Кататонічний синдром – це порушення (кататонічне порушення) або нерухомість (кататонічний ступор). Найчастіше це порушення передує ступору. Спочатку кататонічне порушення має патетичний характер: у хворих спостерігається підвищення настрою, пишномовність, розгонисті, перебільшені виразні рухи тощо. Вони то бездумно протидіють (негативізм), то виконують усе, до чого їх спонукують (пасивне підкорення). Надалі, з розвитком з'являється дуркуватість: хворі ухвалюють неприродні пози, кривляються, впливають недоречні жарти, жести, рухи, безглуздо сміються (порушення гебефренічного типу). Більш глибокий ступінь розладів – імпульсивне порушення – раптові дії, які не мають відношення до попередньої поведінки: хворі накидаються на навколишніх, біжать, не вибираючи напрямку, рвуть на собі одяг тощо, їхня мова складається з тих самих слів і фраз, які повторюються стереотипно (вербігерація), хворі можуть пасивно, автоматично повторювати слова навколишніх (ехолалія) чи повторювати окремі рухи (ехопраксія). У тяжких випадках порушення є хаотичним, складається лише з окремих компонентів рухових актів. З'являються постійні рухи більш простого типу (повзання, хапання, розгойдування тулуба), мова при цьому може бути зовсім відсутня.
Кататонічний ступор проявляється неможливістю одержати від хворого ніяких відповідей (мутизм) з нерухомістю й м'язовою напругою. Хворі не реагують на зовнішні подразники та на особистий стан, можуть довго залишатися в одній і тій, часто незручній, позі. За певної інтенсивності порушень м'язового тонусу вони зберігають надане положення кінцівкам і тулубу (симптом воскової гнучкості) або можуть заклякати лежачи: у позі, начебто під головою є подушка, тоді як її в дійсності немає (симптом повітряної подушки). Іноді, навпаки, хворі роблять упертий мовчазний опір (негативізм) спробам їх погодувати й помити, не дозволяють змінити їм одяг. У найбільш тяжких випадках хворі нерухомо лежать із заплющеними очима в специфічно скрюченій позі (ембріональна поза), може бути характерне витягування губ (хоботковий рефлекс). Усе це ознаки ступору із закляканням або заціпенінням. Неповна нерухомість із частковим мутизмом і пасивною підкорюваністю або з легким негативізмом називається субступором.
Депресивний ступор виникає на тлі депресивного афекту. Вираз особи й поза завжди відображають внутрішній стан хворого, відсутні негативізм і воскоподібна податливість. Удалим розпиту ванням у хворого завжди можливо одержати хоча б однослівні відповіді й відповідну інформацію про наявні розлади.
Психогенний ступор може супроводжуватися повною нерухомістю й мутизмом. Його супроводжують різкі вегетативні симптоми, пов'язані з підвищенням тонусу симпатичної вегетативної нервової системи (почервоніння, сальність, пітливість, підвищення артеріального тику). Під час розмови на тему, яка пов'язана із психотравмуючою ситуацією, у хворого міняється прояв особи.
Галюцинаторний ступор – недовготривалий стан нерухомості, що виникає на тлі галюцинаторних розладів високої інтенсивності, насамперед вербальних галюцинозів. Разом з нерухомістю міняється й прояв особи, яка відображає зміст галюцинаторних переживань.
Синдроми порушення свідомості
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синдроми рухових порушень“ на сторінці 1. Приємного читання.
