Питання, що поставлені (відповідно до чинного законодавства) експертові, визначають завдання конкретного експертного дослідження й характеризують кінцеву мету (факт, який з'ясовується) та умови її досягнення, тобто дані, з урахуванням яких експерт у відповідності до свого процесуального положення та на підставі своїх спеціальних знань зобов'язаний діяти, щоб дати відповідь на ці питання. Завдання перетворюється в систему підзавдань, які являють собою окремі завдання, вирішення яких є необхідним для виконання конкретного експертного дослідження; напр., різні гіпотези, дослідження кожного зразка, що порівнюється, етапи підготовки різних частин висновків тощо. Загальний метод експертизи, що використовується в якому завгодно експертному дослідженні та на яких завгодно його стадіях складається зі спостереження, експерименту, моделювання (у т.ч. з використанням математичних методів), побудови експертних гіпотез, планування тощо.
Є такі стадії експертного дослідження: підготовки (в т.ч. експертний огляд), порівняння, аналізу, синтезу з формулюванням висновків експерта.
Експертний огляд – огляд об'єктів експертного дослідження, що виконується експертом на підготовчій стадії експертного дослідження. Експертний огляд місця події може виконуватися під час огляду місця події слідчим або судом за участю експерта. Він передбачає виявлення фактів, що мають значення для вирішення питань, які поставлено перед експертом.
Порівняння – це стадія експертного дослідження (система дій), що полягає в співставленні об'єкта з іншим об'єктом (численністю об'єктів), яка виконується з метою ідентифікації або вирішення інших пізнавальних завдань. Шляхом порівняння визначається відмінність – відношення несумісності, нерівності між мінімум двома об'єктами (сукупністю їх ознак), різночасним станом, родами або групами об'єктів, обумовлене тим, що один з них має ознаки (сукупність ознак), які відсутні в іншого. Визначення відмінності є позитивним результатом процесу диференціації або негативним результатом ідентифікації. Відмінність потім констатується у формі висновку про належність до різних сукупностей або висновку про відсутність тотожності одиничного об'єкта.
Таким чином, експерт визначає тотожність (ідентичність) – наявність у об'єкта неповторної сукупності стійких ознак, які відрізняють його від інших, у т.ч. від подібних до нього. Слід ураховувати ідентифікаційний період – проміжок часу, протягом якого зберігаються ознаки об'єкта, що ідентифікується, та його відображень. Протягом цього періоду зберігається можливість ідентифікації об'єкта.
Судово-експертна ідентифікація – ототожнення, прирівнювання, уподібнення (предметів, речей, особи) за їхніми зовнішніми, індивідуальними, лише їм притаманними ознаками. У судово-медичній практиці найчастіше мають справу з ідентифікацією знаряддя травми та особи. Вона має такі етапи: 1) визначення родової належності об'єкта; 2) визначення групової належності об'єкта; 3) визначення тотожності (ідентичності) об'єкта.
Судово-експертне не ідентифікаційне дослідження – експертне дослідження, що виконується з метою визначення: 1) причинного зв'язку, у т.ч. причини та умов якоїсь події, зокрема, смерті людини; 2) якостей об'єктів; 3) просторових та часових взаємовідношень.
Ідентифікувальний об'єкт (об'єкт, що сприймає, віддзеркалює, зберігає, визначає) – засіб ототожнення (ідентифікації) певного об'єкта, що ідентифікується.
Ідентифікувальні об'єкти бувають: 1) об'єкти, що сприйняли ознаки, які притаманні об'єктові, який ідентифікується, у момент його взаємодії з ним; 2) відомі та зафіксовані в науці або сформульовані слідчим (судом) або експертом поняття про об'єкт, який ідентифікується, що дозволяють визначити його родову (групову) належність.
Ідентифікувальними бувають лише об'єкти та поняття, що адекватно сприйняли та відтворюють (віддзеркалюють) ознаки об'єкта, який ідентифікується.
Певна спільність, яка включає ідентифікований об'єкт та розглядається як підспільність певної спільності називається рівнем тотожності. У криміналістиці використовуються три рівні тотожності – родова (однакова родова належність), групова (однакова групова належність) та тотожність окремого об'єкта. Помилкове визначення рівня тотожності означає, що висновок є недостатньо обґрунтованим. Від тотожності слід відрізняти схожість – подібність об'єктів, що порівнюються. Вона констатується за наявності в цих об'єктів деяких спільних родових ознак, які мають високий ступінь однаковості.
Таким чином, ідентифікація виконується за певними ознаками. Ознака – показник, прикмета, знак, за яким можна впізнати, визначити що-небудь; використовується в процесі експертного дослідження.
Видові ознаки – прикмети, що дозволяють визначити щось, зокрема, вид смерті, напр.: у випадку повішення – странгуляційна борозна; у разі рубаної рани – розруб тощо.
Кваліфікувальна ознаки – прикмета, за якою дане явище можна віднести до певного розділу класифікації процесів, станів, явищ тощо.
Ідентифікаційна ознаки – індивідуальна ознаки, що властива об'єктам, які порівнюються; вона використовується з метою ідентифікації.
Індивідуалізуюча ознака – ознака, що має максимальну значущість (максимальне значення ознаки), використання якої дає можливість вирізнити один об'єкт, рід та групу об'єктів від якого завгодно іншого, що співставляється з ним під час порівняння.
Специфічна ознака – ознака, що рідко зустрічається та має велику значущість. Специфічність ознаки визначається експертом на підставі знання механізму утворення ознаки та досвіду виконання експертиз.
Класифікація ознак об'єктів:
• за походженням: своя та набута;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок виконання судової експертизи“ на сторінці 1. Приємного читання.
