Автомобільна травма – механічні тілесні ушкодження, заподіяні зовнішніми або внутрішніми частинами автомобіля, що рухається, а також ті, які виникають внаслідок падіння з машини, що рухається.
Зіткнення автомобіля з людиною (наїзд, удар автомобілем) – вид транспортної травми; сукупність механічних дій на тіло людини з утворенням ушкоджень внаслідок удару зовнішніми частинами транспортного засобу, що рухається. Початок наїзду – удар людини транспортом. Потім відбувається падіння людини на транспорт, відкидання й падіння на ґрунт, ковзання тіла по покриттю дороги. Іноді за незначним ударом наступає тиск. Тому виділяють наїзд із переважною дією ударом та наїзд із переважною дією тиском. Специфічною ознакою наїзду є відбиток частин транспорту (облицювання радіатора, фари тощо); характерними є бампер-ушкодження, локальні ушкодження голови, тулуба, кінцівок, струси тіла, локалізація ушкоджень, з одного боку, тощо.
Перелом кісток кінцівок (гомілки, стегна) від удару бампером (буфером) автомашини під час автомобільної травми називається бампер- переломом (мал. 132). Це характерна ознака наїзду (удару) автомобіля. Морфологічні особливості його залежать від швидкості автомобіля, форми та ширини бампера, від товщини м'яких тканин на місці удару та інших чинників. Якщо швидкість руху автомобіля була значною, то за рахунок деформації зсуву виникають поперечні або поперечно-косі переломи з незначним відколом компактної речовини на місці удару та значною кількістю віялоподібних тріщин, які утворюють кути, відкриті до місця прикладення сили. Якщо швидкість машини була незначною (до 45-50 км/год), то виникає перелом за рахунок згинання трубчастої кістки й поперечно-уламковий перелом зі значним уламком неправильно- ромбоподібної форми з боку удару, який має клиноподібну форму, а основа клинця вказує на місце прикладення сили – Месерера трикутник.
Мал. 132. Механізм утворення бампер-перелому (стрілкою позначено напрямок удару) (Солохин А.А.): а – садно на шкірі, б, в, г – крововиливи; д – перелом стегна.
Внаслідок переїзду колесом автомобіля виникають ушкодження, що зумовлені ударом та зворотно-поступальним рухом колеса й стисканням тіла. Переїзд буває повним (в разі перекочування колеса) і неповним (в разі накочування колеса).
Переїзд голови – сплющення, розчавленя речовини мозку, численні переломи кісток (ушкодження масивніші з боку зіткнення з колесом).
Переїзд грудної клітки – чисельні двобічні непрямі переломи ребер (особливо з боку первинного дотику коліс), переломи остистих відростків хребців, відрив та переміщення внутрішніх органів.
Переїзд живота – розриви, розтрощування та відриви органів черевної порожнини, значні крововиливи в заочеревинну клітковину.
Переїзд кінцівок – переломи кісток і значне розминання м'язів.
Переїзд таза – двосторонні переломи тазових кісток, сплющення таза.
Важливим показником переїзду є наявність слідів протектора на тілі та на одягові. Протектор розрізняють за малюнком, його формою, величиною та іншими особливостями. Слід від протектора на одягові чи тілі трупа є важливим речовим доказом транспортної травми. Відбиток протектора може бути об'ємним (нашарування грязюки з характерним малюнком) чи поверхневим, площинним. Площинні відбитки бувають негативні й позитивні. Ушкодження, що відтворюють лише частини протектора, які западають, називають негативними відбитками, а ті, що відтворюють лише частини, що виступають, – позитивними (мал. 133). Чіткий відбиток протектора дозволяє вирішити питання про модель, марку автомашини, мотоцикла, колісного трактора, виконати ідентифікацію.
Мал. 133. Слід протектора: а – позитивний; б – негативний.
Автомобільна травма від падіння з автомобіля, що рухається, характеризується утворенням ушкоджень, аналогічних до ушкоджень внаслідок падіння зі значної висоти.
Автомобільна травма всередині автомобіля буває внаслідок зіткнення машин між собою, з нерухомим предметом, під час перевертання автомобіля. Основні ушкодження локалізуються на передній поверхні тіла, іноді – на бічній (лівій – у водія, правій – у пасажира), найчастіше травмуються голова та ноги. Характерним є ушкодження щитком приладів управління: садна та рани від забиття, переломи надколінника, розриви хрестоподібних зв'язок колінного суглоба, переломи виростків стегнових меток та непрямі ушкодження: переломи діафіза стегна, ушкодження кульшового суглоба, переломи таза. Удар об руль у водія супроводжується утворенням саден, крововиливів дугоподібної форми на грудях, переломами грудини та ребер, розривами між першим і другим пальцями рук тощо, чого не буває в пасажирів. У пасажирів і водія бувають хлистопо- дібні переломи хребта (мап. 134), або переломи у вигляді підборідного гачка (мал. 135).
Мал. 134. Механізм утворення хлистоподібного перелому хребта.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Автомобільна травма“ на сторінці 1. Приємного читання.
