Синець (син. синяк) – крововилив у шкірі та прилеглій клітковині, що утворився внаслідок перпендикулярної або близької до цього напрямку дії удару тупого твердого предмета. Крововилив розвивається через розрив кровоносних судин. Синці мають судово-медичне значення, бо є свідченням насильства – дії тупого твердого предмета. Локалізація крововиливу в переважній більшості випадків збігається з місцем дії травмувальної сили, але іноді під дією своєї маси кров у рихлій клітковині переміщується вниз. Глибокі синці спочатку не видно, бо вони з'являються через певний час. іноді у віддаленому місці. Синець іноді за формою нагадує контактувальну поверхню травмувального предмета або має неправильну, чи то овальну форму. Розміри синця залежать не лише від кількості крові, що вилилась, а й від щільності клітковини. Товсті та глибоко розташовані синці – синього кольору (шкіра в зоні синця може бути трохи піднята), а тонкі та поверхневі – червоного. Із часом колір синця змінюється внаслідок перетворення гемоглобіну: на 3-4-й день – зеленіє (переважає білівердин), на 5-6-й день – жовтіє (утворюється білірубін). Деякий час зберігається бура пігментація, а потім синець зникає, бо білірубін – розчинна речовина. Синець є головною ознакою зажиттєвості ушкоджень.
За крововиливом визначають: факт травми та те, що вона заподіяна тупим твердим предметом; давність заподіяння травми; варіант та число заподіяних впливів; місце прикладення сили; форму, рельєф та розміри травмувальної поверхні тупого твердого предмету.
Питання діагностики синців на фоні трупних плям було предметом дослідження ряду науковців. У наведеній нижче таблиці (табл. 3) описані основні диференційні ознаки синця та трупної плями.
Таблиця 3
Відмінність синця від трупної плями
(Тейлор и Н.В. Попов, 1938)
| Синець | Трупна пляма |
| Знаходиться під епідермісом у власне шкірі й підшкірній клітковині | Розташовується в епідермісі чи шкірі як проста пляма; наповнені кров'ю капіляри просвічують через епідерміс |
| Епідерміс зідраний внаслідок уда- РУ | Епідерміс цілий, тому що пляма утворюється внаслідок перетікання крові та відсутнє ушкодження епідермісу |
| Синець з'являється на місці ушкодження | Завади з'являється на місці, де "панує закон ваги" |
| Синець займає підвищене положення, зберігається при натисканні, відмежований від інших ділянок, має визначену форму, може мата садно, припухлість, нерівномірне забарвлення | Трупна пляма розташовується в нижче розміщених ділянках тіла трупа, зникає при натасканні в першу половину доби після смерті, блідне в другу, має більш розлитий характер, не має форми і припухлості; забарвлена відносно рівномірно |
| Краї й середина підняті внаслідок процесу розсмоктування | Краї не підняті |
| Краю не чітко відмежовані через нерівномірне розсмоктування крові, що вилилася | Краї чітко відмежовані на рівні крові, що міститься поза судинами |
| На розрізі тканини виявляється кров поза судинами; при змиванні струменем води також зскрібанні ножем синець зі згортком крові залишається; кров темно-червона рідка чи бура зсіла | На розрізі кров міститься в судинах, іноді навіть виливається з них, а навколишні тканини бліді; при розрізі і змиванні струменем води краплі крові змиваються начисто |
| Колір варіює, тому що гемоглобін змінюється при розсмоктуванні синців протягом декількох днів | Колір однаковий, тому що в мертвій тканині немає закономірності варіювання кольору, не враховуючи зміни кольору зумовленої гниттям |
| При натасканні синець блідне, але не зникає | У стадії гіпостазу трупна пляма в першу половину доби може мата білий відбиток з чітко відмежованими краями; в другу половину доби ця особливість зникає |
Потертість (син. намуляне місце) – гостре запалення шкіри (дерматит), яке виникло внаслідок дії механічного чинника, найчастіше тривалого тертя або тривалого тиску взуття, одягу тощо. Морфологічно вона має вигляд ділянки гіперемії, пухиря із серозним чи то геморагійним умістом, або ерозії, що оточена синювато-рожевим обідком. Потертість може бути “воротами інфекції”, що призводить до захворювання на правець.
