Смерть внаслідок алергії є відносно поширеним явищем.
Алергія – підвищена чутливість організму людини до впливу на нього алергенів, проявляється у вигляді анафілаксії, ідіосинкразії, сироваткової хвороби тощо. Алерген – чужорідна речовина, що спричиняє алергію, ним може бути білок, бактерії, лікарські засоби тощо.
Анафілаксія – підвищена чутливість організму до повторного введення (не через травний тракт) чужорідних речовин, найчастіше білкових (сироваток, вакцин тощо).
Ідіосинкразія – особливо підвищена чутливість до певного впливу на організм ліків, рентгенотерапії, наркотиків тощо.
Причиною смерті в разі розвитку алергійних реакцій є анафілактичний шок. У випадку атопії (спадкової схильності до розвитку алергійних захворювань) розвиток алергійного шоку можливий навіть під час першого потрапляння алергену до організму. Морфологічні зміни під час розтину трапа характеризуються виразним периваскулярним набряком в органах та тканинах, спазмом дрібних бронхів та бронхіол, значним накопиченням еозинофілів (ацидофілоцитів) у товщині стінки бронхів, явищем гострої емфіземи легень. Іноді спостерігається набряк та набухання головного мозку.
Голодування та позбавлення води
Голодування в судово-медичній практиці може траплятись як один із видів самогубства (шляхом відмови від їжі) або як форма мучення шляхом тривалого позбавлення людини їжі, а також внаслідок окремих онкологічних, хронічних інфекційних, ендокринних (гіпофізарна кахексія) та інших хвороб.
Голодування – стан організму за умови повної відсутності або недостатнього надходження харчових продуктів, а також у випадку значного порушення складу або засвоєння їх.
Розрізняють такі форми голодування:
• повне голодування – за повної відсутності їжі, але з уживанням води;
• абсолютне (сухе голодування), якщо відсутня й вода;
• неповне голодування – недоїдання;
• часткове або якісне голодування – неповноцінне або одноманітне харчування.
У процесі голодування людини розрізняють три періоди:
• початкове пристосування (перші 2-4 доби);
• відносно рівномірна витрата енергетичних ресурсів і своїх білків та відносне пристосування організму до життя без їжі ("стаціонарний" період, найтриваліший);
• передагональні порушення – термінальний період (останні 3-5 діб), який закінчується комою та смертю.
Головною морфологічною ознакою голодування під час розтину померлих є загальна атрофія (кахексія) (мал. 166). Приблизні втрати маси у випадку кахексії (в % від норми): серце – 3,6; ц.н.с. – 3,9; кістки – 13,9; підшлункова залоза – 17,0; легені – 17,7; кишечник – 18,0; шкіра – 20,6; нирки – 25,9; кров – 26,0; м'язи (скелетні) – 30,7; тестикули – 40,0; печінка – 53,7; селезінка – 60,0; жирова тканина – 97,0.
У судово-медичній практиці зневоднення організму може бути наслідком сухого голодування, про яке зазначено вище, у випадках певних захворювань та в разі позбавлення потерпілого води (одна з форм мучення). Зовнішній вигляд трупу людини, що загинула внаслідок кахексії наведений на малюнку 166.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження біологічними чинниками“ на сторінці 1. Приємного читання.
