Судово-психіатричним експертом може бути лише особа, що має повну вищу медичну освіту, має кваліфікацію лікаря психіатра та пройшла спеціалізацію з судової психіатрії.
Виконання судово-психіатричної експертизи, як правило, доручається постійно діючим судово-психіатричним комісіям, що працюють на базі психоневрологічних диспансерів чи психіатричних лікарень, але слідчий, чи суд мають право самі визначати склад комісій, або експертну установу. До складу комісії входять три та більше членів, залежно від складності експертизи. Права та обов'язки експертів визначені процесуальним законодавством та Законом України про судову експертизу.
Судово-сексологічна експертиза
Судова сексологія – розділ судово-медичної психіатрії, що досліджує питання експертизи сексуальних (статевих) злочинів. Це відносно молода галузь науки, що набуває самостійного характеру через зростаючу потребу використання сексологічних знань для вирішення правничих питань. Судова сексологія тісно пов'язана із психіатрією, психологією, кримінологією та криміналістикою.
Сексуальна злочинність відносно поширена форма злочину. Судові сексологи вважають, що чинниками, які впливають на сексуальну злочинність є стать, агресія, алкоголь, наркоманія та патологічний розвиток особи, девіації тощо. Найпоширенішими сексуальними злочинами є зґвалтування (інцестне; групове; індивідуальне; особи, у стані природного сну; особи, у стані наркотичного чи гіпнотичного сну; "содомічне"), педофілія, ексгібіціонізм), сексуальне вбивство.
Розлади надання сексуальної переваги (парафілії) – це правдиві (дійсні) викривлення статевих потягів (сексуальні відхилення), що повністю або частково заміняють нормальне статеве життя. Формуючись до настання статевої зрілості, від простих до більш складних форм, згодом, особливо під впливом алкоголізації інших видів негативного соціального досвіду, такі сексуальні розлади здобувають усе більше грубого й агресивного характеру, чим і зумовлене їх судово-психіатричне значення. Є декілька проявів парафілії.
Фетишизм (сексуальний символізм) – це коли сексуальне порушення й задоволення в особи виникають під час спостереження, одержання різних предметів нижнього одягу особи протилежної статі. Заради заволодіння такими предметами часто скоюються крадіжки. Серед різновидів фетишизму: нарцисизм – власне тіло стає об'єктом статевого потягу й задоволення; трансвестицизм – перевдягання з цією же метою в одяг протилежної статі; пігмаліонізм – зображення людського тіла і його частин відіграють роль фетиша.
Ексгібіціонізм – сексуальне задоволення настає тоді, коли особа оголює власні статеві органі перед особами протилежної статі, найчастіше чоловіка перед жінками й дітьми, без намірів здійснити статевий контакт. Така поведінка є переважно причиною залучення цих осіб до кримінальної відповідальності за хуліганство. Різновидом ексгібіціонізму є кандаулезизм – демонстрація з цією ж метою власної оголеної сексуальної партнерки (дружини) стороннім чоловікам.
Вуайеризм – потяг до підглядання за статевим актом або оголеними об'єктами власної статевої зацікавленості, надмірне захоплення порнографією.
Педофілія – сексуальний потяг до дітей. Частіше буває в чоловіків похилого віку, включаючи осіб зі статевими вадами. Жертви, як дівчатка, так і хлопчики, часто стають об'єктами насильницьких дій, у т.ч. з тяжкими фізичними й психічними наслідками, особливо у випадках поєднання педофілії з садизмом. Особи з ознаками педофілії часто можуть обирати професії, яка пов'язані з контактами з дітьми (вихователі, учителі, медпрацівники тощо).
Садомазохізм або садизм (алголагнія активна) – статеве задоволення особи можливе в результаті заподіяння нею болісних страждань, іноді тяжких тілесних ушкоджень сексуальному партнерові й навіть убивство його.
Геронтофілія – сексуальний потяг до осіб старечого віку, часто супроводжується садистськими діями, убивством жертв.
Некрофілія – статевий потяг до трупів; крайній її прояв – некрофагія коли з'їдаються окремі частини трупа. Некрофіли, частіше чоловіки, бувають переважно працівниками моргів, цвинтарів.
Враховуючи особливу складність судово-психіатричної оцінки злочинів і соціально-небезпечних протиправних дій, скоєних на ґрунті сексуальних розладів, слід зазначити, що насамперед визначається наявність у досліджуваного основного психічного захворювання, яке могло спричинити такі розлади. У випадках, коли такі розлади виникають у хворих на шизофренію, маніакально-депресивний психоз або іншу хворобу, розв'язання експертних питань залежить від виразності й глибини проявів основного психічного захворювання. Істинним (дійсним) розладам властиві: повторюваність, однотипність дій, відсутність матеріальної заінтересованості й прагнення приховувати відповідні дії, патологічна мотивація.
Коли ж у досліджуваних осіб виявляються лише ознаки психопатій, а не дійсно розладів потягів істинного типу, вони визнаються осудними, оскільки можуть усвідомлювати фактичний характер своїх суспільно-небезпечних дій, які кваліфікуються за відповідних умов як кримінальний злочин. Непідсудними частіше визнаються в практиці судочинства особи з піроманічними розладами.
В Україні відсутні спеціалізовані судово-сексологічні установи, тому судова експертиза за справами, що містять сексуальний злочин, виконується судовими медиками, судовими психіатрами, судовими психологами, сексологами чи сексопатологам, або комплексно із залученням різних фахівців.
Поняття про психічні розлади
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виконання судово-психіатричної експертизи“ на сторінці 1. Приємного читання.
