Черепно-мозкова травма – ушкодження черепа та головного мозку внаслідок механічної дії: ударом, стисненням, кульовим пораненням тощо.
Черепно-мозкову травму поділяють на закриту та відкриту: закрита – ушкодження без порушення цілісності м'яких покривів черепа або є рани м'яких тканин без ушкодження надчерепного апоневрозу (сухожильного шолома) (мал. 35); відкрита – ушкодження з порушенням цілісності апоневрозу, а також переломом кісток черепа.
Мал. 35. Крововиливи, що утворилися на місці удару, в м'яких покривах голови.
Відкрита черепно-мозкова травма буває у вигляді рани з ушкодженням апоневрозу: непроникні ушкодження кісток черепа (без порушення цілісності твердої оболонки головного мозку) та проникні поранення (з ушкодженням кісток черепа, мозкових оболонок і мозку). Вона супроводжується переломами кісток склепіння, основи черепа або того й іншого разом. Переломи кісток черепа бувають: лінійні (тріщини), неповні, вдавлені, уламкові, дірчасті (сліпі, наскрізні, прямовисні) та з роздробленням. Відкрита черепно-мозкова травма має рвано-забиті рани м'яких покривів голови з переломами кісток та ушкодженням головного мозку. Можуть бути також різані рани та рубані рани. Внаслідок вогнестрільних черепно-мозкових поранень травма виникає від дії снаряда (кулі, стальної кульки, стрілоподібного снаряда тощо), що має значну пробивну силу, з утворенням значного ранового каналу або сліпого каналу, якщо снаряд був у кінці льоту. Залежно від напрямку польоту снаряда поранення можуть бути: дотичні (тангенціальні) та рикошетні (із зовнішнім та внутрішнім рикошетом).
Закрита черепно-мозкова травма буває різних видів: переломи черепа або тріщини кісток черепа, вдавлення й уламкові переломи кісток склепіння з переходом їх на основу черепа. Переломи можуть локалізуватися за ходом шва черепа – розходження швів. За рахунок протиудару виникає забиття головного мозку об кістки та оболонкові утворення в порожнині черепа. За рахунок ротації та аксіального зміщення мозку внаслідок удару виникають розриви судин, важливим є також гідродинамічний удар. Усе це може призводити до набряку та набухання головного мозку.
Судово-медична експертиза черепно-мозкової травми виконується з метою визначення характеру тілесних ушкоджень у потерпілих та причини смерті. Завдання судово-медичного експерта полягає у визначенні за особливостями ушкоджень предмета (знаряддя, зброї), яким заподіяна травма, способу нанесення травми, механізму ушкодження, місця прикладення сили й часу, який пройшов після заподіяння травми, а також у визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (з урахуванням стану потерпілого) (табл. 9), уточненні зв'язку причини смерті або розладу здоров'я з механічною дією, що спричинила черепно-мозкову травму.
У разі замерзання трупа черепно-мозкову травму слід диференціювати з розтріскуванням черепа внаслідок замерзання тканини мозку.
Струс головного мозку (син. комоція головного мозку) – форма закритої травми головного мозку, що характеризується зворотністю клінічних симптомів; ступінь тяжкості ушкодження визначають за клінічними наслідками його. У разі смерті, морфологічні зміни в головному мозку виявляються на мікроскопічному рівні: дифузна дистрофія в нейронах у вигляді центрального хроматозу, зміна внутрішньоклітинних фібрил, осьових циліндрів, синапсів (на фоні спазму та розширення судин), діапе- дезні крою виливи.
