Синдроми – це сукупність пов'язаних між собою типових симптомів. Послідовна зміна синдромів обумовлює безпосередню клінічну картину хвороби й віддзеркалює патогенетичні закономірності її розвитку.
Наведені нижче синдроми психічних захворювань розташовані в послідовності росту їх значення й генералізації.
Невротичні синдроми
Найчастіше зустрічаються синдроми астенічний, істеричний і нав'язливих станів.
Астенічний синдром – найпоширеніший психічний розлад, що виникає внаслідок будь-якого психічного захворювання. Характеризується такими ознаками, як подразливість, загальна слабкість, гіперестезія, підвищена втомлюваність, нестійкий настрій, непосидливість. Хворі не переносять фізичного навантаження, температурних перепадів, стають незадоволеними, через дріб'язки в них має місце песимізм і плаксивість, які можуть легко змінюються оптимізмом і конформною поведінкою. їм усе складніше стає виконувати звичайну роботу, через неуважність вони не можуть сконцентруватися на головному. Приєднуються розлади сну й вегетативні порушення: тахікардія, пітливість, розлади судинного типу.
Істеричний синдром. Його визначальною ознакою є емоційна нестійкість (лабільність) хворих, що проявляється бурхливими відчуттями, що швидко змінюються: обуренням, ворожістю, проявом радості й симпатії. Мова образна, переважають явні перебільшення реальних подій, у яких бажане підмінює дійсне. Міміка й рухи виразні, експресивні, іноді театральні. Для хворих характерна підвищена навіюваність і самонавіяння. Із психічними часто співіснують різні фізичні, вегетативні (порушення сну, серцево-судинні, гіпергідроз тощо) і неврологічні розлади (“випадання функції” – парезів у вигляді рукавичок, шкарпеток).
Синдроми нав'язливих станів (переважно стійкі): в одних випадках – лише окремі симптоми (наприклад, настирливий рахунок, агорафобія), в інших – різні нав'язливі стани.
Емоційні (афективні) синдроми – одні з найбільш загальних психічних порушень. За своєю частотою вони уступають лише астенії. Основу їх представляють розлади настрою (сукупність почуттів, які надають забарвлення всім переживанням людини протягом значного проміжку часу).
Маніакальний синдром характеризується підвищеним, радісним настроєм (гіпертипія), прискоренням мислення й підвищеною діяльністю, які представляють т.зв. маніакальну тріаду основних складових симптомів. При розвитку зазначених явищ є безпідставний оптимізм, потреба в зміні вражень, відчуття припливу сил, фізичного комфорту.
Хворі стають балакучими, легко знаходять відповіді, хоча більш поверхневі за змістом, декламують і намагаються писати вірші. Увага загострена, але нестійка й легко відволікається. Гарячкова діяльність має розкиданий характер, почате не доводиться до кінця. У цю клінічну картину вкладається т.зв. весела манія. Сердита манія: підвищення настрою й мовно-рухові порушення супроводжуються подразливістю, нав'язливістю, настирною причепливістю, вибухами гніву й злобності. Сплутана манія: різке підвищення настрою поєднане з безладним мовним і руховим порушенням.
Депресивні синдроми
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні психіатричні синдроми“ на сторінці 1. Приємного читання.
