Загальна характеристика окремих отруйних речовин та ознаки отруєння ними

Судова медицина

З урахуванням того, що вище було наведено окремі клінічні особливості отруєння певними речовинами, чи групами речовин надалі наводимо загальну характеристику отруйних речовин в алфавітному порядку, а за необхідності в межах розділу зроблено посилання на окремі з них.

Аконітин – отруйний алкалоїд, що міститься в багаторічних трав'яних рослинах родини жовтецевих (українська назва – борець). Це найсильніша рослинна отрута. Смертельна доза аконітину – 0,004-0,005 г, тобто 1-2 г порошку з бульб рослини спричинює смерть. Під час розтину трупа характерні морфологічні зміни відсутні. Для діагностики отруєння велике значення має фармакогностичне дослідження залишків частин рослин та дані судово-токсикологічного аналізу залишків речовини, що вживалася, якщо вони пред'явлені як речовий доказ.

Алкалоїди – органічні азотовмісні речовини, переважно рослинного походження, що мають лужні властивості. Деякі алкалоїди застосовують у малих дозах у медицині (атропін, стрихнін, кодеїн, кофеїн, морфін тощо). Фармакологічна промисловість використовує алкалоїди, головним чином, у вигляді солей. Більшість алкалоїдів – отруйні та сильнодіючі речовини, окремі з них виявляють вибірну дію на певні органи та тканини. До багатьох алкалоїдів організм звикає. У разі отруєння алкалоїдами секційна картина нетипова та має ознаки смерті, що швидко настала.

Альдегіди – органічні сполуки, що містять карбонільну групу, зв'язану з атомом водню (напр., формалін, формальдегід). Вони широко використовуються для синтезу багатьох органічних сполук та в медичній практиці. Усі альдегіди, особливо низькі, мають виразну токсичну дію, у т.ч. ацетальдегід, який утворюється внаслідок окислення етилового спирту в організмі людини.

Аміак – найпростіша сполука азоту з воднем (NH3), безбарвний отруйний газ із різким задушливим запахом; застосовують у виробництві азотної кислоти, азотних добрив, соди, вибухових речовин, у холодильних установках. Розчин у воді – гідроксид амонію (NH4OH) – нашатирний спирт. Смертельна доза 10-15 г. Під час розтину особи померлої внаслідок отруєння аміаком помітно: почервоніння та відшарування слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, шлунка, у легенях – пневмонічні ділянки, характерний запах, кров іноді має “лаковий” вигляд, у нирках – ознаки гострого нефриту. Внаслідок гнильних змін трупа визначення аміаку, що потрапив до організму, неможливе, бо починається утворення аміаку за рахунок гниття.

Анілін – органічна сполука; безбарвна отруйна рідина. Використовують для одержання анілінових барвників, фармацевтичних препаратів, вибухових речовин; як похідна речовина у фотографії тощо. Належить до отрути, що утворює метгемоглобін. Смертельна доза близько 20-25 мл. Морфологічні ознаки отруєння: кров темно-коричневого (шоколадного) кольору, вияви нефриту, дистрофічні зміни в паренхіматозних органах.

Антифризи – рідини, що знижують температуру замерзання води. До антифризів належать водні розчини етиленгліколю та спиртів.

