Харчові отруєння (син. отруєння їжею) – гострі (рідко хронічні) неконтагіозні захворювання, що розвиваються внаслідок уживання харчових продуктів, які густо засіяні певними видами мікроорганізмів або такими, що містять токсини мікробного та немікробного походження.
До групи харчових отруєнь не належать захворювання, зумовлені надходженням до організму надмірної кількості харчових речовин (гіпервітамінози, флюороз тощо); викликані навмисним введенням до страви певної отрути з метою самогубства або вбивства; які виникають внаслідок алкогольного сп'яніння; отруєння, що є наслідком помилкового використання в побуті будь-якої отруйної речовини замість харчової, а також захворювання, що розвиваються внаслідок харчової алергії.
Харчові отруєння поділяють на мікробні – токсикоінфекції, мікробні токсикози та отруєння змішаної етіології; немікробні – отруєння отруйними рослинами й тканинами тварин або продуктами рослинного й тваринного походження за певних умов; отруєння домішками хімічних речовин (напр., бензойною кислотою); отруєння нез'ясованої етіології. У випадку непрямих харчових отруєнь токсичність продуктів обумовлена домішками, які в них містяться (геліотроп, горган, кукіль тощо) або домішками хімічного характеру (солі важких металів, отрутохімікати, бактерійні токсини тощо).
Судово-медична експертиза харчових отруєнь виконується для виявлення доказів причинності між уживанням харчових продуктів та розладом здоров'я, що виникло після цього, і настанням смерті. У судовій токсикології харчові отруєння поділяють на істинні та непрямі. До істинних належать ті, що виникли від уживання постійно отруйних за своєю природою продуктів (отруйні гриби, рослини, тварини), а також таких, які тимчасово набувають токсичні властивості (гриби, харчові продукти, що неправильно зберігалися).
Під час судово-медичного дослідженні трупа в разі підозри на харчове отруєння слід звернути увагу на вміст шлунка (залишки грибів, рослин тощо); обов'язковим є вилучення об'єктів для лабораторного дослідження; вилучення об'єктів для бактеріологічного та біологічного дослідження виконується стерильно. Для з'ясування характеру речовини, що спричинила харчове отруєння, застосовують судово-токсикологічний, мікроскопічний, спектральний, ботанічний, бактеріологічний та біологічний методи дослідження.
Харчові токсикоінфекції – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок уживання харчів, у яких розмножилися ті або інші мікроорганізми та накопичилися їхні токсини. Вони характеризуються раптовим, бурхливим початком, інтоксикацією, гастроентеритом, порушенням водно-сольового обміну, нерідко мають груповий характер – спалах харчової токсикоінфекції.
Харчові токсикоінфекції можуть бути спричинені протеєм, ентерококами, споровими анаеробами, гемофільним вібріоном, стрептококом, іншими бактеріями, а також патогенними збудниками кишкових інфекцій (сальмонели, шигели, ентеропатогенні єрсинії, штами кишкової палички). Якщо шляхом бактеріологічного дослідження знаходять збудника кишкової інфекції, то ставлять діагноз, відповідний патологічній формі (сальмонельоз, дизентерія тощо). У випадку тяжкого перебігу можливі смертельні випадки внаслідок розвитку інфекційно-токсичного шоку.
Під час розтину померлих має місце виразна картина гастроентероколіту. Діагноз харчової токсикоінфекції ставлять за результатами клінічного, епідеміологічного аналізу та за даними бактеріологічного дослідження.
Ботулізм – хвороба, спричинена отруєнням токсином, що утворює в деяких харчових продуктах (консерви, риба, ковбаса, м'ясо) спорогенна паличка Clostridium botulinum. Смертельна доза очищеного кристалічного токсину – 0,00025-0,0003 г. Під час дослідження трупа специфічних для ботулізму змін немає, найчастіше є ознаки швидкої смерті. Для експертної діагностики ботулізму необхідні дані про умови отруєння, клінічний перебіг його. Обов'язковим є гістологічне та судово-токсикологічне дослідження органів та тканин, бактеріологічне дослідження крові, харчових мас, промивної води, сечі, залишків їжі. Остаточний висновок про отруєння токсином ботулізму експерт робить за сукупністю одержаних даних.
Птомаїни – органічні азотовмісні сполуки, що утворюються від гниття білків, у т.ч. трупа; більшість птомаїнів – отруйні речовини. Вони містяться також у зіпсованих м'ясних та рибних продуктах, і можуть у разі вживання спричиняти отруєння.
Отруєння рослинами можливе за умови різного контакту людини з рослинами, що містять отруйні речовини. Активними речовинами є алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, органічні кислоти, смоли тощо. За характером дії на організм отруєння рослинами бувають такі, що вражають ц.н.с. (чемериця, блекота, болиголов плямистий), серцево-судинну систему (чемерник червонястий, конвалія), органи дихання та травлення (пізньоцвіт осінній, переступень білий тощо). До сильнодійних в Україні, окрім названих, належать: жовтець, кукіль, беладона, вороняче око, папороть чоловіча, отруйні гриби тощо.
Для судово-медичної діагностики отруєнь рослинами важливим, окрім клінічних ознак, є виявлення алкалоїдів шляхом судово- токсикологічного аналізу. Важливий є також фармакогностичний аналіз – дослідження під час виконання судово-медичної експертизи залишків рослин, що їх знайдено на місці події або в шлунку (у блювотинні) з метою визначення виду рослини та визначення в ній біологічно активних речовин, що могли спричинити отруєння.
Отруєння грибами останнім часом є надзвичайно поширеним. Грибна отрута – токсичні речовини, що містяться в грибах та після вживання яких розвивається отруєння.
Виділяють три види отруєнь.
Перший вид – у випадку вживання сморжів, які містять гельвелову кислоту (С12Н20О7), що має гемолітичну та гепатотропну дію. Летальність досягає 30%; смерть настає на 3-4-у добу від серцевої недостатності, часто в коматозному стані.
Другий вид – у випадку вживання грибів із групи мухоморів – блідої поганки та близьких видів, які містять аманітгемолізин, аманітотоксин, фалоідин, альфа- та бета-аманіти. Для отруєння достатньо з'їсти половину гриба, особливо чутливі діти. Смерть настає на 2-3-у добу через параліч судинорухового центру. Летальність дуже висока.
Третій вид – у випадку вживання мухоморів червоного, пурпурового або пантерного тощо, які містять мускарин, міоатропін, мікотоксин та інші отрути. Летальність невисока.
Отруйні гриби – залежно від складу та кількості отруйних речовин (грибної отрути) здебільшого спричиняють не дуже тяжкі, нетривалі захворювання, з яких найчастішим є розлад діяльності шлунково- кишкового тракту, що в основному закінчується одужанням, але можуть траплятись й смертельні отруєння.
Строчок звичайний (Cyromitra esculenta): з'являється у квітні-травні; дуже отруйний; містить гемолітичний токсин – гельвелову кислоту та термостійку отруту невідомої природи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострі харчові отруєння та отруєння тваринними та рослинними отрутами“ на сторінці 1. Приємного читання.
