Странгуляційна асфіксія (син. странгуляція) – асфіксія внаслідок стиснення органів шиї шляхом задушення, защемлення, задавлення петлею.
Повішення – вид механічної асфіксії від стиснення шш петлею, що затягається під дією маси всього тіла людини або його частини, а інколи повішення відбувається внаслідок стискання шиї тупими твердими предметами (розгалуженням дерева, штахетною огорожею тощо). При цьому може бути: самоповішення (самогубство); повішення сторонньою особою (убивство); повішення випадкове (нещасний випадок); підвішування трупа; приховування іншої причини смерті (інсценування). Положення трупа під час повішення буває: повне висіння; неповне висіння – у положенні стоячи, сидячи, на колінах, лежачи (мал. 146, 147).
Мал. 146. Положення тіла людини під час повішення (за Понсольдом): висячи, стоячи, стоячи на колінах, сидячи на підлозі, лежачи.
Мал. 147. Повішення в нерухомій петлі без ковзання (труп з ознаками гниття).
Механізм смерті під час повішення є складним патофізіологічним процесом, який зумовлений дією багатьох чинників, зокрема, порушенням зовнішнього дихання, рефлекторними механізмами, порушенням кровообігу в головному мозкові тощо. Танатогенез у разі повішення має 4 стадії: задишки та судом; відносного спокою; термінального дихання; припинення дихання та поступового згасання діяльності серця. Тривалість кожної стадії біля 3-5-ти хв.
Іноді має місце "припинене задушення" – за термінологією окремих авторів – смерть, що настала під час повішення до розвитку повної картини задушення (механічної асфіксії) через тиск петлі на блукаючий нерв та розвиток шоку.
Головними діагностичними ознаками повішення є наявність ознак асфіксії, характерні особливості странгуляційної борозни та інші видові ознаки повішення:
• висунутий та защемлений між зубами язик;
• трупні плями, розміщені на нижній частині тіла в разі вертикального положення повішеного;
• ушкодження тканин шиї під странгуляційною борозною;
• надриви внутрішньої оболонки загальних сонних артерій нижче рівня біфуркації (ознака Амюссе);
• крововиливи в зоні кріплення до груднини грудинно-ключично- соскоподібного м'яза у випадку вільного висіння трупа (Вальхера ознака);
• крововиливи в адвентицію каротидів (Мартіна ознака).
На трупі можуть бути ушкодження у вигляді саден, синців та навіть ран, що іноді виникають від ударів тіла об навколишні предмети під час судом. Іноді внаслідок дії петлі буває перелом під'язикової кістки та щитовидного хряща (мал. 148), що потребує диференціації із задушенням руками. Під час експертизи трупа з переломами хрящів гортані й трахеї слід для опису ушкоджень використовувати схему, яка запропонована Є.С. Мішиним (мал. 149).
Мал. 148. Схема утворення переломів під'язикової кістки (стрілка вгору) та щитовидного хряща (стрілка вниз) внаслідок повішення (L. Marcucci).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Асфіксія странгуляційна“ на сторінці 1. Приємного читання.