Антихолінестеразні засоби – сполуки, що гальмують активність холінестерази, зокрема фосфорорганічні сполуки (напр.: хлорофос, зарін- зоман тощо), гідрид олова тощо. Уживання антихолінестеразних засобів призводить до отруєння. У разі смерті від дії антихолінестеразних засобів помітними є виразне трупне задубіння та міоз. Під час розтину трупа мають місце: ознаки асфіксії, під серозними оболонками – дрібноточкові крововиливи; в отворах дихальних шляхів – пінистий слиз (ознака гіперсекреції); у кишечнику – ознаки “відшнурувальної'' перистальтики; можливий відрив окремих м'язів, якщо мали місце сильні судоми. Під час гістологічного дослідження помітні ознаки асфіксії та спазму гладких м'язів кишечнику й бронхів. Судово-токсикологічне дослідження органів та тканин на холінестеразну активність виявляє помітне зменшення її. Антихолінестеразні засоби в організмі не зберігаються навіть тоді, коли вжита кількість їх дорівнює 2-3 смертельним дозам, бо вони повністю реагують із холінестеразою. У судово-медичній практиці застосовують також гістохімічний метод виявлення активності холінестерази: до 3-ї доби після смерті вона є майже незмінною. Різка зміна активності холінестерази в окремих органах свідчить про органотрошзм отрути та допомагає ідентифікувати її; напр., фосфакол пригнічує активність холінестерази у всіх тканинах; армій – переважно в головному мозкові; октаметил – у периферійних тканинах.

Арсен (син., миш'як) – хімічний елемент (As), сполуки якого в медицині застосовуються як лікарські засоби. Арсен та його солі отруйні, мають здатність до кумуляції (у волоссі та нігтях). Найчастіше отруєння спричинює ангідрид арсену (As2O3) – білий арсен, смертельна доза його – 0,1-0,2 г; має вигляд борошна, крохмалю, товченого цукру. Отруєння буває двох форм: шлунково-кишковій (холероподібній) та паралітичній (цереброспінальній або нервовій). Під час розтину трупа у випадку шлунково-кишкової форми отруєння переважає картина токсичного гастроентериту: у шлунку каламутна рідина, слизова оболонка його набухла, червона, зі слизом, є крупинки арсену. Петлі кишок в'ялі, серозна оболонка їх сіро-рожева, клейка, не блищить, уміст кишок має вигляд "рисового відвару". Застій у судинах брижі, згущення крові. Дистрофічні зміни в паренхіматозних органах. У випадках, коли смерть розвивається швидко, зміни невиразні. У разі отруєння арсеноводнем інгаляційним шляхом, виявляється внутрішньосудинний гемоліз із жовтяницею, бронзовий відтінок шкіри, гострий гемоглобінурійний некронефроз, дистрофія печінки, гемолітична анемія. Якщо смерть внаслідок отруєння настала через кілька днів, то помітні лише дистрофія м'язів та нервових закінчень і повнокров'я мозку. У людей, які залишилися живими, розвивається жовтяниця, висипання на шкірі, під нігтями видно білі поперечні смуги (смуги Месса). Судово-хімічним доказом отруєння арсеном є виявлення його в мі нераді заті різних тканин. Арсен можна виявити активаційним аналізом.

Атропін – лікарський препарат, що має болезаспокійливі та антиспазматичні властивості. Смертельна доза 0,1-0,15 г сірчанокислого атропіну. Отруєння можливе також у випадку вживання рослин сімейства пасльонових (беладони, блекот, дурману), які містять атропін. Під час розтину трупа характерні ознаки отруєння атропіном відсутні. Його можна виявити шляхом судово-токсикологічного дослідження блювотиння та внутрішніх органів. Важливим для діагностики є фармакогностичний та Xіміко-токсикологічний аналіз часточок рослин (квіток, насіння), які знайдені на місці події або у вмісті шлунка. В органах трупа атропін зберігається до 1-2 років.

Барбітурати – похідні барбітурової кислоти. Залежно від хімічної будови, дози та способу введення, барбітурати мають седативну, снотворну, наркотичну та протисудомну дію. За тривалістю дії барбітурати поділяють на три групи: тривалої дії (барбітал, фенобарбітал); середньої тривалості (барбаміл, гексобарбітал, циклобарбітал); короткочасної дії (гексенал, тіопентал натрію). Як заспокійливі та снодійні засоби використовують препарати першої та другої групи, для наркозу – третьої групи. Смертельна доза близько 0,1 г на 1 кг маси. Під час розтину трупа спостерігається: виразне повнокров'я внутрішніх органів, особливо головного мозку із численними дрібними крововиливами. Для діагностики отруєння виконується судово-токсикологічний аналіз внутрішніх органів та сечі. Тривале вживання барбітуратів викликає розвиток наркоманії – бар- бітуратизму.

