Мал. 11. Варіанти ран на поперечному перетині.
Мал. 12. Форми ран.
Мал. 13. Характер осаднения навколо ран різної форми.
Здавлювання тіла – один з видів травми, що виникає внаслідок стиснення організму людини між рухомими предметами значних розмірів (напр., між буферами залізничних вагонів) або між рухомим та нерухомим предметом значних розмірів (напр., між вагоном і платформою). Для сильного здавлювання тіла характерними є ушкодження: переломи ребер, хребта, лопаток, розриви, відриви й переміщення внутрішніх органів живота та грудної порожнини. Під час помірного здавлювання тіла грудей та живота, що не спричиняє тяжких переломів, порушується акт дихання та розвивається смерть від асфіксії. Має місце значна кількість дрібних крововиливів, екхімози на верхній частині грудей, на шиї й обличчі – т. зв. екхімотична маска; буває "карміновий набряк" легень – вони збільшені за об'ємом, з набряком, мають помірну кількість повітря та яскраво-червоний колір на поверхні й у розрізі, що обумовлене застоєм у них насиченої киснем крові.
Роздавлювання (розтрощення, роздроблення, розчавлення) – ушкодження, що виникає внаслідок надмірного стиснення тканин, внаслідок чого рідина із тканини може вичавлюватися, сама тканина сплющується. стає сухою та щільною. Роздавлювання буває під час стиснення буферами вагонів, притиснення голови, руки, ноги колесом важкої автомашини до твердого дорожнього покриття, під час обвалів тощо. Термін "роздавлювання" використовується для позначення ушкоджень частин тіла (голови, кінцівок).
Вивих – стійке зміщення суглобових кінців кісток, що з'єднуються, за межі їх фізіологічної рухливості; спричинює порушення функції суглоба. За етіологією bhbихи бувають: травматичні, звичні, уроджені та патологічні. Травматичні вивихи, що часто трапляються в судово-медичній практиці, виникають під впливом непрямої травми, коли між місцем прикладення сили та суглобом є відстані (напр.. вивих плеча під час падінні на долоню або на лікоть) і рідко – від безпосереднього удару в ділянку суглоба.
Мал. 14. Відкритий перелом гомілки.
Перелом – часткове або повне порушення анатомічної цілісності кістки. Тріщина є різновидом перелому, коли поверхні на місці ушкодження не розходяться. Переломи бувають: відкриті, коли є порушення цілісності шкіри в ділянці перелому (мал. 14); закриті – без порушення цілісності шкіри; прямі – утворюються на місці дії сили; непрямі – утворюються на певній відстані від місця дії сили.
Тріщина – одна з форм неповного лінійного перелому кістки, за якого площина перелому не зяє; часто відходить від основного перелому у вигляді лінійного відгалуження. Тріщини, як окремий вид ушкодження, частіше бувають у плоских кістках.
Переломи виникають внаслідок таких видів деформації кісткової тканини:
• згинання – утворюються характерні поперечно-осколкові переломи із трикутними (в профіль) уламками, зверненими своєю основою до ввігнутого боку кістки, а з боку основи осколок має ромбовидну форму (Мессерера трикутник); від згинання бувають прямі й непрямі переломи;
• зсув кісткової тканини відбувається у випадку різкого, перпендикулярного кістці, удару; на трубчастій кістці – поперечний перелом, а на кісткових уламках видно з утворенням багатьох тріщин, які віялоподібно розходяться на боці, протилежному від удару; переломи від зсуву завади прямі;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Морфологія травми“ на сторінці 3. Приємного читання.
