Судово-медична експертиза трупа виконується у випадках: насильницької смерті (убивство, самогубство, нещасний випадок) та в разі підозри на насильницьку смерть, незалежно від місця її настання та тривалості перебування в лікувальних закладах; раптової смерті, якщо діагноз захворювання не встановлений за життя, а лікарем лікувального закладу за місцем проживання покійного не видано ''Лікарське свідоцтво про смерть”; смерті в лікувальних закладах від захворювання, якщо органи слідства мають заяву про невірні дії медперсоналу; знайденні трупів невідомих осіб, частин розчленованих та скелетованих трупів. Судово- медичний розтин трупа (син.: автопсія, обдукція, прозекція, секція) виконується за розпорядженням (вказівкою) судово-слідчих органів.
Порядок та техніка виконання цієї експертизи передбачені спеціальними “Правилами виконання судово-медичної експертизи (дослідження) трупів у бюро судово-медичної експертизи''. Розтин трупа дозволяється лише через 12 годин штатному судово-медичному експертові, а за його відсутності залучають іншого лікаря (лікаря-експерта) незалежно від фаху.
Судово-медична експертиза трупа починається з ознайомлення судово-медичного експерта з документами, що надіслані до бюро: постановою про виконання судово-медичної експертизи (або розпорядження органів дізнання про розтин трупа), протоколом огляду трупа на місці події (або виявлення), історією хвороби (якщо труп привезено з лікувального закладу), іншими матеріалами дізнання та слідства. Результати дослідження фіксуються у висновку (акті) про судово-медичне дослідження трупа, який має три частини: вступ, опис дослідження та висновок експерта.
Дослідження починається із зовнішнього огляду трупа, опису одягу та взуття, пошкоджень та забруднень на ньому; визначення статі, віку, статури, зросту, ваги тіла тощо. У випадку експертизи невідомих осіб складається словесний портрет, описуються особливі прикмети, виконується фотографування, дактилоскопія, складається пізнавальна карта. Визначають наявність та локалізацію трупних плям, стан задубіння трупа.
Звертається особлива увага на спів падання (чи невідповідність) ушкоджень на тілі та на одягові. При цьому слід враховувати особливості пошкодження одягу через наявність на ньому складок – кількість ушкоджень на одягові може бути більшою ніж на тілі (мал. 184).
Мал. 184. Механізм утворення колено-різаних пошкоджень одягу внаслідок проходження клинка через складки (схема за Werkgartner): а – клинок проходить через товщу складки; б – дотикове пошкодження складки.
Починаючи з голови й далі вниз оглядають частини тіла та описують усі ушкодження (їх локалізацію, розміри, колір, глибину, стан країв, наявність на них нашарувань, ознак зажиттєвості ушкоджень тощо). Шляхом ощупування кісток обличчя, голови тощо визначається наявність або відсутність переломів. Потім оглядають зовнішні статеві органи та зону відхідника. Результати огляду із зазначенням наявності або відсутності певних ознак ушкодження заносяться до акту судово-медичного дослідження трупа.
Маса тіла людини – один з антропометричних показників, що використовується, зокрема, для розрахунку кількості алкоголю, випитого перед настанням смерті, величини травмувальної сили у випадку дорожньо- транспортних пригод тощо. Маса частин тіла дорослої людини (за даними Д. Донського) (у % від загальної маса тіла людини): голова – 7, тулуб – 43, стегно – 12, гомілка – 5, стопа – 2, плече – 3, передпліччя – 2, кисть – 1.
Довжина тіла (син. зріст) – один з антропометричних показників, що характеризує довжину тіла людини, (в положенні стоячи) від підошви до найвищої точки голови – тімені. Довжина тіла належить до особливих прикмет та обов'язково визначається під час судово-медичної експертизи трупів (виконується вимірювання трупа лінійкою в лежачому стані). Умовно дорослих людей за зростом поділяють на: дуже високих, високих, вище середнього, середнього, нижче середнього, низького й дуже низького зросту; а в дітей такого поділу зросту немає. Довжина тіла в разі медико-криміналістичного дослідження може визначатися за залишками кісток скелету людини. Для цього існують як математичні методи, так і спеціально опрацьовані комп'ютерні програми.
Внутрішній огляд трупа складається з обов'язкового дослідження трьох порожнин: черепа, грудей та черева, а за наявності ушкоджень хребта досліджують спинний мозок. Якщо є ушкодження на трупі, беруть кров для визначення групової та типової належності.
Розтин трупа виконується за загальноприйнятими методами. Найпоширенішими є метод розтину описаний А.І. Абрикосовим та Г В Шором.
За методом Абрикосова органи та анатомо-фізіологічні систем не роз'єднують, а виймають їх у сукупності в такій послідовності: органи шш та грудної порожнини; потім кишечник; печінку, шлунок, дванадцятипалу кишку та підшлункову залозу; нирки, сечові шляхи та статеві органи; селезінку виймають окремо. Після вилучення органів їх досліджують за існуючою методикою: розмір, маса, форма, стан поверхні, колір, консистенція та інші властивості, стан органів на розрізі та стан їх порожнин.
Метод розтину Шора – метод повної евісцерації, який полягає в тому, що органи шт, грудної, черевної порожнини та малого тазу виймають у вигляді одного суцільного комплексу, у подальшому органи не розділяють, а досліджують їх у взаємозв'язку. Цей метод дозволяє дослідити хід ранового каналу в органах, техніку виконання операцій на внутрішніх органах та інші питання.
Під час розтину виконується поетапне дослідження всіх органів та систем з обов'язковою фіксацією в акті наявності або відсутності патологічних змін, не замінюючи опис висновками (діагнозом патологічного процесу). Під час розтину порожнин та окремих органів визначається наявність або відсутність специфічних запахів. У разі дослідження вогнестрільних ран та колених ран робиться опис ранового каналу. Експерт бере необхідні органи для гістологічного, органи та вміст органів – для судово-токсикологічного дослідження (якщо є підозра на отруєння), певні тканини – для медико-криміналістичного дослідження (шкіру навколо вхідного отвору чи вихідного отвору в разі вогнестрільного поранення, шкіру із зони електромітки) тощо.
Експертиза трупа може бути розпочата тільки після появ ранніх трупних явищ (охолодження, трупних плям, трупного заклякання).
До появи згаданих змін розтин трупа може бути проведений тільки після констатації смерті у встановленому законом порядку і після оформлення акта судово-медичного дослідження (висновок експерта), один примірник якого повинен бути наданий експерту до початку розтину.
Після ознайомлення з документом про проведення експертизи, іншими документами, що додані до нього, і складання плану проведення експертизи експерт проводить зовнішнє дослідження трупа, яке повинно містити дослідження одягу, взуття та інших предметів, що були доставлені з трупом, і власне дослідження трупа.
Дослідження одягу треба починати з переліку, шар за шаром, окремих його предметів та їх розміщення на трупі в момент огляду. Вказуються назва предметів одягу, вид матеріалу, колір і ступінь зношеності тканини, наявність і стан петель, гудзиків і защіпок. Перелічують і описують вміст кишень та інших предметів, доставлених з трупом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дослідження трупа“ на сторінці 1. Приємного читання.