Барій – хімічний елемент (Ва); застосовують у техніці високого вакууму та в радіотехніці, сполуки барію – у ядерній техніці, медицині. Розчинні солі барію спричиняють отруєння. Смерть настає раптово через 4- 10 год. після того, як сіль потрапила до організму. Цьому передує збудження, посилення слиновиділення, біль у стравоході та шлунку, блювання, пронос, порушення сечовипускання тощо. Під час розтину померлих внаслідок отруєння барієм спостерігається: виразне загальне венозне повнокров'я, крововиливи в мозкові, шлунково-кишковому тракті, жирова дистрофія печінки. Барій накопичується в кістках та кістковому мозкові (65%), скелетних м'язах, печінці, нирках тощо; його виявляють шляхом судово-токсикологічного дослідження органів.

Бензин – суміш вуглеводнів різної будови. Отруєння бензином трапляється переважно як нещасний випадок. Під час розтину померлих спостерігається: значна кількість рожевої піни в дихальних шляхах, набряк легень із зонами ателектазів, точкові крововиливи під плеврою та епікардом, загальне венозне повнокров'я, набряк головки підшлункової залози, зони крововиливів у слизовій оболонці шлунка, набряк головного мозку; відчутно запах бензину від внутрішніх органів та з порожнин. Підчас гістологічного дослідження помітні: фрагментація кардіоміоцитів із набряком строми; у нирках – дистрофія з ознаками некронефрозу. Шляхом судово-токсикологічного дослідження органів виявляють ароматичні вуглеводні.

Бензойна кислота – найпростіша органічна кислота ароматичного ряду (С5Н5СООН); використовується у виробництві ліків, барвників та в харчовій промисловості. Бензойна кислота та її солі мають значення в разі отруєння харчовими продуктами та напоями, що містять ці речовини. Клінічні дані не характерні. Бензойну кислоту в органах та тканинах виявляють шляхом судово-токсикологічного дослідження.

Бензол – найпростіший представник ароматичних вуглеводнів (С5Н5); використовується у виробництві барвників, ліків тощо; рідина зі специфічним запахом. Бензол – промислова отрута політропної дії. Отруєння можливе внаслідок вдихання пари бензолу або помилкового вживання всередину. Під час розтину трупа спостерігається: відчувається солодкувато-кислий запах, помітні крововиливи в мозку та оболонках мозку, легенях, дихальних шляхах та шлунково-кишковому тракті. Якщо отруєний жив певний час, то спостерігаються некробютичні зміни в органах, має місце септикопіємія з ураженням кісткового мозку. Бензол та його метаболіти (напр., фенол) визначаються шляхом судово- токсикологічного дослідження в головному мозкові, печінці, крові, сечі.

Берилій – хімічний елемент (Be); сполуки його дуже отруйні. Отруєння сполуками берилію найчастіше буває наслідком нещасного випадку на виробництві. Під час розтину трупа в легенях помітні зони ущільнення, емфізема, розширення та гіпертрофія правого серця, у печінці – жирова дистрофія та некроз гепатоцитів. Шляхом судово-токсикологічного дослідження берилій виявляють у легенях, печінці, нирках, ребрах тощо.

Бертолетова сіль – біла кристалічна сполука, калію хлорат (КСIO3) розчинна у воді, може вибухнути від тертя та удару в суміші з органічними речовинами, отруйна. Використовується у виробництві сірників, піротехніці тощо. Бертолетова сіль – гематотропна отрута, що утворює метгемоглобін, спричинює гемоліз. Смертельна доза 10-20 г. У разі смерті внаслідок отруєння бертолетовою сіллю трупні плями мають коричневий (аспідно-сірий) колір, а кров буро-коричневий відтінок, нирки збільшені, мозковий шар має бурі смуги; мікроскопічно – у канальцях багато еритроцитів, є бурі продукти їх руйнування. Печінка та селезінка дещо збільшені.