Таблиця 9
Критерії визначення тяжкості стану особи із черепно-мозковою травмою в гострому періоді
(Л.Б. Лихтерман, 1994)
| стан свідомості | стан життєво важливих органів | зональні симптоми | ||
| вторинні (дислокаційні, дис- циркуляторні тощо) | первинні | |||
| Задовільний | ясна | порушень немає | немає | немає або мало виразні |
| Середньої тяжкості | ясна або помірне оглушення | можлива брадикардія | немає | базальні та краніобазальш симптоми, переважно вибіркові |
| Тяжкий | глибоке оглушення чи сопор | помірно порушені | поодинокі, слабо виразні | грубо виразні півкульові та краніобазальні симптоми подразнення та випадання |
| Дуже тяжкий | помірна чи глибока кома | грубо порушені за декількома параметрами | множинні, виразні чітко, частіше тенгоріального рівня | множинні зональні симптоми |
| Термінальний | термінальна кома | катастрофічне | двосторонній фіксований мід- ріаз | перекриті загальномозковими та стовбуровими порушеннями |
Дифузне аксональне ушкодження головного мозку – ушкодження головного мозку обумовлене кутовим або ротаційним зміщенням його, часто має місце під час автотравми, кататравми, баротравми; контактна дія сили на голову (удар) не є обов'язковою. Ушкодження зумовлене натягом та розривом аксонів у білій речовині півкуль та стовбурі головного мозку, часто зустрічається в дітей та молодих осіб; це небезпечна для життя черепно-мозкова травма.
Під час судово-медичної експертизи трупа макроскопічні зміни в головному мозку не помітні або мають місце малопомітні дрібноділянкові крововиливи в мозолисте тіло, у напівовальному центрі, ростральних відділах стовбура головного мозку. Шляхом гістологічного дослідження в білій речовині мозку виявляють значну кількість “аксональних куль”.
Голови стиснення тривале – особливий вид травми голови, що виникає внаслідок послідовної дії короткочасного динамічного та тривалого статичного механічного навантаження; морфологічно характеризується ушкодженням м'яких тканин голови, черепа та мозку. Внаслідок стиснення м'яких тканин голови розвивається синдром тривалого стиснення. У гострому періоді в потерпілого має місце закрита, а пізніше розвивається відкрита черепно-мозкова травма. Виділяють 3 ступеня тяжкості тривалого стиснення: легкий – від 30 хв. до 5 год.; середній – до 48 год.; тяжкий – понад 2 доби.
Підоболонкові крововиливи (гематоми) – скупчення крові, що виникає гостро під твердою або павутинною оболонками головного та спинного мозку внаслідок порушення цілісності стінки кровоносної судини; одна з форм гострого порушення мозкового кровообігу (інсульту). Залежно від етіологічного чинника, локалізації джерела кровотечі та місця крововиливу вони бувають травматичні й нетравматичні, церебральні й спінальні, конвенситальні (на поверхні півкуль) та базальні, поширені та обмежені, поодинокі та численні. До підоболонкових крововиливів належать епідуральні, субдуральні та субарахноїдальні крововиливи, які часто бувають причиною смерті. Слід диференціювати зажиттєві підоболонкові крововиливи з посмертними, які бувають у випадку спалення та замерзання трупа.
Зажиттєва гематома, ж правило, є наслідком травми черепа. Від посмертної відрізняється тим, що юна компактна, має веретеноподібну форму, щільний зв'язок із твердою оболонкою головного мозку, утворює помітне вдавлення в тканину мозку. Мікроскопічно краплини жиру відсутні або є лише на периферії. Гематома посмертна має форму серпа рівномірної товщини із чіткою межею та прошарком рідкої або желеподібної маси на периферії.
Компресія мозку – гостре здавлювання головного мозку через значне підвищення внутрішньочерепного тиску, часто внаслідок крововиливу. Якщо об'єм вилитої крові становить 50-100 мл, можлива смерть, як правило, через здавлювання життєво важливих центрів стовбура головного мозку.
Переломи черепа – вид черепно-мозкової травми; бувають у вигляді тріщин, розходження швів, вдавлень, зокрема терасоподібних, дірчастих і уламкових переломів (мал.36-40).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Черепно-мозкова травма“ на сторінці 1. Приємного читання.
