Консервація трупа – сукупність природних впливів або спеціальних заходів, що максимально зберігають труп певний час, а іноді досить тривалий час – десятки, сотні й навіть тисячі років.
Консервація трупів природна: муміфікація; перетворення в жировіск; торфове дублення; внаслідок перебування трупа у воді з високою концентрацією солей, а також у нафті, замерзання трупа. Під час дослідження таких трупів є можливість визначити причину смерті, характер ушкоджень та інші питання.
Консервація трупів штучна (бальзамування) – просочування тканини трупа речовинами, що запобігають гниттю та дії тканинних ферментів. Ці речовини мають антисептичні властивості здатні блокувати дію тканинних ферментів. Для бальзамування трупа використовують формалін, сулему, гліцерин та інші речовини в різних співвідношеннях. У судово- медичній практиці у випадку насильницької смерті або в разі підозри на неї трупи не бальзамуються, як до, так і після судово-медичної експертизи трупа.
Консервацію здебільшого здійснюють шляхом введення в артерії та порожнини 10-20%-го розчину формаліну або суміші формаліну із сулемою (формалін – 100 мл, сулема – 10 г, вода – 900 мл), або розчину хлориду цинку з формаліном та спиртом (хлорид цинку – 50 г, формалін – 100 мл, спирт – 200 мл, вода – 650 мл). За необхідності зберегти зовнішній вигляд трупа на тривалий час використовують суміш Абрикосова (гліцерин – 600 мл, спирт – 200 мл, формалін – 200 мл, оцтовокислий калій – 30 г). На повне бальзамування в судини заливають 6-7 л розчину. Консервація органів та тканин для музейних препаратів, подібна до бальзамування.
Консервація органів та тканин, що їх використовують для трансплантації, виконується за спеціальними методиками залежно від органа та тканини.
Повне висихання трупа – муміфікація – це перетворення трупа на мумію, тобто збереження його від розкладу штучними способами або внаслідок дії природних чинників: сухого повітря, доброї вентиляції, підвищеної температури навколишнього середовища. Це одне з пізніх трупних явищ, що зберігає труп. Об'єм трупа зменшується, м'які тканини ущільнюються, зморщуються, шкіра набуває буро-коричневого кольору, має пергаментний вигляд. Втрата маси сягає 90%. Труп дорослої людини може перетворитися на мумію через 3-6 місяців, новонародженої дитини – за 3-4 тижні.
Мал. 178. Труп у стані жировоску внаслідок перебування в каналізаційному колодязі; помітне часткове скелетування трупа (а – рук та грудної клітки, б – ніг).
Жировіск (син.: сапоніфікація, омилення, трупний віск) – своєрідний стан тканин трупа, що виникає внаслідок сполучення жирних кислот із солями лужних та лужноземельних металів за умови підвищеної вологості і відсутності або нестачі повітря; це один з видів природної консервації трупа (мал. 178). Утворення жировоску трапляється у випадку масових поховань трупів у братських могилах, закритих невеликим шаром землі з доступом значної кількості вологи в період дощу та танення снігу, під час перебування трупа у воді, у разі поховання у вологих та глинистих ґрунтах тощо.
Жировіск має запах прогірклого сиру, добре ріжеться ножем, легко розтоплюється, на папері залишає жирні сліди. Консистенція жировоску різна – тверда, милоподібна, сирниста. М'які тканини сірувато-білого кольору, ріжуться з незначним зусиллям. Суглобові сумки, окістя та внутрішні органи відсутні; на їхньому місці – жировіск неправильної форми. Під час мікроскопічного дослідження помітні сполучнотканинні структури.
Під час експертизи трупа в стані жировоску можна виявити сліди від заподіяних ушкоджень (різані, забиті, вогнестрільні рани, странгуляційні борозни), визначити наявність деяких отрут тощо. Трупи в стані жировоску іноді відносно легко впізнаються (ідентифікуються), можна приблизно визначити мінімальний строк від моменту настання смерті.
Торфове дублення – вид пізньої консервувальної зміни трупа, що відбувається в тих випадках, коли труп потрапляє до торфового болота. У трупа внаслідок дії гумусних кислот та інших речовин, що мають здатність до дублення, шкіра стає темно-бурою, внутрішні органи зменшуються за об'ємом, мінеральні солі в кістках розчиняються та зникають повністю. Кістки нагадують хрящ та легко ріжуться ножем. Торфове дублення зберігає трупи невизначено тривалий час. На такому трупі можна виявити зазнані за життя ушкодження, але неможливо визначити давність настання смерті.
Замерзання трупа – відбувається в разі, коли труп певний час перебуває в умовах температури нижчої за 0°С. Не слід ототожнювати замерзання трупа зі смертю від переохолодження тіла. Замерзання спричинює пошкодження: розриви м'яких тканин та внутрішніх органів; розтріскування або розходження кісток черепа; під час танення в пошкоджені тканини проникає кров, і це помилково може сприйматися як зажиттєве ушкодження. Перед розтином трупів, що замерзли, їх треба розморозити при кімнатній температурі.
Визначення давності настання смерті та давності поховання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Консервувальні зміни трупа“ на сторінці 1. Приємного читання.