Важкі метали – метали із щільністю більшою за 8000 кг/м3 (окрім благородних та рідкісних): свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, сурма, олово, вісмут, ртуть. Окремі солі цих металів спричинюють отруєння.

Вісмут – хімічний елемент (Ві); деякі сполуки його використовують як лікарські засоби, в косметиці, парфумерії. Окремі сполуки вісмуту є отруйними. Внаслідок отруєння цими сполуками специфічні клінічні вияви та морфологічні зміни в органах відсутні. Доказом отруєння є виявлення вісмуту шляхом судово-токсикологічного дослідженні органів трупа (нирок, печінки), сечі, калових мас тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальна характеристика окремих отруйних речовин та ознаки отруєння ними“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Переднє слово

  • Вступ

  • Розділ І. Короткий виклад історії судової медицини та судової медичної експертизи

  • Розділ II. Судова експертиза

  • Суб'єкти судово-експертної діяльності

  • Види судових експертиз

  • Порядок призначення судової експертизи

  • Порядок виконання судової експертизи

  • Розділ III. Організаційно-правові засади судової медичної експертизи

  • Правові засади судової медичної експертизи

  • Участь лікаря спеціаліста галузі судової медицини (або іншого лікаря) в слідчих діях

  • Участь експерта в судовому засіданні

  • Розділ IV. Судово-медична експертиза ушкоджень, що заподіяні фізичними чинниками

  • Засоби механічного травмування

  • Біомеханіка травми

  • Морфологія травми

  • Черепно-мозкова травма

  • Патологія внутрішніх органів, що виникає внаслідок травми

  • Зажиттєвість ушкодження

  • Давність заподіяння ушкодження

  • Послідовність заподіяння ушкоджень

  • Травма тупим твердим предметом

  • Тривале та позиційне здавлювання тіла

  • Ушкодження тваринами

  • Падіння на східцевому марші

  • Падіння в обмеженому просторі

  • Вогнестрільні ушкодження

  • Ушкодження внаслідок холостого пострілу

  • Вибухова травма

  • Ушкодження метальною зброєю

  • Ушкодження внаслідок дії низької температури

  • Електротравма

  • Баротравма

  • Загальні поняття про транспортну травму

  • Автомобільна травма

  • Мотоциклетна травма

  • Велосипедна травма

  • Тракторна травма

  • Парашутна травма

  • Водолазна травма

  • Виробнича травма

  • Розділ V. Судово-медична експертиза гострого кисневого голодування

  • Асфіксія странгуляційна

  • Сексуальна (автоеротична) асфіксія

  • Розп'яття

  • Задушення внаслідок закриття повітроносних шляхів сторонніми предметами

  • Асфіксія внаслідок стиснення (здавлення) грудей та живота

  • Розділ VI. Судово-медична експертиза ушкоджень, що заподіяні хімічними чинниками

  • Гостре отруєння алкоголем та його сурогатами

  • Хронічне отруєння алкоголем та його сурогатами (алкоголізм)

  • Отруєння наркотиками та токсикантами

  • Загальна характеристика окремих отруйних речовин та ознаки отруєння ними
  • Гострі харчові отруєння та отруєння тваринними та рослинними отрутами

  • Розділ VII. Судово-медична експертиза ушкоджень внаслідок дії радіоактивного опромінення, біологічних та інших чинників

