У разі необхідності, послідовність заподіяння ушкоджень визначають під час експертизи численних ушкоджень, що іноді є водночас і визначення давності ушкоджень.
Тілесні ушкодження та сліди-нашарування виникають із різною послідовністю. Одні з них характеризують основну травму, інші могли утворитись за певний час до пригоди або відразу після основної травми та були додатковими. Під час визначення послідовності заподіяння ушкоджень необхідно враховувати виразність слідів зовнішньої кровотечі, ступінь крововиливів за ходом ранового каналу, особливості взаємне розміщення ушкоджень. Зокрема, під час визначення послідовності заподіяння ушкоджень найбільш значущим є співставлення особливостей кісткових уламків. Наприклад, якщо має місце перелом діафіза трубчастої кістки з прониканням епіфіза цієї кістки в суглобову поверхню суміжної кістки, то перелом діафіза не є первинним, бо трубчаста кістка за наявності перелому не може зануритися в суміжні кісткові утворення. Відомою є ознака послідовності ушкоджень – співвідношення тріщин плоских кісток. Тріщини, що утворилися внаслідок повторного ушкодження, не перетинають тріщин, що виникли первинно.
Двобічні, симетрично розміщені множинні переломи кісток таза або грудної клітки не виникають вторинно після однобічного ушкодження цієї частини скелета. Під час визначення послідовності утворення слідів ураховується пошаровість відкладення мікрочасточок засобів травмування, прокладок та забруднень. Для вирішення питання про послідовність ушкоджень велике значення має вірно сформульований судово-медичний діагноз.
Послідовність заподіяння ушкоджень м'яких тканин визначається за умови достатнього проміжку часу між ними, за виявом реакції запалення. Іноді послідовності ушкоджень у разі заподіяння ран можна визначити за характером кровотечі – у більш пізній рані менша кровотеча. У разі поранення великої судини виникає рефлекторний спазм периферійних артерій ("закон більших воріт") і наступні поранення не мають звичайної кровотечі, це іноді дає підстави помилково вважати їх посмертними. Якщо після поверхневих ушкоджень поранено велику судину, то кровотеча з поверхневих поранень може припинитися.
Колені, колено-різані, вогнестрільні проникні ушкодження грудної клітки призводять до пневмогемотораксу, що супроводжується зміщенням легень угору й до середини. Якщо було ушкоджено легені, то рановий канал у легенях зміщується відносно ранового каналу в грудній клітці, а наступні поранення мають менше зміщення або взагалі його не мають (мал. 55).
Різальна зброя в ряді випадків може ушкоджувати одну ділянку кілька разів. Якщо ушкодження заподіяне своєю рукою, то на кінці рани є додаткові надрізи ("насічки" або “вуса”), за якими, з урахуванням структури дна рани, визначається послідовність травматизації. Якщо рани заподіяні неодночасно й перетинають одна одну під кутом, то після зведення їх країв виявляється зміщення країв рани, яка нанесена пізніше (мал. 56).
Мал. 55. Послідовність поранення грудної клітки: 1 – перше поранення; 2 – друге поранення.
Мал. 56. Послідовність заподіяння ран: 1 – перше поранення; 2 – друге поранення.
Вогнестрільне ушкодження плоских кісток призводить до у творення циркулярних τα радіальних тріщин, а в разі виконання повторного пострілу в цю ділянку друге вогнестрільне ушкодження має лише радіальні тріщини, які не перетинають аналогічні тріщини від першого ушкодження (мал. 57).
Мал. 57. Тріщини в кістах черепа у випадку первинних і вторинних вогнепальних пораненнях голови (цифрами позначена послідовність поранень): а – вхідні отвори; б – вихідні отвори (А.М. Деменчак. ВС. Тишин. 1954).
Мал. 58. Ознака Шавіньї-Нікіфорова: тріщини внаслідок наступних ударів не перетинають тріщин внаслідок попередніх ударів (цифрами позначено послідовність ударів).
Послідовність ушкодження плоских кісток визначається за ознакою, що описані Шавіньї-Нікіфоровим (мал. 58). Ця ознака ґрунтується на тому. що тріщини не перетинають тих. які утворилися попередньо.
Послідовність ударів за характером переломів кісток черепа визначають також за ознаками, які описали Г.Л. Голобородько (1958), Л.В. Станіславський (1976), О.В. Філіпчук (1969).
Внаслідок травми тупими твердими предметами з утворенням численних переломів, зокрема, під час компресії грудної клітки, спочатку утворюються "згинальні" переломи, а потім – "розгинальні". Повторні ушкодження плоских кісток, як правило, призводять до виникнення додаткової деформації на місці попереднього перелому.
Травма тупим твердим предметом
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Послідовність заподіяння ушкоджень“ на сторінці 1. Приємного читання.
