метаболізму.
Тривалість помирання залежить від здатності організму до компенсації порушених функцій. У випадку раптової зупинки кровообігу (електротравма, гостра коронарна недостатність тощо) механізми компенсації майже не реалізуються й преагональний період та агонія дуже короткі; якщо помирання спричинене тривалим розвитком гіпоксії (пневмонія, перитоніт, тяжка травма, тривала крововтрата тощо) мобілізація компенсаторних механізмів є значною, що значно подовжує процес помирання.
Агонія – передсмертний стан організму, що закінчується клінічною смертю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VIII. Судово-медична експертиза трупа“ на сторінці 1. Приємного читання.