  • Ушкодження біологічними чинниками

  • Гостре фізичне перенапруження

  • Дія газової зброї

  • Розділ VIII. Судово-медична експертиза трупа

  • Причини та механізм смерті

  • Рефлекторна смерть

  • Раптова смерть немовлят

  • Смерть в умовах неочевидності

  • Трупні зміни, пошкодження трупа та трансформація трупа

  • Консервувальні зміни трупа

  • Визначення давності настання смерті та давності поховання

  • Можливість самостійності дій смертельно поранених осіб

  • Огляд місця події та огляд трупа на місці виявлення його

  • Дослідження трупа

  • Додаткові методи дослідження під час експертизи трупа

  • Судово-медична експертиза трупа невпізнаної особи

  • Судово-медична експертиза розчленованого трупа

  • Судово-медична експертиза скелетованого трупа

  • Судово-медична експертиза масових поховань

  • Судово-медична експертиза трупа плода або новонародженого

  • Розділ IX. Судово-медична експертиза живих осіб

  • Визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження

  • Визначення ступеня втрати загальної працездатності

  • Судово-медична експертиза у випадках мордування, побоїв та мучення

  • Судово-медична експертиза самоушкодження

  • Судово-медична експертиза штучних хвороб

  • Судово-медична експертиза ушкоджень, що заподіяні під час скоєння сексуальних злочинів

  • Судово-медична експертиза алкогольного та наркотичного сп'яніння

  • Судово-медична експертиза слідів колишнього поранення

  • Судово-медична експертиза колишніх родів та колишньої вагітності

  • Визначення статі особи

  • Визначення віку особи

  • Визначення статевої зрілості, здатності до статевих зносин та плідної спроможності

  • Спірне материнство та батьківство

  • Визначення наявності факту зараження венеричними хворобами та СНІДом

  • Розділ X. Судово-медична експертиза речових доказів

  • Загальні поняття про слід та слідоутворення

  • Сліди біологічного походження як речовий доказ

  • Судово-медичне дослідження слідів крові

  • Виявлення слідів крові та встановлення за ними окремих обставин скоєння злочину

  • Визначення наявності крові

  • Визначення статевої належності крові

  • Диференціювання крові плода і дорослої людини

  • Визначення за плямами крові кількості рідкої крові, якою вони утворені

  • Загальна характеристика слідів крові

  • Елементарні сліди крові

  • Складні сліди крові

  • Характеристика окремих видів слідів крові

  • Встановлення або виключення походження крові від конкретної людини

  • Інерційна деформація слідів крові

  • Сучасні методи судово-медичної експертизи слідів біологічного походження

  • Медико-криміналістична експертиза

  • Загальні поняття про ототожнення (ідентифікацію)

  • Ідентифікація знарядь травми

  • Ідентифікаційне дослідження за слідами рухових реакцій

  • Ототожнення особи невідомої людини

  • Розділ XI. Судово-медична експертиза у випадках надзвичайних ситуацій

  • Розділ XII. Судово-медична експертиза за матеріалами слідчих та судових справ

  • Розділ XIV. Оформлення результатів судово-медичної експертизи

  • Судово-медична документація

  • Розділ XV. Судово-медичні помилки

  • Розділ XVI. Основи судової психіатрії

  • Предмет і завдання судової психіатрії

  • Виконання судово-психіатричної експертизи

  • Поняття про психічні розлади

  • Розлади сприйняття

  • Розлади мислення

  • Розлади в сфері емоцій і почуттів

  • Вольові розлади

  • Розлади пам'яті

  • Розлади уваги

  • Основні психіатричні синдроми

  • Депресивні синдроми

  • Маревні синдроми

  • Синдроми рухових порушень

  • Синдроми порушення свідомості

  • Епілептичний синдром

  • Істеричний синдром

  • Синдром слабоумства

  • Шизофренія

  • Ознаки й симптоми шизофренії

  • Діагностика шизофренії

  • Завдання судово-психіатричної експертизи в кримінальному процесі. Поняття про неосудність.

  • Поняття про примусові заходи медичного характеру.

  • Завдання судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі. Поняття про недієздатність

  • Порядок проведення судово-психіатричної експертизи

  • Судово-психіатрична оцінка певних психіатричних розладів

  • Епілепсія та її судово-психіатрична оцінка

  • Акт судово-психіатричної експертизи як джерело судових доказів. Процесуальні вимоги до оформлення акта судово-психіатричної експертизи

  • Основні розділи експертного висновку, вимоги до їх змісту

  • Критерії оцінки акту судово-психіатричної експертизи судово-слідчими органами