Розрив – закрите механічне ушкодження м'яких тканин або органів із порушенням їх анатомічної цілісності. Розрив виникає найчастіше внаслідок надмірного розтягу тканини (за межі її еластичності). Оскільки шкіра більш еластичншіа ніж інші органи та тканини, за цього виду травми вона може залишитися неушкодженою; якщо одночасно рветься й шкіра, то утворюється рвана рана (мал. 8), краї якої мають неправильну форму, спостерігається відшарування, або відривання тканини та значне руйнування тканинних елементів на значній площі. Можливі розриви підшкірної клітковини, фасції, м'яза, сухожилля, судини, нерва, порожнистого або паренхіматозного органа. Розриви внутрішніх органів від дії тупих твердих предметів під час транспортної травми чи падіння зі значної висоти здебільшого не супроводжуються зовнішніми розривами
Мал. 8. Рвана рана гомілки (клаптикова рана), що утворилася внаслідок тангенційної дії тупого твердого предмета (удар-зсув).
Рана (син.: відкрите ушкодження, поранення) – ушкодження тканин та органів з порушенням цілісності їх покриву (шкіри, слизової оболонки, капсули), що спричинене механічною дією. За походженням розрізняють рани операційні, випадкові та бойові. За механізмом заподіяння, за характером предмета, що ранить, та ушкодженням тканин рани бувають: різані, колені, рубані, пиляні, внаслідок укусу, рвані, скальповані, від забиття, внаслідок розтрощення, вогнестрільні рани тощо.
Тріщина (шкіри, слизової оболонки) – лінійний надрив тканини, що виникає через надмірне натягнення або значну сухість її, втрату еластич-
ності, запальну інфільтрацію; основною характерною особливістю її є різний об'єм руйнування тканин. Тріщини шкіри часто утворюються під час переїзду колесами автомобіля та інших транспортних засобів, внаслідок ушкодження механізмами, що працюють, під час спалення трупа тощо.
Під час поранення виникають такі ускладнення, як шок та гостра крововтрата (із розвитком гострої анемії), що можуть бути причиною смерті. Поранення шиї може супроводжуватися ліквореєю та повітряною емболією; грудної клітки – гемопневмотораксом; живота – гемоперптонеумом та розвитком перитоніту. У період поширення інфекції виникають ускладнення ранового процесу (гангрена, флегмона, абсцес, сепсис тощо), а у випадку тривалого перебігу – травматичне виснаження.
Судово-медична експертиза ран передбачає ретельне дослідження та опис їх локалізації, форми, розмірів, особливостей країв і кінців, сторонніх накладень та вмісту, стану тканин, що оточують їх, та інших особливостей. які характеризують ту, чи то іншу специфіку ушкодження (мап. 9). Цс дає можливість визначити вид зброї, якою нанесене поранення, механізм його утворення, давність виникнення, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень тощо. Зажиттєвість ушкодження визначають за наявністю ознак кровотечі та результатами гістологічного дослідження – наявність крововиливів у тканині (мал. 10).
Мал. 9. Елементи забитої рани
Мал. 10. Забиті рани голови лінійної форми з чіткими ознаками крововиливів у шкірі навколо ран, що є ознакою зажиттєвості утворення їх.
Судово-медична класифікація ран ґрунтується на особливостях ушкоджувального чинника: 1) рани, що заподіяні тупими твердими предметами: від забиття, рвані, укушені, забито-рвані, скальповані; 2) рани, що заподіяні гострими предметами: різані, колені, колено-різані. рубані, рубано-колені. пиляні, свердлені; 3) рани, що заподіяні вогнепальною зброєю (вогнестрільні рани): кульові, дробові, осколкові, рвані (внаслідок вибуху); 4) рани, що виникли внаслідок дії крайніх температур, променевої енергії, електрики, хімічних речовин; 5) рани, що виникли внаслідок патологічних процесів (трофічні виразки тощо); 6) операційні рани. На наведених схемах (мал. 11, 12, 13) зображено типові форми ран (поперечний перетин, форма, осаднения).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Морфологія травми“ на сторінці 2. Приємного читання.
