Удар у рефлексогенну зону шиї, серця та сонячного сплетіння викликає розвиток рефлекторної смерті. Зупинка серця розвивається через асистолію або фібриляцію шлуночків серця (розвивається гостра серцева недостатність). Ретельний аналіз обставин події, об'єктивна оцінка навіть мінімальних анатомічних ушкоджень (садна та крововиливи в рефлексогенних зонах, наявність гістологічних ознак крововиливів у каротидному синусі та регіонарних лімфатичних вузлах) допомагають правильно сформулювати експертні висновки про причину смерті.
Певні труднощі для діагностики рефлекторної смерті бувають у разі ушкодження (удару) в сонний (каротидний) синус, який розміщений в зоні біфуркації спільної сонної артерії (мал. 168) та функціонує як “хеморецептор", має значну кількість хромафінних клітин та нервових закінчень (барорецепторів). У разі підозри на таку смерть необхідно ретельно дослідити ділянку сонного синусу та виконати гістологічне дослідження його й прилеглої тканини, з метою виявлення ознак прижиттєвого ушкодження – крововиливів, які часом бувають лише мікроскопічних розмірів.
Мал. 168. Гілки зовнішньої сонної артерії: 1 – нижня щелепа, 2 – спільна сонна артерія; 3 – сонний гломус у зоні біфуркації сонної артерії, 4 – зовнішня сонна артерія, 5 – внутрішня сонна артерія, 6 – сонний синус.
Раптова смерть дорослих осіб
Раптова смерть (син. нагла смерть) – смерть, яка настає несподівано протягом кількох секунд або хвилин після перших ознак нездужання.
Найчастіше раптова смерть дорослих спричинена розладом серцевої діяльності внаслідок асистолії або фібриляції шлуночків. Фібриляція шлуночків може виникати внаслідок тромбозу коронарних судин, гіпоксії, механічного подразнення, дії деяких медикаментів, значного фізичного перенапруження, емоційного стресу, алкогольної кардіоміопатії тощо. У судово-медичній практиці за відсутності ознак насильницької смерті слід думати про раптову смерть. Під час розтину трупа морфологічні зміни свідчать про гостру серцеву недостатність. Важливим для визначення причини смерті є гістологічне, у т.ч. гістохімічне, дослідження органів.
У російськомовній науковій літературі широко використовується термін "скоропостижная смерть" але цей термін та термін "раптова смерть” означають ідентичні явища.
Судово-медичний експерт повинен чітко диференціювати такі процеси як серцева, коронарна та судинна недостатність.
Серцева недостатність – патологічний стан – ускладнення ряду захворювань, за яких серце нездатне адекватно забезпечувати кровопостачання органів та тканин, що може призвести до смерті. Вона може бути наслідком нездатності до скорочення серцевого м'яза лівого, правого або одночасно обох шлуночків серця. Морфологічними критеріями серцевої недостатності є порушення у великому та малому колі кровообігу: розвиток загального венозного повнокров'я з набряком легень – під час лівошлуночкової недостатності, без набряку легень – у випадку правошлуночкової недостатності. За перебігом серцева недостатність буває гострою та хронічною.
Г остра серцева недостатність (під час розтину трупа) характеризується наявністю значної кількості крові в порожнинах серця, крупних артеріях та венах, у т.ч. у внутрішньоорганних, венозне повнокров'я внутрішніх органів без ознак вибіркового депонування крові в окремих органах, відсутність ознак гіповолемії (згущення крові). Шляхом гістологічного дослідження виявляється рівномірне венозне повнокров'я внутрішніх органів, ознаки підвищення капілярної проникності із плазматичним просочуванням та набряком, стазами в капілярах та наявністю діапедезних крововиливів, дистрофічними та некротичними змінами в паренхіматозних органах. В оболонках та тканині головного мозку, печінці, міокарді виразна картина периваскулярного набряку, у головному мозкові та легенях – периваскулярні крововиливи, в епітелії ниркових канальців – дистрофічні та некротичні зміни, а в печінці – центролобулярні крововиливи та некрози.
Хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації серця характеризується хронічним венозним застоєм у внутрішніх органах та тканинах. Переважання недостатності правого шлуночка призводить до застою у венах великого кола кровообігу, збільшення об'єму депо крові, а через тканинну гіпоксію виникають плазморагії, набряк та крововиливи, дистрофії та некрози, атрофічні та склеротичні зміни в органах. Розростання сполучної тканини в органах, за умови хронічної гіпоксії, зумовлює витіснення паренхіматозних клітин, що призводить до розвитку застійного ущільнення органів та тканин – індурації.
Серцева недостатність є наслідком як коронарогенних, так і некоронарогенних захворювань серця, може бути причиною смерті.
Коронарна недостатність – невідповідність кровопостачання міокарда його метаболічним потребам, тобто відносне або абсолютне недокрів'я серцевого м'яза. Гостра та хронічна коронарна недостатність найчастіше є наслідком атеросклерозу вінцевих артерій серця, коронариту різної етіології, інфільтрації судин пухлинними клітинами, травми коронарних артерій.
Гостра коронарна недостатність найчастіше пов'язана з раптовим порушенням кровотоку в коронарних артеріях (ішемія міокарда) внаслідок ангіоспазму, тромбозу або емболії їх. Морфологічно в міокарді виявляються ділянки зменшеного кровонаповнення, а в суміжних з ішемізованою ділянкою судинах – збільшення кровонаповнення, особливо в субендокардіальних судинах. Гостра коронарна недостатність може закінчитися розвитком інфаркту міокарда та раптовою смертю.
Хронічна коронарна недостатність розвивається переважно внаслідок атеросклерозу вінцевих артерій серця, запальних процесах зі склерозом стінок та рубцевою деформацією їх тощо. Головною морфологічною ознакою хронічної коронарної недостатності є наявність, окрім ознак ураження коронарних артерій, дифузного або зонального кардіосклерозу. Прямої та чіткої залежності між звуженням коронарних артерій та коронарною недостатністю не існує, бо прогресуючий стеноз крупної коронарної артерії призводить до розвитку в міокарді колатералей. Таким чином, коронарна недостатність в абсолютній більшості випадків (окрім процесів, що спричинюють розвиток ішемічної хвороби серця) є ускладненням різноманітних патологічних процесів. Тривала в гострому періоді та хронічна коронарна недостатність може зумовити розвиток серцевої недостатності.
Судинна недостатність – патологічний стан, який характеризується зменшенням тонусу гладких м'язів стінок судин, що зумовлює розвиток артеріальної гіпотензії, порушення венозного кровотоку та накопичення крові в депо.
Гостра судинна недостатність (колапс) характеризується насамперед падінням судинного тонусу, а також зменшенням об'єму циркулюючої крові. Колапс розвивається як ускладнення, переважно у випадку тяжких захворювань та патологічних станів. Формами гострої судинної недостатності також є непритомність та шок.
У разі смерті патолога-анатомічна картина зумовлена процесом, що призвів до розвитку гострої судинної недостатності; специфічні зміни в органах відсутні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рефлекторна смерть“ на сторінці 1. Приємного читання.
