Відомо, що біомеханіка це розділ біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, органів та організму в цілому, а також фізичні явища, які виникають у них у процесі життєдіяльності та переміщення тіла в просторі.
Біомеханіка травми – розділ біомеханіки, що досліджує механізми та закономірності в утворенні ушкодження внаслідок дії на організм механічних чинників. Знання цих механізмів дозволяє експертові за морфологічними ознаками визначити або припустити вид механічного чи іншого впливу на організм.
Найчастіше ушкодження виникає внаслідок фізичного впливу на організм у вигляді таких механічних чинників як удар, тертя, тиск, розріз тощо.
Удар – сукупність явищ, які виникають під час зіткнення двох твердих тіл, а також під час певної взаємодії твердого тіла з рідиною або газом. Проміжок часу, протягом якого триває удар, дуже малий (близько 10-4 сек.), а сили, що виникають на поверхні зіткнення тіл (ударні або миттєві), є значними. Наслідком удару можуть бути залишкові деформації, руйнування на місці удару та інші вияви, зокрема, ушкодження тіла людини: забиття, забита рана, перелом тощо.
Тертя – один із видів фізичного впливу на організм, який спричиняє ушкодження. За значної сили тертя виникають значні садна, скальпованірани, відшарування м'яких тканин від кісток, шліф на кістці) тощо. Такі ушкодження часто бувають у випадках, коли транспортні засоби, що рухаються, притискають тіло до нерухомих предметів (між кораблем та пристанню, поїздом та пероном тощо).
Тиск – дія фізичної сили на організм, які призводять до здавлювання тіла чи окремих органів, роздавлювання, розминання тощо.
Розріз – роз'єднання тканин внаслідок дії гострого предмета.
Струс – надмірні за силою та частотою коливальні рухи організму, що виникають у відносно короткий проміжок часу, наприклад, під час удару, та викликають ушкодження організму.
Одним із механізмів травми є деформація – надмірна зміна розмірів та форми органів під дією зовнішніх сил (без зміни маси). Головні види деформації: розтяг, стиснення, вигин, кручення, зсув (мал. 2).
Мал. 2. Напрямок дії сили (сила Р позначена стрілкою), що викликає деформацію твердих тіл: А – стиснення: Б – розтяг: В – згин; Г – зсув: Д – кручення.
Деформація розтягу- полягає в тому, що тканина (орган) подовжується в поздовжньому напрямку та звужується в поперечному. Вона виникає
в тому вигадку, коли дві рівні сили, що діють га тіло, направлені в протилежному напрямку.
Деформація стиснення полягає в тому, що сили прикладені до тіла діють одна проти іншої.
Деформація зсуву – паралельне зміщення шарів тканини внаслідок дії сил, що прикладені до верхнього та нижнього шару в протилежному напрямку.
Деформація кручення полягає у відносному повертанні паралельних поміж собою перетинів, розміщених паралельно до вісі зразка; виникає в разі, коли діє пара сил із плечем у протилежному напрямку.
Деформація згину виникає, коли вісь зразка є нейтральною, і перпендикулярно до неї з боків та посередині діють сили, що один бік зразка стискають, а протилежний – розтягають.
Складна конфігурація організму (зокрема, кісток) та травму вальних засобів призводять до того, що під час травмування одночасно виникають різноманітні види деформації.
Морфологія травми
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біомеханіка травми“ на сторінці 1. Приємного читання.
